24.06.2014 Суддя: Зайченко С. В.
Справа № 253/2776/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
24 червня 2014 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:
Головуючого - судді Зайченко С.В.,
при секретарі Бабець О.В., Дрегваль М.А.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Киреєва А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахти імені Святої Матрони Московської», третя особа виконуючий обов'язки генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахти імені Святої Матрони Московської» Черепаха Віктор Михайлович про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за період затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за спецодяг,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою у якій зазначає, що 15.07.2011 року був прийнятий на роботу на підприємство відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахти імені Святої Матрони Московської» на посаду забійника на відбійних молотках 6 розряду підземним.
01.07.2012 року переведений гірничим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі.
30.01.2014 позивача було звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України.
Позивач зазначає, що незаконно був звільнений за прогул оскільки нібито вийшов на роботу 16.01.2014 року у 3 зміну, проте прогулу з його сторони не було, оскільки за графіком роботи він повинен відпрацювати 21 робочій день, а на підприємстві гнучкий графік. В січні 2014 року він відпрацював 21 робочій день.
16.01.2014 року позивач не зміг вийти на роботу, оскільки у нього на утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей, за якими треба доглядати; в той день один із дітей погано себе почував, що підтверджується довідкою лікаря.
З наказом про звільнення від 31.01.2014 року по п. 4 ст. 40 КЗпП України позивач не погодився, зазначивши у заяві директору про наступне:
- Видати копію фактичних виходів на роботу за січень 2014 року
- Видати копію картки отримання спецодягу за весь час роботи на підприємстві
- Видати копію наказу про звільнення
- Надати довідку про середню заробітну плату
- Пояснити з яких підстав його було звільнено.
Позивач наголошує, що вищезазначена інформація йому надана не була; просить суд:
Поновити його на роботі, виплатити заробітну платню за час вимушеного прогулу з 31.01.2014 року до дати подачі позову до суду - 11.03.2014 року.
Стягнути з відповідача компенсацію за не виданий йому спецодяг за весь строк роботи на підприємстві з 15.07.2011 року до 31.01.2014 року.
Стягнути з відповідача компенсацію за період затримки розрахунку при звільненні за період з 31.01.2014 року до 26.02.2014 року в сумі - 5238,74 гривень.
Скасувати наказ про звільнення.
Стягнути з відповідача заробітну платню за час вимушеного прогулу за період з 31.01.2014 року до 04.06.2014 року в сумі 21357,94 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та вищезазначене.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в повному обсязі, надавши письмові заперечення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у їх сукупності, прийшов до наступного.
15.07.2011 року позивач був прийнятий на роботу на підприємство відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахти імені Святої Матрони Московської» на посаду забійника на відбійних молотках 6 розряду підземним.
01.07.2012 року переведений гірничим очисного забою 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі, що підтверджується даними трудової книжки.
Відповідно до матеріалів справи позивач був ознайомлений з Колективним договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, також позивач був особисто ознайомлений з графіком урахування робочого часу на дільниці № 3 за січень 2014 року (а.с.55).
Відповідно до доповідної начальника дільниці 16.01.2014 року згідно графіку урахування робочого часу по дільниці № 3 за січень 2014 року у позивача був робочій день (3-тя зміна), але він був відсутній без поважних причин (а.с. 37).
Відповідно до доповідної записки позивача, 16.01.2014 року він не вийшов на роботу у зв'язку з поганими погодними умовами (а.с.38).
Відповідно до виписки з протоколу № 69 засідання профспілкового комітету від 31.01.2014 року, постановлено дати згоду на звільнення гірничого очисного забою дільниці № 3 - ОСОБА_3 (а.с.41).
Відповідно до наказу директора Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахти імені Святої Матрони Московської» - Черепаха Віктора Михайловича № 9-ТД від 31.01.2014 року ОСОБА_3 т.№ 456 за скоєні прогули без поважної причини за п. 4 ст. 40 КЗпП України звільнити з 30.01.2014 року.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня). Як роз'яснено у п.п.18,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 (із наступними змінами), прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, а також більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Крім установлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення з роботи є встановлення поважності причин відсутності.
Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ст. 57 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність поважних причин невиходу позивача на роботу 16.01.2014 року, крім того в матеріалах справи наявні відомості про відсутність позивача на робочому місті у листопаді 2013 року також без поважних причин.
На підставі вищезазначеного слід зробити висновок, що позивача було звільнено відповідно до закону, тому позовні вимоги в частині поновлення на роботі слід залишити без задоволення.
Оскільки позивача було звільнено з підприємства на підставі закону, то вимоги щодо виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу слід залишити також без задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за період затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити наступне:
Згідно ст.117 КЗпП України,у випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належної звільненому працівникові суми у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
У відповідності до положень Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 (із змінами) «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», середньоденна заробітна плата позивача буде складати:
(4 432,76 +1754,67)/ (22+14) =192,13 гривень (середньоденна заробітна плата), де
4 432,76 ,1754,67 - заробітна платня за жовтень та грудень 2013 року (в листопаді 2013 року нарахування позивачу заробітної плати не проводились);
36- кількість робочих днів у жовтні та грудні.
Оскільки заборгованість по заробітній платі перед позивачем була погашена 26.02.2014 року, а звільнено його було з 30.01.2014 року, затримка розрахунку при звільненні складає - 18 робочих днів.
Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені буде складати : 192,13 гривень х 18 днів =3 458,34 гривень та підлягає стягненню з відповідача.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за спецодяг, слід зазначити, що відповідно до копії особової картки обліку спецодягу та запобіжних пристроїв, що міститься в матеріалах справи (а.с.57), позивачем одержувався спецодяг та запобіжні пристрої, про що свідчить підпис про одержання. Даних про те, що позивачем було придбано спецодяг за свій рахунок, надано не було, тому в цій частині позовні вимоги також слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахти імені Святої Матрони Московської», третя особа виконуючий обов'язки генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахти імені Святої Матрони Московської» Черепаха Віктор Михайлович про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за період затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації за спецодяг - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахти імені Святої Матрони Московської» на користь ОСОБА_3 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 3 458,34 гривень.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахти імені Святої Матрони Московської» на користь держави суму судового збору в розмірі 243,60 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С. В. Зайченко