ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 року Справа № 904/9552/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Полянського А.Г.
суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.
розглянувши
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна
акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
від 24.03.2014 року
у справі № 904/9552/13 Господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна
акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Нікопольського комунального підприємства
"Нікопольтеплоенерго"
про стягнення 847 402,78 грн., -
за участю представників сторін:
позивача - Пац В.О. дов. від 13.05.2014 р.,
відповідача - не з"явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014 р. (суддя - Бєлік В.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 626623,36 грн. боргу, 55 082,06 грн. - пені, 80167,30 грн. - штрафу, 22512,06 грн. - 3% річних, 5 054,00 грн. - інфляційних, 16948,06 грн. - судового збору. У решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 р. (судді - Широкобокова Л.П., Орєшкін Е.В., Чус О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням та постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення стягнення пені та штрафу, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" - продавець (Позивач) та Нікопольськом комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" - покупець (Відповідач) був укладений договір № 14/2500/11 на купівлю-продаж природного газу відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність Відповідача у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Договір набув чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п.11.1 Договору).
На виконання умов Договору у жовтні 2011 року та у період з жовтня по грудень 2012 року позивач передав у власність відповідача 1 773,091 тис. м3 природного газу на загальну суму 2 321 330,75 грн., що підтверджено актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2012р. на суму - 505 263,49 грн., від 27.11.2012 р. на суму 168 031,89 грн., від 30.11.2012 р. на суму 699 366,79 грн., від 31.12.2012 р. на суму 948 668,58 грн.
Згідно з п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, за поставлений природний газ та надані послуги з його транспортування розрахувався лише частково в сумі 1 694 707,39 грн. та станом на момент звернення з позовом до суду заборгованость склала 626 623,36 грн.
За приписами ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача борг за поставлений у грудні 2012 року природний газ - 626 623,36 грн.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою - штрафом, пенею (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання відповідачем умов, передбачених п. 6.1. договору (умови щодо строку оплати), останній зобов'язується сплатити Позивачу, окрім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Пеня за період прострочення оплати вартості природного газу з 15.12.2012 р. по 14.07.2013 р. в сукупності по кожному періоду заборгованості становить 76 688,65 грн. Штраф у сукупності становить 114 524,71 грн.
Відповідач у відзиві на позов просив суд зменшити розмір пені та штрафу на 70%, посилаючись на те, що за спірним договором газ постачався виключно для потреб населення та фактичні витрати на виробництво теплової енергії перевищують встановлений тариф, а різниця несвоєчасно відшкодовується державою.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно положень підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Судами встановлено, що заборгованість виникла у зв'язку з різницею в тарифах на послуги з теплопостачання внаслідок невідповідності фактичної вартості цих послуг тарифам, що затверджені в установленому порядку для відповідача, заборгованість по населенню станом на 31.12.2013 р. складає 25564,2 тис. грн. (а.с. 56). Крім того, за 9 місяців 2013 року відповідач отримав збиток від виробничої діяльності 14 351 000,30 грн; значна частина майна підприємства знаходиться у податковій заставі, що унеможливлює оформлення банківського кредиту; накладений арешт на всі грошові кошти, які містяться на рахунках та підлягають примусовому стягненню відповідно до наказу господарського суду від 27.02.2012 р. № 39/5005/168/2012 та зведеного виконавчого провадження № 22-1 від 25.02.2003 р.; станом на 31.12.2013 р. відповідач має значну дебіторську та вживає заходи щодо стягнення в судовому порядку заборгованості за теплову енергію зі споживачів.
Судом враховано, що на користь відповідача було винесено 853 судових рішень щодо стягнення заборгованості з населення за послуги теплопостачання на суму 5 002 000,30 грн; винесено 593 судових наказів щодо стягнення заборгованості з населення за послуги теплопостачання на суму 3 142 000,1 грн; протягом 2012 - 2013 р.р. направлено в виконавчу службу на виконання 970 наказів на примусове стягнення на суму 4 971 000,2 грн.
Враховуючи те, що несвоєчасна оплата відповідачем за поставлений газ сталася внаслідок значних боргів населення за спожитий природний газ; відповідач надає послуги з опалення за тарифами, які затверджуються державою та є нижчими собівартості послуг, що виробляються відповідачем; несвоєчасне надходження субвенцій з бюджету за різницю між встановленим тарифом та собівартістю, виконання відповідачем зобов'язань з оплати природного газу забезпечено не лише пенею, але і штрафом, що в цілому покладає на відповідача досить значну відповідальність за прострочення виконання зобов'язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для зменшення пені до 55 082,06 грн. та штрафу до 80 167,30 грн. (70% суми, що підлягала стягненню).
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 у справі № 904/9552/13 залишити без змін.
Головуючий суддя Полянський А.Г.
Судді Кравчук Г.А.
Мачульський Г.М.