Єдиний унікальний номер 242/75/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3097/2014

У Х В А Л А

Іменем України

14 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Біляєвої О.М.,

суддів: Барсукової О.І., Космачевської Т.В.,

при секретарі: Бакунець Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Селидівського міського суду Донецької області від 26 лютого 2014 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою судді Селидівського міського суду Донецької області від 26 лютого 2014 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, його представник ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. За таких обставин апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як убачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами і обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року " Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача. При цьому суд повинен враховувати не тільки права позивача, але й права відповідача.

Відмовляючи в заяві про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір, проте доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову позивачем не надано, обсяг позовних вимог значно менший за вартість майна, до якого позивач просив застосувати заходи забезпечення позову (співмірність).

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, суд повинен ураховувати що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець.

З клопотання про забезпечення позову вбачається, що відповідач ОСОБА_2 використовує автомобіль «КАМАЗ-53212», на який просить накласти арешт позивач у своїй господарській діяльності, а обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно ч.ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

А тому доводи апелянта про те, що він не був повідомлений про розгляд справи не ґрунтується на законі.

Доводи апеляційної скарги що відповідач відмовляється від виконання своїх обов'язків по відшкодуванню шкоди, апеляційний суд приймає критично, оскільки з зазначених підстав позивач й звернувся до суду з позовом про стягнення боргу, при цьому такі докази не свідчать про реальну загрозу не виконання рішення суду.

За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана відповідачем ухвала постановлена судом першої інстанції у відповідності до норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 26 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: