Єдиний унікальний номер 0522/10541/2012 Номер провадження 22-ц/775/3792/2014
РІШЕННЯ
Іменем України
26 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Санікової О.С.
суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.
при секретарі : Хохулі М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3,
на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 19 березня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В :
В грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2007 році було укладено договір позики грошових коштів, за яким ОСОБА_2 отримав 50000 доларів США (що дорівнює 250000 гривень) у безстрокове користування до моменту пред'явлення вимоги. Проте, отримавши 06 січня 2010 року вимогу від ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів, свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Просила суд стягнути з відповідача 399650 грн. неповернутих грошових коштів за договором позики та 1184562,6 грн. пені за прострочення строку повернення суми позики, а всього 1584212,6 грн.
Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 19 березня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 399650 грн. ; пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1184562,6 грн. та 3219 грн. - витрати по сплаті судового збору, а всього 1 587 431,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права. Вважає, що судом з порушенням норм процесуального права, а саме ч.ч. 3, 4 ст. 122 ЦПК України, ч. 9 ст. 74 ЦПК України, ст. 227 ЦПК України, проведено процедуру виклику до суду відповідача по справі. Відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що в свою чергу позбавило його права на захист. Зазначає, що твердження позивача щодо відсутності здійснення відповідачем розрахунків за договором позики є необґрунтованими. Вважає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. ОСОБА_2 був позбавлений можливості подати заяву до суду про зменшення розміру неустойки визначеної позивачем. Судом першої інстанції прийнято рішення по справі на підставі доказів наданих лише позивачем, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В судовому засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ОСОБА_3, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
ОСОБА_1, її представник адвокат ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, її представника, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав від ОСОБА_1 в борг 50 000 доларів США до пред'явлення вимоги. Оскільки свої зобов'язання по поверненню суми боргу ОСОБА_2 не виконав, з нього підлягає стягненню заборгованість за договором в розмірі 399650 грн., що еквівалентно 50 000 доларів США; пеня за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1184562,6 грн. та 3219 грн. - витрати по сплаті судового збору, а всього 1 587 431,60 грн.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Звертаючись в суд з позовом про стягнення суми боргу, позивачка посилалась на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором позики, гроші не повертає незважаючи на пред'явлення такої вимоги.
На підтвердження наявності договору надала суду до позики, укладений між сторонами та посвідчений 05.02.2007 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром №239 ( а.с.4).
З договору та розписки на а.с.5, вбачається, що ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_2 прийняв 250 000 грн., що відповідно до курсу НБУ на момент посвідчення договору становить 50 000 доларів США.
Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки позивачкою були передані грошові кошти в борг відповідачеві в національній валюті України, висновок суду щодо стягнення на користь ОСОБА_1 суми боргу з врахуванням курсу долару США на час розгляду справи не має правових підстав, а стягненню підлягає сума боргу за договором позики в розмірі 250 000 грн.
06 січня 2010 року ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_2 вимогу про повернення грошових коштів по договору позики від 05 лютого 2007 року, яку останній отримав того ж дня, тобто 06 січня 2010 року.
Пунктом 6 зазначеного договору позики передбачено, що в разі прострочення строку повернення суми позики позичальник сплачує позикодавцеві пеню у розмірі 0,3 відсотка від суми позики за кожен день прострочення.
Ураховуючи наведені умови договору позики, колегія суддів розраховує пеню, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивачки з урахуванням 1021 дня прострочення:
250 000 грн. х 0,3% х 1021день = 765 750 грн.
Таким чином з відповідача на користь позивачки згідно позовних вимог та умов договору позики підлягає стягненню сума боргу в розмірі 250 000 грн. та пеня в розмірі 765 750 грн., а всього - 1015750 грн.
Відповідно вимогам ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта та його представників щодо часткового повернення позивачці суми боргу, оскільки ними не надано належних доказів, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З наданих до апеляційного суду квитанцій не вбачається перерахування коштів на погашення боргу за договором позики відповідачем на користь ОСОБА_1
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно квитанції,наданої позивачкою до суду першої інстанції, нею сплачено судовий збір в розмірі 3219 грн., які підлягають поверненню на її користь з відповідача.
Крім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 435 грн. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 307, 309,316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, задовольнити частково.
Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 19 березня 2013 року змінити..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 250 000 грн., пеню в розмірі 765750 грн., а всього - 1015750 грн. та судовий збір в розмірі 3219 грн., а на користь держави - судовий збір в розмірі 435 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: