АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2866/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В.

Провадження № 22-ц/789/750/14 Доповідач - Гурзель І.В.

Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Гурзеля І.В.

суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на рішення Теребовлянського районного суду від 08 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 43131,38 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 8497,14 грн. - прострочений борг, 19640,60 грн. - прострочені проценти, 33,52 грн.-строкові проценти, 3942,40 грн. прострочена плата за кредитне обслуговування, 9997,72 грн. - пеня за несвоєчасне погашення платежів, 1020 грн. - віндикаційні витрати, а також понесені судові витрати.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 08 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник "Ідея Банку" Кметь О. М. просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Посилається на те, що рішення ухвалене за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ПАТ «Ідея Банк» пропущено строк позовної давності на звернення до суду за захистом свого цивільного права, а тому позов є безпідставним. З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки правовідносини визначено правильно на підставі вірно встановлених обставин справи.

Судом встановлено, що 27 лютого 2008 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № Г15.104.70108, за яким останній надано кредит у сумі 8800 грн. на 24 місяці, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,10 % річних, в порядку і в терміни, встановлені Графіком погашення кредиту та відсотків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 кредитного договору № Г15.104.70108 від 27 лютого 2008 року банк надає кредит строком на 24 місяців, датою видачі кредиту є дата видачі коштів у готівковій формі через касу банку.

Згідно п. 2.5, 2.8 кредитного договору, позичальник щомісячно зобов'язувався здійснювати погашення частини кредиту та процентів згідно з графіком, який є невід'ємною частиною договору.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № Г15.104.70108 від 27 лютого 2008 року, свідчить про те, що ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем ПАТ «Ідея Банк» у сумі: 8497,14 грн.-прострочений борг, 19640,60 грн. - прострочені проценти, 33,52 грн.-строкові проценти, 3942,40 грн. - прострочена плата за кредитне обслуговування, 9997,72 грн. - пеня за несвоєчасне погашення платежів, 1020 грн. - віндикаційні витрати.

В суді першої інстанції відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про застосування строків позовної давності та просили застосувати загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.ст. 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 257, п.1 ч. 2 ст. 257 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261, ч. 3 ст. 267, ч. 4 ст. 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п.7 ч.13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до п.31 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", враховуючи положення пункту 7 частини 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки із спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги, положення п.7 ч.13 ст. 11 Закону України "про захист прав споживачів" застосовується і до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Доводи апелянта про те, що ПАТ «Ідея Банк» не було пропущено строк позовної давності на звернення до суду за захистом свого цивільного права, оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 30.09.2010 р., а тому мало місце переривання строку позовної давності є невірними з огляду на наступне.

Так апелянт додав до матеріалів апеляційної скарги меморіальний ордер (а.с.93) від 30 вересня 2010 р. і вказує, що ОСОБА_1 було здійснено в цей день платіж по кредитному договору на суму 100 грн.

Слід зазначити, що даний документ не був доданий до матеріалів справи, в суді першої інстанції не досліджувався. Відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно ч.1 ст.58, ч.2 ст.59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, колегія судів не бере до уваги меморіальний ордер (а.с.93) як належний доказ того, що саме ОСОБА_1 було здійснено 30 вересня 2010 р. останній платіж по кредитному договору на суму 100 грн., оскільки у відповідності до Інструкції про ведення касових операцій банками України затвердженої Постановою Правління Національного банку України 01.06.2011 р. N 174 та Зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 р. за N 790/19528 Банк (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку. Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунка платника внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку України. Таким чином, меморіальний ордер банк склав сам, а інші докази на підтвердження доводів апелянта відсутні.

Згідно ч.2 ст. 1050, ч.2 ст.1054 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст.1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Згідно п.2.1 Кредитного договору (а.с.5) позичальник повертає кредит разом з процентними платежами, в 24 щомісячних внесках до 27 дня/числа кожного місяця, при чому перші 23 внески у рівній сумі 527, 36 грн., а останній внесок 518,71 грн.

Із розрахунку заборгованості (а.с.86) вбачається, що ОСОБА_1 вчасно не здійснила сплату в повному обсязі жодного щомісячного платежу,з 28 березня 2008 року у позичальника виникла заборгованість.

Відповідно до ч.3 ст.254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

ОСОБА_1 допустила неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених кредитним договором у березні 2008 року, оскільки не сплатила проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремо частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами щомісячно не пізніше 27 дня/числа кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичачальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, ПАТ «Ідея Банк» звернувся до суду 30 вересня 2013 року з позовною заявою про стягнення заборгованості та пені по простроченому кредиту, тобто після спливу строку встановленої законом позовної давності.

За вказаних обставин рішення є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" - відхилити.

Рішення Теребовлянського районного суду від 08 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.В. Гурзель