К/С № К-6812/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Костенка М.І.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників
відповідача: Пашинського Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуКоростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р.
у справі № 10/169 "НА"
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Поліссяінвест"
до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області
про визнання акту недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.03.2005 р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р., позов задоволено. Визнано недійсним акт відповідача № 13 від 13.08.2004 р. про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09334068, виданого 23.12.2003 р. на бланку форми № 2-Р серії НБ № 247724 позивачу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Судові рішення мотивовані тим, що у податкової інспекції були відсутні підстави для застосування ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач має право зберігати за собою статус платника податку на додану вартість, який визначається відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".
Коростенська ОДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме п. 2.1 ст. 2, п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", абз. 2 п.п. 25.2 п. 25 "Положення про реєстр платників ПДВ", затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р. Вважає, що позивач не є платником податку на додану вартість у розумінні п. 1.3 ст. 1, ст. 2 Закону "Про ПДВ", оскільки підприємство звільнено від оподаткування. Крім того, позивач зареєструвався платником ПДВ з порушенням порядку реєстрації, оскільки на час реєстрації у нього не було обсягу оподаткованих операцій більше 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Представники ДПІ в судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.
Позивач свого представника в судове засідання не направив. Про час та місце розгляду справи на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та яка міститься в інших матеріалах справи, надсилалася повістка-повідомлення. Згідно поштової довідки, доданої до конверту, підприємство за даною адресою відсутнє. Оскільки позивач не повідомив суд про зміну місцезнаходження виходячи із приписів ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України повістка-повідомлення вважається врученою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
На підставі п. 25.2. Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 р. (далі у тексті Положення), оскільки позивач не сплачує податок на додану вартість відповідно до ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", актом № 13 від 13.08.2004 р. анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09334068 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Поліссяінвест", індивідуальний податковий номер 325109306099, видане 23.12.2003 р.
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій стосовно відсутності у податкової інспекції законних підстав для анулювання свідоцтва позивача платника податку на додану вартість згідно із п. 25.2 Положення.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час прийняття спірного акту) (далі у тексті Закон "Про ПДВ") платником податку на додану вартість є особа, обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України; особа, яка здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів поставки, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством, тощо.
Судам попередніх інстанцій не було відповідачем надано доказів тому, що протягом останніх двадцяти чотирьох календарних місяців, що передували даті прийняття відповідачем спірного рішення, позивач не мав оподатковуваних обсягів поставки товарів (робіт, послуг) менші 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Таким чином, позивач підпадає під визначення платника податку на додану вартість і згідно до п.п. 9.3. ст. 9 Закону "Про ПДВ" повинен бути зареєстрований як такий у податковому органі за його місцезнаходженням.
Пунктом 11.4. ст. 11 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватись лише внесенням змін до цього Закону.
Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є законом про оподаткування і не може змінювати порядок оподаткування.
Стаття 7 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" звільнивши позивача, як платника податків, від оподаткування, не позбавляє його статуту платника податку на додану вартість, не позбавляє обов’язку нарахування податку на додану вартість та права на сплату такого податку.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неправомірності видачі акту про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість позивача узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.
Викладеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами норм матеріального права. Відповідно, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 16.03.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р. – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді М.І. Костенко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 06.11.2006 р.