Єдиний унікальний номер 239/163/14-ц Номер провадження 22-ц/775/4729/2014
Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції Пархоменко О.Ф.
Доповідач Ларіна Н.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Канурної О.Д.
при секретарі Стефановій Я.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Зазначене рішення оскаржив позивач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що позивач та відповідач 11 липня 2007 року уклали кредитний договір № DN81AR03110087, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 56 045,90 грн. на термін до 10 липня 2014 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, відповідач порушив умови договору і зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 18 лютого 2014 року має заборгованість у сумі 235 793,55 грн., яка складається з наступного: 46 939,83 грн. - заборгованість зав кредитом; 72 044,44 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 14 030,96 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 102 778,32 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Вважає, що судом першої інстанції помилково визначено початок перебігу строку позовної давності, оскільки кінцевий строк виконання зобов'язань за кредитним договором № DN81AR03110087 - 10 липня 2014 року, тому строк позовної давності не може бути пропущений, оскільки ще не настала дата кінцевого строку виконання за договором, з якої й буде обчислюватися початок перебігу строку позовної давності. Крім того, відповідно до п. 5.1 договору, він діє до повного виконання сторонами зобов'язань по договору. Також зазначає, що відповідно до норм діючого законодавства, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії, вимоги про відшкодування збитків, зумовлених порушенням договору, про стягнення неустойки тощо можуть бути пред'явлені незалежно від закінчення строку дії договору протягом встановлених для цих вимог строків позовної давності. Договір укладений між відповідачем та позивачем на необмежений період часу, тобто правовідносини боржника з банком тривають по сьогоднішній день, відповідач починаючи з 2007 року користується грошима банку повною мірою, а банк, зі свого боку, нараховує неустойку за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, відповідач ознайомлений з усіма умовами договору і навмисно ухиляється від виконання своїх зобов'язань.
Апелянт вказує, що у порушення норм процесуального права на момент складання апеляційної скарги повний текст оскаржуваного рішення представнику апелянта не був виданий, незважаючи на клопотання щодо видачі повного тексту рішення.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце слухання справи повідомлений листом з повідомленням від 15 травня 2014 року за місцем реєстрації, доказів щодо поважності причини своєї відсутності в судовому засіданні не надав, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК справу розглянуто за відсутністю відповідача.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, за таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст. 628 ч. 1, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За вимогами ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За вимогами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 липня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1. було укладено кредитний договір № DN81AR03110087, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 56 045,90 грн., на строк до 10 липня 2014 року.
Згідно з п.п. 1.1 Кредитного договору, погашення кредиту і сплата процентів за користування кредитом здійснюється позичальником частинами - щомісячними платежами у розмірах та у строки, передбачені графіком платежів.
З п. 5.1. Кредитного договору, судом першої інстанції встановлено, що сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.
З наведеного, судом першої інстанції встановлено, що графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Тобто з Договору, судом встановлено, що поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно з ч. 3 ст.254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитом з березня 2010 року (останній платіж проведено 19 лютого 2010 року), у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся до суду 19 березня 2014 року, включивши до позовних вимог, як всю заборговану суму, так і майбутні платежі без урахування вартості вилученого позивачем автомобіля.
Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 після лютого 2010 року ніяких платежів не вносив. Згідно копії акту прийому автомобіля позичальника ОСОБА_1, автомобіль ВАЗ 21114, який знаходився в заставі, переданий 24 березня 2010 року представнику банку (копія акту в матеріалах справи а.с. 26).
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.
Як вбачається з матеріалів справи 23 квітня 2014 року відповідач надав суду письмову заяву з клопотанням про відмову у задоволенні позову та про застосування строку позовної давності, оскільки останній платіж за Договором ним здійснено у лютому 2010 року (а.с. 25).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу. А відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Тому, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу - в даному випадку з 19 лютого 2010 року. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано та в судовому засіданні не встановлено яких-небудь поважних причин пропущення строку позовної давності (ч. 5 ст. 267 ЦК України). Та згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю спеціальна позовна давність, відповідно спірного договору не передбачена.
З зазначеним висновком суду погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного. Хоча судом першої інстанції встановлено та позивачем дійсно доведено невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, але вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності (останній платіж проведено відповідачем 19 лютого 2010 року, у березні 2010 року передано автомобіль позивачу, а звернення позивача до суду 19 лютого 2014 року) та пропуску позивачем цього строку. При цьому, позивачем суду не доведено поважність причини пропуску строку позовної давності, заяви про поновлення строку давності також суду не надано та з вимог договору вбачається, що строк позовної давності є загальним.
Доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом строку позовної давності, апеляційний суд приймає критично, оскільки як вбачається з матеріалів справи останній платіж відповідачем проведено 19 лютого 2010 року, позивач при цьому позивач звернувся до суду через чотири роки. При цьому, позивач не звертався до суду з заявою щодо поновлення строку позовної давності, а зазначена у п. 5.1 Договору умова про дію договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на поді, яка неминуче настати. Тобто строк позовної давності за цим договором є загальним, як вбачається з Договору, матеріалів справи, пояснень представника позивача - строк позовної давності за цим Договором не збільшувався.
Доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень при видачі копії рішення, апеляційний суд приймає критично,оскільки вони висновків суду не спростовують.
Доводи апеляційної скарги що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності, апеляційний суд приймає критично, оскільки Договір укладений до 10 липня 2014 року.
Доводи апеляційної скарги є непереконливими та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що, ухвалюючи рішення, суд, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, надав оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, їх достатності, взаємному зв'язку доказів у їх сукупності, а також навів мотиви, з яких він дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" відхилити.
Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Суддя: