Єдиний унікальний номер 242/5744/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3862/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Санікової О.С.

суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.

при секретарі: Хохулі М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про зобов'язання надати вугілля на побутові потреби

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»

на заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 лютого 2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (далі - ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств») про зобов'язання надати вугілля на побутові потреби.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він з 01 серпня 1981 року по 31 травня 1992 року, з 05 червня 1992 року по 26 листопада 1992 року, з 01 грудня 1992 року по 31 липня 1995 року працював на шахтах № 105, «Гірник», «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» в якості підземного гірничого майстра, підземним помічником начальника дільниці, гірничого робітника підземного, підземним електрослюсарем та на інших посадах з робочим днем під землею. 03 лютого 2009 року йому було призначено пенсію на пільгових умовах, на час її призначення він вже не працював. 27 лютого 2012 року він працевлаштувався механіком підземним на ВП шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», звідки звільнився згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я. До 2013 року відповідач забезпечував позивача побутовим вугіллям згідно діючих норм. Листом № 12-2/105 від 28 жовтня 2013 року відповідач відмовив в безоплатному наданні вугілля на побутові потреби, посилаючись на те, що побутовим паливом позивача повинне забезпечувати підприємство, з якого він пішов на пенсію, а саме - змішане гірниче підприємство «Мегавахт». Зазначає, що він пропрацював понад 10 років на підземних роботах та був звільнений з підприємства відповідача, де працював на підземних роботах у шахті.

Просив суд зобов'язати ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» забезпечити його безоплатним вугіллям за 2013 рік.

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 17 лютого 2014 року позов задоволено. Зобов'язано ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вуглевидобувних та вуглепереробних підприємств» забезпечити ОСОБА_1 безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 5,9 тонн за 2013 рік. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права. Вважає, що з трудової книжки позивача вбачається, що пенсія останньому була призначена в 2009 році, в той момент коли він знаходився у трудових відносинах зі змішаним гірничим підприємством «Мегавахт». ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» не є правонаступником СГП «Мегавахт», а тому не має права забезпечувати ОСОБА_1 паливом. Згідно наказу Міністерства вугільної промисловості №15 від 30 червня 2010 року «Про передачу об'єктів ліквідації на баланс відокремлених підрозділів» на фізичну ліквідацію були передані шахти, серед яких змішаного гірничого підприємства «Мегавахт» не міститься.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» Шеховцова В.В., яка діє на підставі довіреності, доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку телефонограмою, зареєстрованою в журналі телефонограм №2 24.04.2014 року за № 6103 відповідно до вимог ч.6 ст.74 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. За таких обставин апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені вимоги ст. 43 Гірничого Закону України, п.12.10 Галузевої угоди між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості України, постанови Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 року № 303, колективного договору підприємства щодо права позивача на забезпечення паливом та включення його до списку осіб, які мають право безкоштовного отримання вугілля на побутові потреби.

Проте з таким висновком суду погодитись неможна з таких підстав.

Відповідно до п.п. 12.10.7.-12.10.9 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03 липня 2001 року безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого Підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі:

- на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки - 7,5 років;

- на роботах, пов'язаних з підземними умовами, чоловіки - не менше 15 років, жінки - 12,5 років;

- на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловіки не менше 20 років, жінки - 15 років.

Відповідно до п. 12.10.9. особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, в тому числі ті, що пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному підприємстві або їх правонаступниками.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, виходячи з того, що позивач, який є пенсіонером та який відпрацював на підприємствах з видобутку вугілля не менше ніж 10 років, відповідно до статей 43, 48 Гірничого Закону України, п.12.10 Галузевої угоди має право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби у кількості 5 900 кг вугілля на рік

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими.

Відповідно до вимог ст. 43 та 48 Гірничого Закону України передбачено, що особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, але пішли на пенсію з інших галузей економіки України забезпечуються паливом за останнім місцем роботи на вугледобувному (перероблюваному) або шахтовуглебудівельному підприємстві.

Судом встановлено, що позивач з 01 серпня 1981 року по 31 травня 1992 року, з 05 червня 1992 року по 26 листопада 1992 року, з 01 грудня 1992 року по 31 липня 1995 року працював на шахтах № 105, «Гірник», «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» та на змішаному гірничому підприємстві «Мегавахт», в якості підземного гірничого майстра, підземним помічником начальника дільниці, гірничого робітника підземного, підземним електрослюсарем та на інших посадах

Відповідно до наказу №46к від 31.05.1994 року звільнений за ст. 38 КЗпП України зі змішаного гірничого підприємства «Мегавахт» ( а.с.10зв.).

З позовної заяви вбачається, що пенсія призначена позивачу 03.02.2009 року. На вказаний час він ніде не працював.

Відповідно до архівної довідки № 07-47/446/1 від 12 грудня 2013 року, на підставі розпорядження міського голови Селидівської міської ради № 384-р від 28 грудня 2001 року ЗГП «Мегавахт» пройшло процедуру ліквідації державної реєстрації.

З наведеного вбачається, що останнім місцем роботи позивача до призначення пенсії є змішане гірниче підприємство «Мегавахт», а тому воно повинно було надавати позивачу вугілля, або правонаступник, в разі ліквідації зазначеного підприємства. Як встановлено судом, дане підприємство ліквідовано без правонаступництва.

Згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України № 99 від 2.04.2010 року було утворено ДП «Донвуглереструктурізація», яке також забезпечувало побутовим паливом пенсіонерів тих шахт, які увійшли до складу підприємства, як суб'єкти, які підлягають ліквідації.

Змішане гірниче підприємство «Мегавахт» не ввійшло до складу цього підприємства. Отже, відповідач не має законних підстав забезпечувати позивача безоплатним вугіллям.

Таким чином у позивача відсутнє право на безоплатне отримання вугілля у відповідача, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» задовольнити.

Заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 17 лютого 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про зобов'язання надати вугілля на побутові потреби відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: