Центрально-Міський районний суд м. Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/2223/14-ц
Провадження № 2/270/1109/2014
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2014 року м. Макіївка
Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Кузнецова Р.О.
при секретарі Насікайло О.С.
за участю:
представника позивача Іщенко Я.В.
відповідача ОСОБА_2
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію, -
в с т а н о в и в:
06 травня 2014 року комунальне підприємство «Макіївтепломережа» (далі - КП «Макіївтепломережа») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення, мотивуючи вимоги тим, що відповідачі порушують взяті на себе зобов`язання і не вносять на рахунок підприємства поточні платежі.
Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1, і їм відповідно до установленого порядку суб`єктом господарювання надавалися послуги з теплопостачання. 05.07.2013 вказана квартира була продана. Проте під час мешкання у вказаній квартирі відповідачі тривалий час не виконували умов договору і не вносили поточні щомісячні платежі з оплати наданої комунальної послуги, у зв'язку з чим за період з 01 березня 2008 року по 04 липня 2013 року вони мають борг у сумі 20482,75 грн. Нарахування оплати за опалення позивачем виконувалось відповідно до Правил надання населенню послуг по водо-, теплопостачанню та водовідводу за тарифами, що були встановлені рішенням міського виконкому за відповідний період та відповідно температурного графіку якісного регулювання на котельній, який затверджений адміністрацією КП «Макіївтепломережа». В спірний період у випадках зниження температурного режиму, визнаного об'єктивними причинами, позивачем робився перерахунок нарахувань в сторону зменшення оплати. До теперішнього часу заборгованість відповідачами не сплачена. Виходячи з наведеного, посилаючись на протиправність дій відповідачів, якими суттєво порушуються законні права суб'єкта господарювання, представник позивача просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку наявну заборгованість із поточних платежів у сумі 20482,75 грн. та понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.
У судовому засіданні 16.06.2014 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Також не заперечували проти розгляду справи в порядку заочного розгляду. Відповідач ОСОБА_2 проти заявленого позову заперечував та зазначив, що дійсно мешкав разом з ОСОБА_3 у квартирі, розташованій за вищевказаною адресою. Проте дана квартира була продана ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які під час продажу даної квартири зобов'язувалися взяти на себе борги зі сплати комунальних послуг, сума яких увійшла до суми отриманих від продажу квартири грошових коштів, про що останні надали відповідну розписку. Також просив застосувати строк позовної давності.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи була сповіщена належним чином, про що свідчить повідомлення про отримання судового виклику 10.06.2014 (а.с. 20).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 224 ЦПК України у випадку неявки в судове засідання відповідача, належним чином повідомленого і від якого не надходила заява про розгляд справи у його відсутність або якщо вказані ним підстави неявки визнано неповажними, суд може прийняти заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, а представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у заочному порядку.
Під час судового розгляду було встановлено наступне.
Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживали у квартирі АДРЕСА_1, та до 05.07.2013 були споживачами теплової енергії та за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № 7/11117, пільг з оплати комунальних послуг не має.
Як вбачається з договору наміру купівлі-продажу нерухомості від 12.06.2013, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, останній мав намір купити квартиру АДРЕСА_1 за 81500 грн. При цьому продавець, тобто ОСОБА_6, зобов'язана сплатити наявну заборгованість за комунальними послугами (п. 3 даного договору) (а.с. 22).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, що регулюють питання виконання зобов'язань.
З огляду на зміст норм Закону України «Про теплопостачання», закону України «Про житлово-комунальні послуги», правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідач є споживачем послуг з теплопостачання і несе усі обов'язки, що випливають з чинного законодавства, в тому числі обов'язок оплачувати надані послуги. Відповідно до вимог ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таким умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, відповідно до встановлених у справі обставин, споживач, який фактично споживає послугу з теплопостачання, зобов'язаний таку послугу оплачувати.
Відповідачі, як споживачі теплової енергії, повинні були оплачувати комунальні послуги відповідно до положень Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 1997 року № 1497), та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630), згідно яких суб'єкт господарювання - КП «Макіївтепломережа» надає послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені строки - щомісяця за нормами і тарифами відповідно до розміру опалювальної площі квартири.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що КП «Макіївтепломережа» у період з 01.03.2008 по 04.07.2013 надавало відповідачам комунальні послуги з теплопостачання, які використовували їх для власних потреб, що свідчить про існування між ними договірних відносин. За таких обставин при вирішенні справи суд виходить з обсягу прав і обов`язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З інформації КП «Макіївтепломережа» вбачається, що оплата витрат за надані послуги з централізованого теплопостачання по зазначеній квартирі відповідачами не провадилась з 01.03.2008 по 04.07.2013, в зв'язку з чим вони мають борг у сумі 20482,75 грн.
Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок суми заборгованості по оплаті наданих послуг з централізованого опалення по спірній квартирі, який відповідає встановленим законодавством порядку і тарифам, у зв'язку з чим з відповідачів підлягає стягненню сума боргу в сумі 20482,75 грн.
Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за відпущену теплову енергію.
Ухвалою суду від 06 лютого 2014 року у прийнятті вищевказаної заяви про видачу судового наказу було відмовлено. (а.с. 6).
З огляду на викладене, суд вважає, що строк позовної давності почав перебіг з моменту, коли позивачу стало відомо про його порушене право, тобто з моменту визначення суми збитків, а саме, з січня 2011 року. Отже загальний строк позовної давності сплинув за збитками, що виникли за період з 01 березня 2008 року по 31 січня 2011 року.
Загальні умови застосування позовної давності до правовідносин визначені ст. 267 ЦК України, частинами 3-5 якої визначено, що:
- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення;
- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові;
- якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючи те, що в ході судового засідання відповідач ОСОБА_2 просив застосувати до спірних правовідносин загальний строк позовної давності, а підстав визнати поважними причини пропущення позовної давності судом встановлено не було, суд вважає за необхідне застосувати до таких відносин загальний строк позовної давності.
Таким чином, у зв'язку з тим, що позовну давність пропущено і підстав вважати причини пропущення поважними у суду немає, позов про стягнення заборгованості за використану електричну енергію за період з 01 березня 2008 року по 31 січня 2011 року задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що за період з лютого 2011 року по липень 2013 року відповідачами була використана, але не сплачена відпущена теплова енергія, внаслідок чого сума заборгованості, яка складає 10981,25 грн, за вказаний період підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За приписами ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Отже з урахуванням часткового задоволення позову з відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 65,30 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 253-255, 257, 260, 267 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 264, 526, 611 Цивільного кодексу України, суд,
в и р і ш и в:
Позов комунального підприємства «Макіївтепломережа» - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, 1978 року народження, які проживають за адресою: АДРЕСА_2, на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» (розрахунковий рахунок № 26005011453801 у ПАТ «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346, код 31534547) заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання за період з 01 лютого 2011 року по 01 липня 2013 року по щомісячним поточним платежам у сумі 10981 (десять тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, 1978 року народження, які проживають за адресою: АДРЕСА_2, на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» (розрахунковий рахунок № 26005011453801 у ПАТ «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346, код 31534547) судовий збір по 65 (шістдесят п'ять) грн. 30 коп. з кожного, а всього у розмірі 130 (сто тридцять) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Іншими учасниками судового процесу рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд м. Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.
Суддя: Р.О. Кузнецов