Єдиний унікальний номер 257/15551/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4303/2014
Категорія 26 Головуючий в 1 інстанції Чальцева Т.В.
Доповідач Ларіна Н.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Канурної О.Д.
при секретарі Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ексіменерго" паливно-енергетичної компанії на рішення Київського районного суду м. Донецька від 18 березня 2014 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до товариства з обмеженою відповідальністю „Ексіменерго" паливно-енергетичної компанії, третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 18 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ „Ексіменерго" ПЕК на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати годувальника - ОСОБА_3, 60 000 грн.; стягнуто з ТОВ „Ексіменерго" ПЕК на користь держави судовий збір у сумі 121,80 грн.
Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції стягнув кошти на користь ОСОБА_1, яка не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки шлюб позивачки із загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 розірвано ще 17 лютого 2009 року, а у встановленні факту проживання однією сім'єю на момент загибелі позивачці відмовлено рішенням Київського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2013 року. Отже, позивачка не відноситься до категорій осіб, яким відшкодовується моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відповідно до чинного законодавства.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати годувальника, на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, оскільки у позовній заяві позивачка просила стягнути моральну шкоду на свою користь.
На думку апелянта, оскільки моральна шкода відшкодовується одноразово, дитина загиблого буде у майбутньому по досягненню повноліття позбавлена права самостійно визначити суму відшкодування моральної шкоди та звернутися для її відшкодування. Вважає, що таке обмеження прав дитини по суті є відмовою від майнових прав дитини, яке повинно вчинятися виключно за дозволом органу опіки та піклування, а клопотання представника відповідача про залучення органу опіки та піклування до участі у справі було залишено судом першої інстанції поза увагою.
Також вказує, що відшкодування у розмірі 60 000,00 грн. є суттєво завищеним та таким, що не відповідає вимогам розумності і справедливості, зокрема, з огляду на те, що рішенням Дзержинського міського суду від 08 січня 2014 року у справі 2/225/1878/2013, яке набрало чинності, на користь батьків загиблого ОСОБА_3 стягнуто з відповідача у відшкодування моральної шкоди по 15 000,00 грн. кожному. Апелянт вважає зазначену суму розумною та справедливою, про що наголошував у судовому засіданні при розгляді справи за оскаржуваним рішенням.
Також зазначає, що судом першої інстанції не застосовано приписи ст. 1193 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а у разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. При цьому за результатами розслідування зазначеного нещасного випадку було встановлено, що особами, які порушили законодавство з охорони праці є, насамперед, загиблий ІНФОРМАЦІЯ_2 помічник начальника ділянки № 7 ОСОБА_3, який особисто порушив правила пересування по лаві, знаходився у неприпустимій близькості від шкребків, що рухаються, конвеєра СП 202 лави, що є порушенням вимог п.п. 4.15, 4.16 Посадової інструкції помічника начальника дільниці з видобутку вугілля, ст. 14 Закону України „Про охорону праці", розділу 5 глави 4 Правил безпеки у вугільних шахтах, ст. 41 Гірничого закону України. Таким чином, вважає, що є беззаперечною наявність у загиблого умислу на грубе порушення низки нормативних актів з охорони праці, оскільки він не міг не усвідомлювати, що порушує зазначені норми, не передбачити до яких шкідливих наслідків може привести таке порушення, не припускати можливість настання таких наслідків, та причинно-наслідкового зв'язку між умислом загиблого, спрямованим на порушення ним низки нормативних актів, та негативними наслідками у вигляді виробничої травми.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання скарги повідомлений належним чином телефонограмою від 15 травня 2014 року №632, яка зареєстрована у журналі телефонограм № 4, до суду надіслав заяву з клопотанням про розгляд справи за відсутністю представника апелянта, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутністю представника відповідача.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання скарги повідомлений належним чином телефонограмою від 15 травня 2014 року № 633, яка зареєстрована у журналі телефонограм № 4, доказів щодо поважності причини своєї відсутності в засіданні суду не надав, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутністю представника зазначеної сторони.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, за таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання трудових обов'язків на підприємстві ТОВ „Ексіменерго" ПЕК був смертельно травмований колишній чоловік позивачки ОСОБА_3, який постійно мешкав разом з нею однією сім'єю (а.с. 16).
Згідно свідоцтва про народження, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 17).
Комісія з розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом (а.с. 3-14).
Також, судом першої інстанції встановлено, що даний нещасний випадок був взятий на облік у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька.
Відповідно до вимог діючого законодавства, страхові виплати у зв'язку з втратою годувальника були призначені доньці загиблого - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що неповнолітня ОСОБА_2, в інтересах якої діє позивач ОСОБА_1, зазнала суттєву втрату внаслідок смерті батька, залишилася без батьківської турботи, підтримки та виховання. Між батьком та донькою були теплі стосунки, вони багато часу проводили разом. Дитина важко переживає загибель батька, сумує за ним, постійно згадує. Після смерті батька у дитини виникло захворювання, пов'язане з обміном речовин, у зв'язку з чим вона перебуває на обліку у ендокринолога. На даний час дитина постійно приймає ліки та перебуває на обліку у лікаря.
З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки загибеллю ОСОБА_3, неповнолітній ОСОБА_2(в інтересах якої діє її мати ОСОБА_1) як донці загиблого завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних, психічних стражданнях, яких вона зазнала в зв'язку з втратою близької людини, характер яких полягає в тому, що їх неможливо відновити.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності права ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд приймає критично, оскільки за рішенням суду позивач звернулась за відшкодуванням моральної шкоди в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - донці загиблого ОСОБА_3, тобто на захист саме права неповнолітньої дитини.
Доводи апеляційної скарги щодо виходу судом за межі позовних вимог та порушення права дитини на захист свого права у майбутньому, апеляційний суд приймає критично, оскільки з позову вбачається звернення позивача в інтересах своєї неповнолітньої дитини, яка є донькою загиблого. Таке звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди матері неповнолітньої, як її представника, права дитини не порушує і є своєчасним відновленням права дитини на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із загибеллю її батька.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Висновок суду про наявність у позивача, яка діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки, права на відшкодування моральної шкоди відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Розглядаючи справу, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 1167, 1168 ЦК України, які передбачають відповідальність за завдану моральну шкоду за умови відсутності між сторонами договірних зобов'язань, тобто так звана деліктна відповідальність.
Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до частини 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Наявність вини підприємства в нещасному випадку, що стався з батьком ОСОБА_2 підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 на підприємстві відповідача. Внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних і нешкідливих умов праці, недодержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, зазначених в матеріалах спеціального розслідування.
Відповідно до частини 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України, всупереч доводів апеляційної скарги, врахував вимоги розумності і справедливості.
Доводи апеляційної скарги щодо завищеного розміру відшкодування, апеляційний суд приймає критично, оскільки висновки суду ґрунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, інших доказів суду не надано.
Доводи апеляційної скарги про не застосування судом приписів ст. 1193 ЦК України також не спростовують правових висновків суду, оскільки втрата працездатності встановлена позивачу під час роботи у відповідача.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ексіменерго" паливно-енергетичної компанії відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 18 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Суддя: