Справа № 437/8018/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого - судді Бугери О.В.,

при секретарі - Білошицькій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Луганський ярмарок» про стягнення суми боргу та звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся з відповідним позовом, в обґрунтуванні якого зазначив, що згідно п.1, п.5 договору застави від 20 листопада 2010 року в редакції згідно додаткової угоди від 20 листопада 2011 року, ОСОБА_2 отримала у позивача в позику грошову суму у розмірі 6200 доларів США, яку повинна була повернути у строк до 20 травня 2012 року. Згідно п.1, п.2 Договору позика була забезпечена заставою рухомого майна, що належало відповідачу та знаходилось на території ТОВ «Луганський ярмарок». Відповідачка за договором не розрахувався, заборгованість складає на поточну дату 6200 доларів США, що за курсом НБУ - 7,993 грн. становить 49 556,60 грн. Відповідно до п.4 Договору за період з 20 травня 2012 року по 20 травня 2013 року відповідачка повинна сплатити йому пеню у розмірі 8% на місяць від неповерненої суми позики, що складає суму 47 574,34 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором застави від 20 листопада 2010 року в редакції згідно додаткової угоди від 20 листопада 2011 року у розмірі 49556,6 грн., пеню за період з 20 травня 2012 року по 20 травня 2013 року у розмірі 47574,34 грн., всього стягнути 97130,94 грн., та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором застави від 20 листопада 2010 року в редакції згідно додаткової угоди від 20 листопада 2011 року в сумі 97130,94 грн. звернути стягнення на кіоск на торговельному місці АДРЕСА_1, кіоск на торговельному місці АДРЕСА_2, товари в обороті, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ст.31 ЦПК України позивачем було уточнено позовні вимоги та резолютивну частину викладено в наступній редакції: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором застави від 20 листопада 2010 року (в редакції згідно додаткової угоди від 20 листопада 2011 року), яка складається із неповерненої позики розміром 49556,6 грн. та пені за період з 20 травня 2012 року по 20 травня 2013 року розміром 47574,34 грн., звернути стягнення на кіоск на торговельному місці АДРЕСА_1, кіоск на торговельному місці АДРЕСА_2, товари в обороті, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за початковою ціною, що буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності.

В судове засідання позивач не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки, викладені в заяві про відкладення слухання справи суд поважними не вважає з огляду на те, що всі пояснення сторони вже надавали, справа неодноразово відкладалась лише для отримання відповіді на виконання ухвали Ленінського районного суду м.Луганська від 06.05.2014 року, відповідь на яку отримана, а тому вважає за можливе розгляд справи за відсутності відповідачки та її представника. Крім того, в матеріалах справи містяться заперечення представника відповідача, згідно яких відповідачка з позовними вимогами не згодна частково з наступних підстав. Так, 20.11.2010 року між нею та позивачем було укладено договір застави, на підставі якого вона в забезпечення отриманої позики у сумі 6 200,00 доларів США передала в заставу майно, що складається з: кіоску на торгівельному місці АДРЕСА_1 з торгівельним обладнанням, вартість якого за домовленістю сторін становить 15 000,00 грн., кіоск на торгівельному місці АДРЕСА_2 з торгівельним обладнанням, вартість якого за домовленістю сторін становить 30 000,00 грн. та товари в обігу, вартість якого за домовленістю сторін становить 40 000, 00 грн. За домовленістю сторін на час дії Договору застави майно має знаходитись у володінні відповідачки на території ринку ТОВ «Луганський ярмарок». 20.05.2011 року між нею та позивачем було укладено Додаткову угоду до договору застави, відповідно до якого було змінено суму позики на 4960,00 доларів США з терміном повернення до 20.11.2011 року. В цей день, тобто 20.11.2011 року, між нею та позивачем було укладено Додаткову угоду до договору застави, відповідно до якої було змінено суму позики на 6 200,00 доларів США з терміном повернення до 20.05.2012 року. Обтяження майна було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі Додаткової угоди №2. Наведене нею не заперечується. Також зазначила, що позов заявлено до неналежного відповідача ТОВ «Луганський ярмарок», оскільки цей відповідач не є зобов'язаною стороною, тобто не несе зобов'язання по справі, він є лише розпорядником території, на якій розташовано майно. Договір позики між сторонами письмово не укладався, хоча сума позики значно перевищує встановлений законодавцем розмір, за яким вимагається письмова форма договору. Крім того, відповідачкою були повернуті грошові кошти позивачу в повному обсязі. До того ж, вимога про стягнення боргу та вимога про звернення стягнення на майно є за своєю суттю тотожними вимогами тому, що в обох вимогах позивач вимагає повернення заборгованості. Предметом цих вимог є стягнення заборгованості за позикою. З цього випливає, що позивач не може заявляти до одного і того ж відповідача дві вимоги про стягнення заборгованості та про звернення стягнення на предмет застави, оскільки це буде подвійним стягненням заборгованості. З огляду на те, що позивачка наполягає на тому, що сума позики була нею повернута в повному обсязі, вважає застосування до неї штрафних санкцій за несвоєчасне повернення суми позики є безпідставними. Лише через свою необізнаність відповідачка не наполягала на внесенні відповідних змін у Державний реєстр обтяжень рухомого майна щодо виконання основного зобов'язання. На підставі наведеного, відповідачка просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі за необґрунтованістю. В додаткових запереченнях на позов відповідачка зазначила, що факт передачі розміру позики позивачем не доведено. Зокрема, згідно з договором застави відповідачка лише зобов'язалась отримати в борг грошові кошти в такому розмірі, а в справі відсутні підтвердження реальної передачі цих коштів, немає й відповідної розписки, що свідчить про те, що борг відповідачем сплачено.

Суд, дослідивши представлені письмові докази, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до договору застави від 20 листопада 2010 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у борг грошові засоби в сумі 3720 доларів США, строком до 20 травня 2011 року (а.с.8).

Судом встановлено, що відповідачка отримала у борг грошову суму в розмірі 6200 доларів США, що підтверджується додатковою угодою до договору застави від 20.11.2010 року (а.с.7).

Вказане також підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22.11.2011 року (а.с.9).

Кінцевий термін повернення грошових коштів вказаний у додатковій угоді - 20 травня 2012 року.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди від 20 листопада 2011 року в забезпечення повернення вказаної суми заставодатель передає в заставу заставодержателю майно: кіоск на торгівельному місці АДРЕСА_1 з торгівельним обладнанням, вартість якого за домовленістю сторін становить 15 000,00 грн., кіоск на торгівельному місці АДРЕСА_2 з торгівельним обладнанням, вартість якого за домовленістю сторін становить 30 000,00 грн. та товари в обігу, вартість якого за домовленістю сторін становить 40 000, 00 грн. За домовленістю сторін на час дії Договору застави майно має знаходитись у володінні відповідачки на території ринку ТОВ «Луганський ярмарок».

Відповідно до п.3 Додаткової угоди у випадку невиконання забезпеченого заставою майна зобов'язання, заставодержатель має право звернути стягнення на майно, в тому числі має право звернути майно в свою власність.

Відповідно до п.4 Додаткової угоди за несвоєчасне виконання зобов'язання, заставодатель виплачує заставодержателю пеню в розмірі 8% за кожен повний або неповний день прострочки, вираховуючи від суми фактично неповернутого займу.

Відповідно до п.5 Додаткової угоди даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до виконання заставодателем забезпеченого заставою майна зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Аналізуючи усі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив, що дійсно між сторонами було укладено договір застави від 20 листопада 2010 року, який потім було уточнено Додатковою угодою від 20 листопада 2011 року, згідно якого відповідачка ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 суму 6200 доларів США, строком до 20 травня 2012 року. Жодних доказів повернення вказаної суми відповідачкою наведено не було.

Позивачем було уточнено позовні вимоги та залишено їх лише в частині звернення стягнення на заставне майно.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо звернення стягнення на майно, зазначене в Додатковій угода від 20 листопада 2011 року, оскільки з наданої відповіді ТОВ «Луганський ярмарок» не можливо встановити кому на праві власності належить спірне майно: кіоск на торгівельному місці АДРЕСА_1 з торгівельним обладнанням, кіоск на торгівельному місці АДРЕСА_2 з торгівельним обладнанням та товари в обігу, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 79, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Ленінський районний суд м. Луганська, а особами, що не приймали участь у справі в той же строк та в тому ж порядку з моменту отримання копії відповідного рішення.

Головуючий: суддя О.В.Бугера