Єдиний унікальний номер 255/3783/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4680/2014
Категорія 50 Головуючий в 1 інстанції Федорова О.Ф.
Доповідач Ларіна Н.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Принцевської В.П.
при секретарі Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду, а саме з 27 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким позов задовольнити частково та стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 600,00 грн. щомісячно.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що, задовольняючи позовні вимоги частково та визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення, виходячи з того, що відповідач працює, не перебуває на диспансерному обліку, не має інших утриманців та визнав позовні вимоги у розмірі прожиткового мінімуму на дитину до 6 років. З такими висновками суду апелянт не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, які були з'ясовані судом під час розгляду справи неповно та однобічно. Вказує, що судом помилково та безпідставно визначено в оскаржуваному рішенні обсяг позовних вимог, які були визнані відповідачем частково, оскільки у судовому засіданні він дійсно не заперечував проти стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, однак зазначав, що визнає позовні вимоги у межах встановленого законодавством прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а не в максимальному його розмірі.
Також зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись, що відповідач працює, та приймаючи рішення щодо стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, не з'ясував розмір та характер його щомісячного доходу та не звернув уваги, що позивачкою на доведення цих обставин не надано жодного доказу, вважаючи їх встановленими. Більше того, вказує, що у мотивувальній частині рішення судом взагалі не наведено будь-яких обґрунтувань щодо стягнення з відповідача грошової суми саме у розмірі 1500,00 грн. На думку апелянта, справедливою та достатньою сумою аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на утримання сина, є 600,00 грн., ця сума не є меншою, ніж мінімальний розмір аліментів, встановлений законодавством.
Вважає, що посилання суду першої інстанції на стан здоров'я дитини при визначенні розміру аліментів є також безпідставним, оскільки жоден з наданих позивачкою медичних документів не свідчить про розмір та регулярність витрат, пов'язаних з лікуванням дитини, а їх стягнення здійснюється в порядку додаткових витрат на дитину, що встановлено нормами чинного законодавства, та також зазначалось позивачкою у позовній заяві.
Крім того, вказує, що у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції, приймаючи рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, одночасно керувався ст. 183 СК України, яка регулює порядок стягнення аліментів від доходу платника в частці. Також суд звільнив позивачку від сплати судового збору на підставі Закону України „Про судоустрій", яким не регулюється порядок та розмір сплати судового збору.
Відповідач в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - листом з повідомленням за адресою реєстрації відповідно до даних адресно-довідкового підрозділу від 14 квітня 2014 року, доказів поважності причини своєї відсутності у судовому засіданні не надав, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без участі апелянта-відповідача.
Позивач в засідання апеляційного суду не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином - рід розписку в судовому засіданні 22 травня 2014 року, до суду надіслала заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутністю, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без участі позивача.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, за таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом першої інстанції встановлено, що, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 січня 2012 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
За довідкою комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» від 10 квітня 2014 року № 729, судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 у м. Донецьк зареєстрована ОСОБА_2, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає за вказаною адресою без реєстрації, згідно акту від 01 квітня 2014 року (а.с. 24).
Також, з довідки Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради від 25 березня 2014 року № 232, судом встановлено, що ОСОБА_2 отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Розмір допомоги за січень 2014 року складає 874,17 грн., за лютий 2014 року 130,00 грн., за березень 2014 року 130,00 грн. (а.с. 13).
З медичних довідок, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, перебуває на обліку у окуліста та потребує постійного медичного обстеження та лікування (а.с. 4, 5, 6, 7, 8-12, 25, 26).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої обов'язки з утримання дитини добровільно не виконує, чим порушує права і законні інтереси своєї неповнолітньої дитини, які охороняються законом та того, що відповідач працює, на диспансерному обліку не перебуває, інших утриманців не має, частково визнав позовні вимоги в розмірі прожиткового мінімуму на дитину до 6 років.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам і вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про не доведення позивачем розміру та характеру доходів відповідача, апеляційний суд приймає критично, оскільки судом першої інстанції оцінені надані позивачем докази. Як вбачається з матеріалів справи, клопотань про витребування даних щодо розміру доходів відповідача суду не надано. За діючим процесуальним законодавством, суд позбавлений права самостійного збору належних та необхідних доказів за відсутністю клопотань та розглядає позовні вимоги за наданими доказами. Крім того, апелянтом - відповідачем до апеляційної скарги також не надано довідку про його доходи або матеріальний чи стан здоров'я. Тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості переоцінки досліджених судом першої інстанції доказів за відсутністю інших доказів.
Доводи апеляційної скарги про не надання судом оцінки матеріального стану позивача, яка щомісячно отримує соціальну допомогу на дитину до трьох років, апеляційний суд приймає критично, оскільки отримання позивачем від Держави соціальної допомоги на дитину до трьох років не позбавляє відповідача аліментних обов'язків по утриманню власної дитини.
Доводи апеляційної скарги щодо не наведення будь-яких обґрунтувань щодо стягнення з відповідача грошової суми саме у розмірі 1500,00, апеляційний суд приймає критично, оскільки зазначений розмір грошової суми, судом обґрунтовано про що зазначено в мотивувальній частині рішення.
Доводи апеляційної скарги що в оскаржуваному рішенні помилково та безпідставно визначено обсяг позовних вимог, які були визнані відповідачем частково, апеляційний суд приймає критично, оскільки в рішенні суду першої інстанції правильно зазначено про визнання відповідачем позовні вимоги у розмірі прожиткового мінімуму на дитину до 6 років», оскільки (за доводами апеляційної скарги) відповідачем признавались вимоги у межах встановленого законодавством прожиткового мінімуму на дитину.
Доводи апеляційної скарги про зайве посилання в рішенні суду першої інстанції на стан здоров'я дитини при визначенні розміру аліментів, оскільки жоден з наданих позивачкою медичних документів не свідчить про розмір та регулярність витрат і є підставою для стягнення додаткових витрат, апеляційний суд приймає критично, оскільки відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини. Тому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив та дослідив довідки про стан здоров'я дитини. Інших доказів, щодо спростування наданих позивачем довідок про стан здоров'я дитини, відповідачем-батьком дитини не надано. Тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості переоцінки досліджених судом першої інстанції доказів за відсутністю інших доказів.
Доводи апеляційної скарги про зайве посилання суду на ст. 183 СК України та на Закон України „Про судоустрій", апеляційний суд приймає критично, оскільки такі доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не є підставами для скасування рішення суду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи, наданим сторонами доказам дав правильну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Суддя: