Провадження № 1-кп/257/5/14

257/14244/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Донецьк 19.06.2014

Київський районний суд м. Донецька у складі

Головуючого судді - Л.М. ПАВЛЕНКО

При секретарі - Л.О.СУДАКОВОЇ

За участю сторони обвинувачення - прокурора В.М.ЗУРНАДЖИ

Сторони захисту -захисника ОСОБА_1

Обвинуваченого - ОСОБА_2

Перекладача - ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в залі суду Київського районного суду м. Донецька кримінальне провадження 1-кп/257/5/14 (реєстровий №12013050830000185 від 28.11.2012 року) відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єреван Вірменії, громадянина Вірменії, із середньо освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше судимого:

- 15.05.2012 року Сарненським районним судом Рівенської області за ч. 2 ст. 185 КК України, до 6 місяців позбавлення волі;

- 20.08.2012 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області, за ч. 2 ст. 185 КК України, до п*яти місяців арешту;

мешкаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який утримується під вартою з 07.11.2012 року у Донецькому СІЗО УДПтСУ у Донецькій області

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України

В С Т А Н О В И В

07.11.2012 року, приблизно о 01-30 год., більш точний час в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_2, будучі у стані алкогольного сп*яніння, знаходячись біля павільйону №2 на пл.. Привокзальній в Київському районі м. Донецька, діючи умисно, повторно, з корисних мотивів, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, побачив ОСОБА_5, який також знаходився у стані алкогольного сп*яніння. Після чого, обрав об'єктом злочинного наміру майно, яке знаходилося у ОСОБА_5 Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_5 та безпричинно, правою рукою, завдав йому два удари в область обличчя з метою пригнічення його волі до опору, після чого, лівою рукою дістав із внутрішнього карману одягненої на нього куртки, майно, що належить ОСОБА_5, а саме:

- мобільний телефон марки «Самсунг», вартістю 330 грн.;

- сім-картку оператора МТС, матеріальної цінності не має;

- блокнот, матеріальної цінності не має;

- паспорт громадянина України, ідентифікаційний код на ім*я ОСОБА_5;

- грошові кошти у розмірі 500 грн.;

- футляр для окулярів чорного кольору зі шкірозамінника, матеріальної цінності не має;

- окуляри для зору у пластмасовій оправі, матеріальної цінності не має;

розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, після чого був затриманий працівниками міліції на місці скоєння злочину.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у повторному, відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя, ОСОБА_2, скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні, в режимі відео конференції, обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, пояснивши, що 07.11.2012 року, він будучі у стані алкогольного сп*яніння, знаходячись біля павільйону №2 на пл. Привокзальній в Київському районі м. Донецька, побачив ОСОБА_5, який також знаходився у стані алкогольного сп*яніння. Після чого, обрав об'єктом злочинного наміру майно, яке знаходилося у ОСОБА_5 Він підійшов до ОСОБА_5 та завдав йому два удари в область обличчя, після чого, дістав із внутрішнього карману одягненої на нього куртки, майно, що належить ОСОБА_5 Після чого був затриманий працівниками міліції на місці скоєння злочину. Цивільний позов у розмірі 830,00 грн. визнав повністю

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2, та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом досудового слідства правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив своїми умисними діями повторне, відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя.

При призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд, відповідно до п.1 ч.1 ст. 66 КК України, враховує щире каяття ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушенні. Як обставина, що обтяжуює покарання ОСОБА_2, згідно ст. 67 КК України, враховує скоєння злочину у стані алкогольного сп*яніння.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, тобто, що злочин скоєний ОСОБА_2 є тяжким, обставини по справі, особу обвинуваченого, тобто приймає до уваги що він раніше судимий, характеризується задовільно, офіційно не працевлаштований, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не перебуває на спеціальному обліку у нарколога чи психіатра та приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, можливо тільки в умовах ізоляції від суспільства та вважає, що обвинуваченому має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, яке буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про призначення йому мінімального строку покарання, та застосування до нього амністії, звільнивши його від відбування покарання, оскільки він відбув більш чверті строку покарання.

Захисник обвинуваченого підтримав зазначене клопотання та в судовому засіданні не заперечував проти звільнення від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р. З наслідками застосування амністії ознайомлений.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р., чинного з 19.04.2014 року.

ОСОБА_2 вчинив злочин, який є тяжким, відповідно до ст.12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив 07 листопада 2012 року, тобто до дня набрання чинності (19 квітня 2014 р.) Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р., свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачений визнав повністю, щиро кається у вчиненому. На день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р., ОСОБА_2 відбув більше одного року позбавлення волі.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" від 01.10.1996 р. та ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р., судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р., а тому він підлягає звільненню від відбування покарання, з наступних підстав: скоєний ним злочин є тяжким, не поєднаний з насильством, небезпечним для життя, здоров*я, та на день набрання чинності цим законом, ОСОБА_2 відбув не менше однієї чверті призначеного строку покарання, тобто з 07.11.2012 року по 19.04.2014 року, знаходиться під вартою до теперішнього часу. Обвинуваченому ОСОБА_2 роз`яснені судом правові наслідки застосування амністії.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 85, 86 КК України, ст. 3 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 01.10.1996 р., із подальшими змінами, ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 р., ст.ст. 124, 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію в 2014 році» від 08.04.2014 р., чинного з 19.04.2014 року, звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання, т.я. скоєний ним злочин не поєднаний з насильством, небезпечним для життя, здоров*я, та на день набрання чинності цим законом, ОСОБА_2 відбув не менше однієї чверті призначеного строку покарання, тобто з 07.11.2012 року по 19.04.2014 року, та знаходиться під вартою до теперішнього часу.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2, у вигляді тримання під вартою, - скасувати, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

На підставі ст. 1166 ЦК України, стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого матеріальну шкоду у розмірі 830 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення вручити прокурору, та надіслати копію начальнику СІ УДПтСУ Донецької області для виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ Л.М.ПАВЛЕНКО