Єдиний унікальний номер 225/695/14-ц Номер провадження 22-ц/775/5231/2014
Єдиний унікальний номер 225/695/14-ц
Номер провадження 22-ц/775/5231/2014
Категорія 52 Головуючий в 1 інстанції Мамедова Л.М.
Доповідач Ларіна Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Лісового О.О..
суддів Ларіної Н.О., Кіянової С.В.
при секретарі Папоян К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 12 травня 2014 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на період навчання, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 12 травня 2014 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/10 частини від всіх видів доходу ОСОБА_1 щомісяця, починаючи з 19 лютого 2014 року і продовжувати до припинення ОСОБА_3 навчання у КП „Макіївське медичне училище".
Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що однією з умов стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, є можливість батьків надавати матеріальну допомогу. В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідач отримує пенсію, а, отже, спроможний надавати сину матеріальну допомогу, з чим апелянт не погоджується та вважаєё що, задовольняючи позовні вимоги частково, суд не надав належної оцінки обставинам, які свідчать про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому працездатному сину. Так, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10ААА № 404324, виданої 22 березня 2011 року, апелянт є інвалідом другої групи за загальним захворюванням, не може виконувати роботу, пов'язану з тривалим перебуванням на ногах, підіймати тяжкість, група інвалідності встановлена безстроково. У зв'язку з вказаним захворюванням потребує постійного медикаментозного лікування, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області як отримувач пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання, розмір його пенсії з вирахуванням аліментів станом на 01 березня 2014 року становить 524,45 грн. З довідок УПФУ у м. Дзержинську Донецької області від 04 березня 2014 року вбачається, що з пенсії відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 у розмірі 325,19 грн. (за рішенням суду у розмірі 1/6 частини від доходу, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) та на користь ОСОБА_2 заборгованість за аліментами на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 178,33 грн. (за рішенням суду у розмірі 1/6 частини від доходу, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).
Вказує, що заборгованість за аліментами виникла через те, що 50 % пенсії апелянта не вистачає на покриття стягнень на аліменти за вищевказаними розмірами, тому станом на 01 квітня 2014 року борг за аліментами перед позивачем становить 7935,06 грн., а перед ОСОБА_5 станом на 01 квітня 2014 року - 3334,11 грн., що підтверджується довідками УПФУ у м. Дзержинську Донецької області від 04 березня 2014 року.
Крім того, відповідно до трудової книжки, апелянт не працює, у зв'язку з наданими рекомендаціями МСЕК не може працевлаштуватися, єдиним доходом є пенсія по інвалідності, розмір якої після відрахувань з неї аліментів становить 524,45 грн., що значно менше розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Згідно з довідкою ТОВ „Новгородський комбінат комунального господарства" від 19 травня 2014 року, відповідач фактично проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_7, її сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, та знаходиться на утриманні дружини.
Враховуючи викладене, апелянт вважає, що правових підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки зазначені обставини свідчать про неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітньому працездатному сину.
Крім того, вважає, що висновок суду першої інстанції щодо матеріальної забезпеченості дитини був зроблений виходячи з пояснень позивачки, ніяких доказів з цього приводу суду не було надано. Так, позивачкою до позовної заяви було додано копію контракту про навчання ОСОБА_9, з огляду на який суд встановив, що син навчається на 3 курсі, кінцевий термін навчання - червень 2015 року, проте, до матеріалів справи позивачкою не були додані ні довідка, чи отримує ОСОБА_9 стипендію, ні копії квитанцій про оплату навчання в поточному періоді, оскільки контракт на навчання був укладений три роки тому і умови договору могли змінитися.
Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове про відмові у задоволення позову.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з відмовою у задоволенні позову, з наступних підстав.
Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні.
Між тим, рішення суду вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно з положенням ч. 1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітню доньку, сина у твердій грошовій сумі або в частці від заробітку платника аліментів з врахуванням обставин передбачених ст. 182 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує : 1) стан здоров'я та матеріальне забезпечення дитини ; 2) стан здоров'я та матеріальне положення платника аліментів ; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка жінки, батьків , доньки, сина; 4) інші обставини, які мають суттєве значення.
Відповідно до п.20 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Позивач навчається на 3 курсі денної контрактної форми навчання Макіївського медичного училища, кінцевий термін навчання - червень 2015 року.
Відповідно до договору про навчання, оплата за навчання ОСОБА_3 складає 445,00 грн. на місяць. Відповідно до довідки з місця роботи позивачки - працює та отримує заробітну плату в середньому 1700 грн. на місяць. Позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_1, разом з дочкою ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, та бабусею ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Також судом встановлено, що ОСОБА_3 мешкає та зареєстрований у гуртожитку в АДРЕСА_2. Оплата за проживання в гуртожитку складає 157 грн. на місяць, що підтверджується відповідними довідками.
З наданих відповідачем доказів судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 мешкає окремо в АДРЕСА_3, шлюб з позивачем розірваний, він має іншу сім'ю, що визнано сторонами. Перебуває на обліку в УПФУ м. Дзержинська, як отримувач пенсії за інвалідністю (2 група) розмір якої складає 524,00 грн. на місяць з вирахуванням аліментів.
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину від другого шлюбу - сина ОСОБА_4, на утримання якого щомісяця сплачує аліменти в розмірі 1/6 частини від всіх видів його доходу за рішенням суду, а також має заборгованість за виплатою аліментів на утримання сина ОСОБА_3.
Судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду справи в суді відповідач ОСОБА_1 має дохід у вигляді пенсії за інвалідністю, з якого за виконавчими листами здійснюються відрахування в рахунок погашення заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_2 в сумі 178,33 грн. щомісяця, та на користь ОСОБА_5 в розмірі 325,19 грн. щомісяця. Іншого доходу відповідач не має, що підтверджується копією трудової книжки останнього та наданою суду апеляційної інстанції довідки податкової інспекції.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із забезпеченості дитини, фактичної необхідності у додаткових витратах на навчання, а також матеріальної забезпеченості сторін. При цьому суд визнав недоцільним визначати такий розмір у твердій грошовій сумі, адже відповідач має офіційний доход.
Зазначеним висновком суду не погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та постановлений з порушенням норм матеріального права.
А саме, встановивши, що відповідач не працює, не перебуває на податковому обліку, має захворювання та 2 групу інвалідності, потребує медикаментозного лікування, що підтверджується виписками з амбулаторної карти, а його дохід (пенсія - 524 грн.) після виплати аліментів є нижчим прожиткового мінімуму, встановленого для забезпечення особи відповідного статусу (949 грн.) та іншого доходу відповідач не має, суд першої інстанції у порушення вимог до ст. 199 СК України дійшов висновку що відповідач спроможний надавати сину матеріальну допомогу та стягнув з відповідача аліменти на навчання повнолітньої дитини.
Зазначені та встановлені судами обставини свідчать про те, що відповідач не має можливості надавати позивачці, матеріальну допомогу у зв'язку із продовженням навчання їх спільної дитині, а тому позов задоволенню не підлягає.
З наведеного, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, рішення суду підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні позову про стягнення аліментів на період навчання.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи позивача, висловлені у судовому засіданні апеляційного суду щодо наявності інших не оподатковуваних доходів, апеляційний суд приймає критично, оскільки доказів щодо наявності інших доходів (окрім пенсії) позивачем не надано.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести за рахунок держави.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 3, 4, 314 ч.2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 12 травня 2014 року скасувати.
В задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на період навчання відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: