Справа № 2/257/1549/14
257/4398/13-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2014 року Київський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Чудопалової С.В.
при секретарі Чигрінової І.А., Кураксіній Н.Л.,
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засідання в залі Київського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу та зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.02.2014 року між ним та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір позики, відповідно до якого він передав відповідачам , а вони прийняли в рівних долях 1 100 000 грн., що на момент укладання договору по курсу НБУ склало 125 000 дол. США. Відповідачі зобов'язалися повернути грошові кошти частками, а саме 100 000 грн. до 17.02.2014 року, а 1 000 000 грн. до 01.05.2014 року. По закінченню першого строку виплати за договором позики 17.02.2014 року відповідачі не повернули грошові кошти у розмірі 100 000 грн., вказану суму не було виплачено по теперішній час. Просив суд розірвати договір позики та стягнути в рівних долях з відповідачів суму боргу за договором позики у розмірі 1 100 000 грн.
Крім того, до суду звернулися ОСОБА_4, ОСОБА_5 із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що договір позики від 14.02.2014 року між ними на ОСОБА_1 було укладено під загрозою фізичного насильства відносно них та їх сімї, договір ними було підписано під впливом психологічного тиску зі сторони ОСОБА_1 Грошові кошти від ОСОБА_1 за вказаним договором позики вони не отримували, з умовами цього договору вони не ознайомлювалися, копію договору вони не отримували. Крім того, зазначили, що ОСОБА_5 в день підписання договору позики перебувала у дуже хворобливому стані та не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки знаходилась на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні міської лікарні № 20, про що було відомо ОСОБА_1
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги викладені в позові, та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви.
Представник позивача ОСОБА_2, в судовому засіданні пояснила суду, що безспірним доказом укладання договору позики та передачі грошових коштів є нотаріально завірений договір позики. Зазначила, що заява ОСОБА_5 про скоєння кримінального злочину за ч .1 ст. 355 КК України, зареєстроване 09.04.2014 року у Ворошиловському РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області не підтверджує наявність встановлених законом будь-яких протиправних дій. Крім того, ОСОБА_5 звернулася до міліції лише 09.04.2014 року, тобто два місяці потому після укладання договору позики. Тому просила суд задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі, а в зустрічному позові відмовити.
Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав доводи зустрічної позовної заяви про визнання договору позики недійсним з підстав ст.ст. 203, 215 , 225, 231 ЦК України та просив суд відмовити у позові ОСОБА_1, про стягнення боргу у повному обсязі задовольнивши позов про визнання договору позики недійсним, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти від ОСОБА_1 не отримували, будь-яких розписок, як того передбачають умови до говору не писали, крім того зауважив що договір позики ОСОБА_5 підписували під загрозою фізичного насильства відносно їх сім`ї, про що свідчать відповідні звернення ОСОБА_5 до органів ВС, крім того ОСОБА_5 на час підписання договору знаходилася у дуже хворобливому стані. Не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати так як знаходилася на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні МЛ №20, з діагнозом -гіпертонічний криз, про що надав копії виписки з історії хвороби.
Допитаний в судовому засіданні свідок - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 пояснила , що у лютому 2014 року до неї звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для нотаріального посвідчення договору позики та договору залогу, проте вона їм відмовила у посвідченні договір залогу, оскільки не було достатньо відповідних документів та запропонувала привести дружин, оскільки вони перебувають у шлюбі. Цього ж дня знову приїхали сторони, разом з дружинами, вона перевірила у всіх паспорта, будь-яких сумнівів у неї не викликало укладання даної угоди. Волевиявлення кожного було вільним. Перед тим як посвідчувати договір позики вона роз»яснила сторонам умови цього договору, запитала чи володіють вони українською мовою, чи не страждають на час укладання цього договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними його суті, надала проект договору на що зауважень не надходило. Перед посвідченням договору вона також запитала у ОСОБА_5, ОСОБА_4 чи отримали вони кошти від ОСОБА_1 на що останні підтвердили факт отримання коштів за договором. Копії договору отримали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про що є відмітки у журналі реєстрації нотаріальних дій. Близько двох тижнів потому до неї звернулася ОСОБА_5 для уточнення чи не укладалися будь-які інші договори між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 будь-яких заперечень не висловлювала.
Суд, заслухавши думку сторін, пояснення свідка, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд прийшов до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 слід відмовити з наступних підстав:
Судом встановлено, що 14.02.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено догорів позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надає ОСОБА_4, ОСОБА_5 позику у розмірі 1 100 000 грн., а ОСОБА_4, ОСОБА_5 зобов'язуються повернути суму позики частками, а саме 100 000 грн. до 17.02.2014 року, а 1 000 000 грн. до 01.05.2014 року.(а.с. 7-8).
Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 20.03.2014 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено, заборонено вчиняти будь-які дії по відчуженню, передачі, використанню майнових прав на будинок № 121 по вул. Маршака у м. донецьку, який належить на праві власності ОСОБА_5(а.с. 64).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Як встановлено ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Як зазначено у ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на теперішній час строк, на який укладався договір позики сплив, сума позики у розмірі 1 100 000 грн. позикодавцю не повернута.
Доводи представника відповідачів про те, що ОСОБА_1 не надано доказів передання грошей, відсутня розписка, яка передбачена умовами договору, з посиланням на ст. 1047 ЦК України на думку суду є безпідставні, оскільки безспірним доказом укладення договору позики та передання грошей є нотаріально посвідчений договір позики, який є документом, що підтверджує факт передання грошей. Таким чином вимоги ст. 1047 ЦК України - форма договору займу були виконані.
Крім того не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні посилання відповідачів на те що вони не були ознайомлені з умовами договору позики та не отримували копій договору, такі твердження є надуманими та суперечать п.8 даного договору, де зазначено, що сторони стверджують в присутності нотаріуса, що договір ними прочитаний, зрозумілий та схвалений, підписання ними цього договору є підтвердженням відсутності взаємних претензій щодо проведеного розрахунку.
Відповідно до п.13 даного договору ОСОБА_4, ОСОБА_5 була видана нотаріально посвідчена копія договору, що також підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 та надала відповідний журнал реєстрації нотаріальних дій, де є відповідна відмітка. (а.с.7-8).
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до умов ст. 625 ЦК України. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню
Позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним з посиланням на ст. ст. 215, 225, 231 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 на час вчинення правочину не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати суду не представлено. Надана копія виписки з історії хвороби (а.с.42) не свідчить про те, що за станом здоров»я ОСОБА_5 не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати .
Також ці твердження спростовуються п.8 договору позики , де чітко зазначено, що сторони стверджують, що вони не обмежені в праві укладати правочин, вони не визнані в установленому порядку недієздатними та не страждають в момент укладення договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними його суті. (а.с.8).
Посилання ОСОБА_4, ОСОБА_5 на те, що даний договір було вчинено під впливом насильства, також не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні оскільки не доведені, а надані ними довідки про прийняття заяви та проведення перевірки слідчим СВ Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області № 11/8-10357 від 13.05.2014 року за заявою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про вчинене відносно них кримінальне правопорушення, яка надійшла 09.04.2014 року були розглянуті, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч .5 ст. 214 КПК України внесені слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.04.2014 року № 12014050810000990 (а.с. 21), № 12014050810000990 (а.с. 62) та не свідчать про наявність встановлених законом будь-яких протиправних дій, підозра не пред»явлена та відсутнє будь-яке рішення. Крім того, договір займу укладено 14.02.14 року, а з відповідними заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до райвідділу звернулися лише 09.04.1014р., після того, як дізналися, що в провадженні суду перебуває позов ОСОБА_1 та накладено заборону на відчуження майна.
Таким чином, ані ОСОБА_4 ані ОСОБА_5 не представлено суду переконливих доказів та будь-яких фактів, які б спростували їхні доводи щодо визнання договору позики недійсним, які фактично є припущеннями, тоді як, показання ОСОБА_1, нотаріуса, оглянутий договір позики підтверджують його дійсність, тобто підстави для визнання цього договору недійсним у суду відсутні.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5 необхідно стягнути солідарно понесені і документально підтверджені позивачем судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 203, 625, 1046-1050 ЦК України, 3-7, 10-13, 15, 60,61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 про на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 550 000 (п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_5 про на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 550 000 ( п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири ) грн.
У задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.В. Чудопалова