Єдиний унікальний номер 259/3058/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1854/2014
У Х В А Л А
Іменем України
31 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Курило В.П.,
суддів: Барсукової О.І., Космачевської Т.В.,
при секретарі: Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах яких діє ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах яких діє ОСОБА_3
на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03 грудня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В :
В квітні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє ОСОБА_3, звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці по сусідству з житловим будинком АДРЕСА_2 в м. Донецьку, в якому проживає ОСОБА_4 Відповідач самовільно захопила частину земельної ділянки належної позивачам, побудувала на ній споруду у вигляді парканів і з того часу позивачі не можуть користуватися своєю земельною ділянкою.
З даного приводу ОСОБА_1 зверталася до Донецької міської ради, та за її зверненням комісія прийняла рішення встановити межеву лінію. Рішенням Куйбишевської районної у м. Донецьку ради від 14 листопада 2012 року було вирішено: затвердити положення межової лінії між домоволодіннями АДРЕСА_1 згідно варіанту, запропонованого комісією. Зобов'язати ОСОБА_4, власника домоволодіння по вул. Д. Казака № 121, перенести огорожу таким чином щоб він відповідав межі. Проте в добровільному порядку відповідач вказане не виконує, у зв'язку з чим позивачі були вимушені звернутися до суду.
Просили суд зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками та встановити межову лінію згідно рішення виконавчого комітету Куйбишевської районної у м. Донецьку Ради від 14 листопада 2012 року таким чином: від існуючого вугільного сараю з боку вул. Д.Казака на відстані - 0,4 м.; від існуючого житлового будинку по АДРЕСА_2 на відстані - 0,55 м.; від існуючого туалету будинку АДРЕСА_1 на відстані - 0,3 м.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, в інтересах яких діє ОСОБА_3 , просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважають, що судом не взято до уваги те, що позивачі є землекористувачами на доведення чого в судовому засіданні представником позивачів надано договір користування земельною ділянкою з позивачами, а також рішення виконкому про встановлення меж.
В судове засідання апеляційного суду представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
ОСОБА_4 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03 грудня 2013 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не довели право власності або право користування спірною земельною ділянкою, а тому не мають права на усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Висновок суду ґрунтується на вимогах закону та відповідає матеріалам справи.
Згідно з положеннями ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників жилого будинку необхідно витребовувати: документи про надання її для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного зі співвласників, а також розташованих на ній будівель, плодово-ягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного співвласника; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним; угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2003 року розподілено домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність виділено частину домоволодіння в розмірі 43100 а ОСОБА_6 - 57/100.
Земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, межує з суміжною земельною ділянкою, на якій знаходиться будинок АДРЕСА_2 у м. Донецьку, що належить на праві власності ОСОБА_4
Рішенням Куйбишевської районної у м.Донецьку ради від 14 листопада 2012 року затверджено положення межової лінії між домоволодіннями АДРЕСА_1 Зобов'язано ОСОБА_4, власника домоволодіння по АДРЕСА_2, перенести огорожу таким чином щоб він відповідав межі.
Проте межі між земельними ділянками не зафіксовані.
Вважаючи, що їхні права порушені, позивачі просили встановити межу між земельними ділянками АДРЕСА_1 в м. Донецьку згідно з рішенням Куйбишевської районної у м. Донецьку ради від 14 листопада 2012 року.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" роз'яснено, що згідно зі ст. 158 ЗК суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
Статтею 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм відновлення меж земельних ділянок на місцевості, який здійснюють: виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою та топографо-геодезичних робіт; замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Оскільки відповідно до роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 згідно зі ст. 158 ЗК України спір про встановлення чи відновлення меж земельних ділянок не підвідомчий суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.307, 308,315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах яких діє ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: