Справа № 22 - 67 від 2008 року                               Головуючий у 1 й інстанції - Підберезний Г.А.

Категорія  30                                                              Доповідач - Михайловська С. Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2008 року лютого 18 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого - Баранніка О.П.

Суддів - Михайловської С. Ю.,  Кіктенко Л.М.

При секретарі - Лещинській О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  третя особа KB ЖРЕП Самарського району М. Дніпропетровська,  орган опіки та піклування Самарської районної у М. Дніпропетровську ради про виселення без надання іншого житлового приміщення,  за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  третя особа KB ЖРЕП Самарського району М. Дніпропетровська про зміну договору найму житлового приміщення,  -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Самарського районного суду М. Дніпропетровська від 12 липня 2007 року у позові ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  третя особа KB ЖРЕП Самарського району М. Дніпропетровська,  орган опіки та піклування Самарської районної у М. Дніпропетровську ради про виселення без надання іншого житлового приміщення -відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1,  ОСОБА_3,  третя особа KB ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська про зміну договору найму житлового приміщення - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та задовольнити її позов посилаючись на те,  що судом не враховано тих обставин,  що до відповідача ОСОБА_1 були вжиті заходи попередження,  а також заходи громадського впливу.

Суд першої інстанції відмовляючи позивачці в її позові,  та відповідачу в його зустрічному позові встановив,  що сторони з 1985 по 2006 рік перебували у шлюбі. Від шлюбу сторони мають двох дітей - сина ОСОБА_3 1985 року народження та неповнолітню доньку ОСОБА_2 1990 року народження. У 2006 році шлюб був розірваний.

Квартира складається з трьох житлових кімнат,  дві з яких суміжні,  а одна окрема. Площа кімнат складає: окремої 8,  5 кв.м - в якій мешкає відповідач ОСОБА_1,  суміжних 13,  9 кв.м.  та 11,  6 кв.м,  які займають позивачка ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 Син ОСОБА_3 знаходиться під вартою.

Під час сумісного проживання між сторонами склалися неприязні стосунки. Адміністративні матеріали № 1144 від 07.10.2006 року,  № 750 від 15.07.2006 року,  № 136 від 19.02.2006 року підтверджують неприязні відносини колишнього подружжя,  але по всіх матеріалах в порушенні кримінальної справи відносно відповідача ОСОБА_1 відмовлено на підставі  ст. . 6 п. 2 КПК України.

Крім того позивачка зверталася до центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді,  де була проведена перевірка та 22.09.2006 року було прийнято рішення попередити батьків неповнолітньої ОСОБА_2 про відповідальність виховання та утримання,  створення умов для проживання та відпочинку дитини. Вказано матері ОСОБА_1 на бездіяльність щодо захисту від можливих домагань та образ з боку колишнього чоловіка тобто відповідача

З наведених підстав суд дійшов висновку,  що достатніх підстав для виселення ОСОБА_1 із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення на підставі  ст. . 116 ЖК України немає.

З урахуванням того,  що норма житлової площі 13,  65 м.  кв. на одну особу і вимоги ОСОБА_4 про укладення з ним окремо договору найму на кімнату площе. 8,  5 м.  кв. не відповідають вимогам законодавства,  суд відмовив в задоволенні його зустрічного позову

Перевіривши матеріали справи,  законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог,  колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити,  рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,  суд першої інстанції правильно встановив вищезазначені обставини справи. Дав цим обставинам та доказам по справі належну правову оцінку і обґрунтовано,  згідно з вимогами  ст. . ст.  63,  104,  116 ЖК України,  з урахуванням роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року із змінами „Про деякі питання,  що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи зазначені в апеляційній скарзі позивачки про те,  що суду неправильно дав оцінку доказам по справі,  а саме - тому,  що до ОСОБА_1 були застосовані попередження і заходи громадського впливу,  безпідставні,  оскільки судом саме цим доказам,  при вирішення питання про доцільність виселення відповідача із спірної квартири,  була дана оцінка. Позивачка ж не згодна з висновками суду щодо оцінки доказів,  тоді як згідно  ст. . 212 ЦПК України оцінка доказів є виключним правом суда

Таким чином рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права,  тому підлягає залишенню без змін,  а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного,  керуючись  ст. .303, 307,  308,  314,  315 ЦПК України,  колегія

суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Самарського районного суду М. Дніпропетровська від 12 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційного прядку протягом 2-х місяців.