ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 922/5169/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участі представників сторін:

прокурора - Хряк О.О.,посвідчення №013774від 06.12.2012 року;

позивача - Сосіна І.О.,за довіреністю від 08.01.2014 року №01/01-26/05-14

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №916 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 04 лютого 2014 року у справі №922/5169/13

за позовом Прокурора Дзержинського району м.Харкова, м.Харків, в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м.Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2,

про стягнення 3 515 080, 69 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

18 грудня 2013 року прокурор Прокуратури Дзержинського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_2, щодо стягнення з відповідача на користь державного бюджету України 3 515 080,69 грн. шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища. Крім того, прокурор просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та заборону на відчуження майна відповідача.ві кошти відповідача та заборону на відчуження майна відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року у справі №922/5169/13 (судді Погорелової О.В.) в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову - відмовлено. Позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь державного бюджету України в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області - 3515080,69 грн. на р/р 33116331700003, УДКСУ в Дзержинському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999701, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України 70301,61 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2014 року у справі №922/5169/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

29 квітня 2014 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області було надано відзив на апеляційну скаргу (вх.№3460), в якому просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

12 травня 2014 року від представника ФОП ОСОБА_2 надійшло клопотання (вх.№3656), про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 травня 2014 року,враховуючи ненадання відзиву на апеляційну скаргу прокурором , а також з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, для забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання та відкладення розгляду справи.

14 травня 2014 року Прокуратурою Дзержинського району м. Харкова було надано відзив на апеляційну скаргу (вх.№3801), яким заперечує апеляційну скаргу відповідача та просить суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Розпорядженням в. о. голови Харківського апеляційного господарського суду від 16 травня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Бондаренка В.П. для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В, суддя Черленяк М.І.

21 травня 2014 року від відповідача надійшла заява (вх.№3413) про відкладення розгляду справи, призначеного на 21 травня 2014 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21 травня 2014 року, враховуючи клопотання відповідача, колегією суддів було відкладено розгляд справи для формування об'єктивних і повних виводів відносно матеріалів справи та фактичних обставин спору, а також для надання можливості сторонам надати додаткові пояснення та направити своїх представників в судове засідання.

18 червня 2014 року від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№4767),про зупинення провадження у справі 922/5169/13, у зв'язку з відкриттям провадження в адміністративній справі №820/11491/14 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними.

18 червня 2014 року колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору була оголошена перерва до 19 червня 2014 року. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №922/5169/13 було вирішено розглянуто після закінчення перерви.

До судового засідання, яке відбулося 19 червня 2014 року, з'явились прокурор, представник позивача, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Відповідач, будучи повідомленим про місце та час розгляду справи, після перерви не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку представника в судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

У судовому засіданні судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про зупинення провадження у справ, з мотивів розгляду в Харківському окружному адміністративному суді справи № 820/11491/14, щодо відповідності Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №518/01-03/07-11 від 11.04.2013 року вимогам законності, та відмовила у задоволенні клопотання виходячи з наступного.

Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або відповідного питання компетентними органами.

Виходячи з положень п. 3. 16 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18, підставою для зупинення провадження у справі згідно з вказаною нормою є наявність одночасно двох обставин: пов'язаність відповідних справ та неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що певні обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Проте колегія суддів зазначає, що у справі наявна достатня кількість матеріалів та доказів для встановлення усіх об'єктивних обставин справи. Оскарження відповідачем Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №518/01-03/07-11 від 11.04.2013 року в Харківському окружному адміністративному суді, не спричинює неможливість розгляду господарської справи, оскільки господарський суд самостійно може здійснити перевірку відповідності вказаного акту чинному законодавству, та у разі його невідповідності, не приймати його в якості доказу, на підтвердження певних обставин по справі.

Крім того, відповідач не позбавляється права на перегляд постанови апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, у разі коли висновки Харківського окружного адміністративного суду, щодо законності Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №518/01-03/07-11 від 11.04.2013 року не співпадатимуть з висновками Харківського апеляційного господарського суду щодо його законності.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Прокуратурою Дзержинського району м. Харкова, на підставі постанови №64 про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, від 25.09.2013 року №04-28-1978вих.13 із залученням фахівців Держекоінспекції в Харківській області, проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні ФОП ОСОБА_2 підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2.

Перевіркою встановлено, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Дорошенко А.С. 10 квітня 2013 року було проведено обстеження земельної ділянки орендованої ФОП ОСОБА_2, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Безпосередньо в ході обстеження виявлено розміщення відходів на відкритому ґрунті двох земельних ділянок (одна земельна ділянка - площею 86, 66 кв.м, друга ділянка - площею 237, 12 кв. м), які розміщені біля приміщення, яке належить ФОП ОСОБА_2 Актом обстеження засміченої земельної ділянки встановлено порушення вимог ст. 35 Закону України « Про охорону земель», ст. ст.40, 55 Закону України « Про охорону навколишнього природного середовища».

Результати перевірки проведеної Держіекоінспекцією у Харківській області зафіксовані в акті перевірки № 518/01-03/07-11 з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

З метою усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, Держекоінспекцією було винесено припис від 10 квітня 2013 року, яким зобов'язано відповідача ліквідувати смітник, проте у встановлені приписом строки, відповідачем дані вимоги не виконані.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства, а саме, не виконання вимог припису, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області було складено протокол про адміністративне правопорушення №001386 від 14 травня 2103 року, та складено постанову про накладання адміністративного стягнення № 07-26-358 від 14 травня 2013 року, згідно якої ФОП ОСОБА_2, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255, 00 грн.

Держекоінспекцією розраховано шкоду, заподіяну державі внаслідок вказаного правопорушення, згідно з вимогами методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27 жовтня 1997 року №171, на загальну суму 3 515 080,69 грн. Так по земельній ділянці площею 86, 66 кв.м - 653 611, 38 грн., по земельній ділянці площею 237, 12 кв.м - 2 861 469, 31 грн.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області 27 травня 2013 року листом № 3898/01-24/07-13 відповідачу направлено претензії №148 та №149 разом з розрахунком шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами. Однак, на даний час ФОП ОСОБА_2 вказана шкода не відшкодована.

Прокуратурою району 01 червня 2013 року за фактом службової недбалості внесені відомості до ЄРДР за № 42013220090000102 за кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №6220 від 12 липня 2013 року, проведеної в рамках досудового розслідування, розрахунки розміру шкоди внаслідок засмічення земель, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, підтверджується в загальній сумі 3 515 080, 69 грн.

Відповідно до ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 вересня 2013 року кримінальне провадження №42013220090000102 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, закрито у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, тобто з нереабілітуючих підстав. Зокрема, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 здійснив заходи з ліквідації засмічення відходами і привів земельну ділянку загальною площею 323, 78 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 у належний стан.

Виходячи з того, що усунення засмічення є обов'язком відповідача, що не може бути підставою для звільнення його від відповідальності, відповідно до положень ч. ч. 4, 5 ст.68 ст.69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 56 Закону України «Про охорону земель», ст.43 Закону України «Про відходи», ст. 1166 Цивільного кодексу України, а факт безпосередньо невиконання вимог природоохоронного законодавства відповідачем є доведеним, заявлені позовні вимоги позивача були задоволені Господарським судом Харківської області в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідачем зазначено, що Господарським судом Харківської області не було встановлено обов'язкову підставу деліктної відповідальності - наявність шкоди, не було призначено проведення екологічної або інженерно-екологічної експертизи, яка б мала встановити наявність або відсутність шкоди, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про обов'язок відповідача відшкодувати шкоду, завдану невиконання вимог природоохоронного законодавства, виходячи з наступного.

Згідно з абзацом 2 ст.1 Закону України "Про відходи", відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про охорону земель" при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій. Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

У статтях 17, 33, 34, 351 Закону України "Про відходи" встановлено обов'язки суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами, вимоги щодо зберігання та видалення відходів, вимоги щодо поводження з небезпечними та побутовими відходами.

Проте, відповідно до акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №518/01-03/07-11(а.с.15-26), було зафіксовано розміщення відходів на відкритому ґрунті за адресою: АДРЕСА_2, що також зафіксовано актом обстеження земельної ділянки від 10.04.2013 року №518/01-03/07-11зпсм. ( а.с.27-28)

Так безпосередньо зафіксовано розміщення відходів на 2-х відкритих земельних ділянках:на земельній ділянці №1 площею 237,12 кв. м , об'ємом 173, 1 куб м(довжиною-39, 72 м, шириною - 5, 97 м, висотою-0, 73 м), відходи деревини, поліетилену, пластмасу, тирса, побутові відходи;на земельній ділянці №2, площею 86, 66 кв. м,об'ємом 41, 79 куб. м(довжиною 14. 84 кв. м, шириною 5, 84 м, висотою 0, 48 м), відходи деревини, залишки віконних рам, відходи пластмасу.

Відповідно до «Державних санітарних правил та норм. Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення» ДСанПіН 2.2.7.029-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 липня 1999 року №29 вказані відходи відносяться до 4 класу небезпеки - мало небезпечних.

Згідно пункту 3.2 «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» № 149, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997року № 171, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування земель, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

За приписами статей 42, 43 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності. Підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що відповідачем не виконано обов'язків щодо запобігання негативному впливу відходів.

Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Так підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти. як неправомірність поведінки особи, вина у завданні шкоди, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно зі ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про охорону земель», юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забруднення і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» із змінами, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 04.04.2007 року № 149 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було встановлено, що розмір збитку за першою ділянкою складає 653611, 38 грн. (а.с. 34), за другою ділянкою складає 2861469, 31грн.(а.с.38)

Враховуючи приписи ст. 35 Закону України «Про охорону земель», де передбачено обов'язок ліквідації наслідків негативного і екологонебезпечного впливу на земельні ділянки, колегія суддів вважає, що усунення засмічення не може бути підставою для звільнення відповідача від відшкодування шкоди.

З огляду на факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства, прямого причинного зв'язку та встановлення розміру шкоди, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 3 515 080,69 грн., заподіяної внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природнього середовища.

Посилання відповідача на те, що судом не було встановлено наявності шкоди, обумовленої засміченням земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, не було проведено екологічну або інженерно-екологічну експертизу, яка б мала встановити наявність або відсутність шкоди, а отже відсутні підстави для притягнення його до відповідальності, за заподіяну шкоду, не мають під собою правового обґрунтування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідача притягнуто до відповідальності внаслідок порушення природоохоронного законодавства через засмічення земельних ресурсів відходами.

Відповідно до п. 5.1 «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» № 149, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997року № 171, розміри шкоди внаслідок засмічення земель, обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Тобто законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, що слугують підставою для обчислення уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, розмірів шкоди, заподіяної засміченням земель, не дано визначення й поняттю «матеріали, що підтверджують факт засмічення земель». Такими матеріалами можуть бути будь-які документи, які містять фактичні данні, на підставі яких, уповноважений орган встановлює наявність або відсутність певних обставин, в тому числі і відповідні висновки експерних досліджень, тощо. Отже, уповноважений орган самостійно, виходячи з фактичних обставин справи обирає ту необхідну сукупність документів, яка на його думку є достатньою для відповідного висновку про порушення природоохоронного законодавства та нарахування шкоди. При цьому, законодавством не встановлено обов'язкового переліку таких документів, як і не встановлено обов'язку долучення "інших документів", в тому числі і проведення фахових, експертних досліджень, на предмет наявності в грунті негатитвних речовин.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що встановлений екологічною перевіркою факт засмічення відповідачем земельної ділянки є достатнім для відшкодування шкоди незалежно від того, чи є у справі висновки, стосовно забруднення земельної ділянки, чи результати інших досліджень.

Крім того, з огляду на те, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, є деліктною відповідальністю, відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у заподіянні шкоди.

Отже, Господарський судом Харківської області правомірно дійшов висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування відповідачем заподіяної шкоди.

Проте, відповідно до ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Відповідно до ст. 47 вказаного Закону, для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища», державний фонд охорони навколишнього природного середовища

утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. При цьому у п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно положень глави 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню не лише до державного бюджету України, а й до місцевого бюджету.

Втім рішенням Господарського суду Харківської області від 04 лютого 2014 року було стягнуто з ФОП ОСОБА_2 3 515 080,69 грн. лише на користь державного бюджету України в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області.

З таких обставин, резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області слід змінити та стягнути з відповідача 3 515 080,69 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на користь Державного бюджету України, місцевого бюджету Харківської обласної ради та місцевого бюджету Дзержинського району м. Харкова із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Харківській області за балансовим рахунком 3311.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 04 лютого 2014 року у справі 922/5169/13 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції : «Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (61003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ІПН НОМЕР_1, п/рНОМЕР_3 ПАТ КБ «Правекс-Банк», МФО 380838) до спеціального фонду Державного бюджету України, до спеціального фонду обласного бюджету Харківської обласної ради та до спеціального фонду місцевого бюджету Дзержинської районної ради м. Харкова шкоду, заподіяну державі внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 3 515 080, 69 грн., із зарахуванням коштів на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Харківській області за балансовим рахунком 3311."

В іншій частині Рішення господарського суду Харківської області від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 24 червня 2014 року

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.