Єдиний унікальний номер 227/6829/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4483/2014

Категорія 50 Головуючий в 1 інстанції Діденко С.О.

Доповідач Ларіна Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Ларіної Н.О.

суддів Зінов'євої А.Г., Принцевської В.П.

при секретарі Стефановій Я.Д

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені у зв'язку з заборгованістю по аліментам, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів за період часу з 01 серпня 2012 року по 31 липня 2013 року у розмірі 35 000,00 грн., вирішено питання про стягнення судових витрат.

Зазначене рішення оскаржив відповідач, в апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно не відповідає нормам матеріального та процесуального права, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що 22 листопада 2013 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області було подано позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені у зв'язку із заборгованістю по аліментах, 16 травня 2013 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області було винесено рішення на користь позивача, 31 липня 2013 року апеляційним судом Донецької області зазначене рішення змінено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по аліментах у розмірі 17 370,46 грн.

На думку апелянта, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав. Виходячи з того, що, відповідно до норм чинного законодавства, аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, то за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості по аліментам за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Отже на думку апелянта, неустойка рахується наступним чином: заборгованість по аліментам за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість.

Також апелянт вказує, що ст. 196 СК України не передбачає будь-яких обмежень у часі щодо нарахування пені, а, навпаки, вказує на невстановлений проміжок часу, а саме за кожен день прострочення до повної сплати боргу. Крім того, ст. 20 СК України чітко передбачено, що до вимог, які випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім окремих випадків, до переліку яких вимоги щодо стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів не входять. Тобто норми ст. 258 ЦК України, вказані в позовній заяві, спірні правовідносини не регулюють.

На думку апелянта, з викладеного вбачається, що позивачем при складанні позовної заяви неправильно застосовано норми матеріального права. Зазначає, що ні в якому разі стягнення неустойки (пені) у відповідності зі ст. 196 СК України до рішення апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2013 року про стягнення на користь позивача заборгованості за аліментами у розмірі 17 370,46 грн. застосовано бути не може.

Також зазначає, що з рішення апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2013 року вбачається, що постановою відділу державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції від 20 лютого 2012 року закінчене виконавче провадження у зв'язку із закінченням строку для даного виду стягнення.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, заслухавши думку сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, за таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Оскільки позивачем часткова відмова в задоволенні позовних вимог не оскаржена, тому в зазначеній частині рішення суду не перевіряється.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм відповідну оцінку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

За ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою ст. 72, ч. 2 ст. 129, частиною третьою ст. 138, частиною третьою ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 196 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до рішення суду було стягнуто аліменти на утримання сина з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини доходу, починаючи з 28 травня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 травня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам в розмірі 19 375,10 грн.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2013 року рішення Добропільського міськрайонного суду від 16 травня 2013 року змінено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментам в розмірі 17 370,46 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач знав про наявність заборгованості по аліментам, оскільки вказаний факт вирішувався в судовому порядку. В зв'язку з тим, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася з вини відповідача, позивач має право на стягнення неустойки.

Також, задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем дій щодо погашення заборгованості з моменту набрання вказаним рішенням законної сили не здійснено, та у судовому засіданні відповідач не довів факт того, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин (у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою, неправильним перерахуванням аліментів банками, іншими причинами, тощо).

Вирішуючи питання про розмір суми пені, суд першої інстанції погодившись з розміром, визначеним позивачем - 63 400, 00(17370, 46х0,01х365=63 402, 18), в межах заявлених позовних вимог, зменшив розмір пені до 35 000, 00 грн. Зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції взяв до уваги той факт, що відповідач не працює та врахував негативний вплив світової фінансової кризи, яка спричинила, зокрема, безробіття. Часткова відмова в позові позивачем не оскаржена.

З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки період заборгованості з 1 вересня 2007 року по 25 грудня 2011 року та її помісячний розмір судом встановлений, про необхідність сплати аліментів у спірний період відповідач був обізнаний, необхідні та правильні розрахунки пені судом першої інстанції наведені.

При цьому, суду апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів тяжкого матеріального стану або стану здоров'я відповідача, чи наявності утриманців, які унеможливлюють сплату аліментів та дають підстави для допущення ще одного зменшення розміру неустойки. Доводи апеляційної скарги в зазначені частин є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо справу направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд приймає критично, оскільки нормами діючого процесуального законодавства повернення справи на новий розгляд не передбачено.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку розміру заборгованості, а саме: заборгованість по аліментам за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, апеляційний суд приймає критично, оскільки заборгованість встановлена рішенням апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2013 року, при цьому відповідач не заперечував, що за весь час з дня постановлення рішення він інших виплат не проводив.

Доводи апеляційної скарги про помилкове застосування позивачем строку позовної давності один рік до своїх вимог та неправильне застосування норм матеріального права, апеляційний суд приймає критично, оскільки визначення позовних вимог (їх розміру, періоду строку стягнення у даному разі таких як пеня) є правом саме позивача та збільшення чи зміна їх розміру та суті самостійно судом не передбачено вимогами діючого процесуального законодавства.

Доводи апеляційної скарги щодо закінчення виконавчого провадження про стягнення аліментів, апеляційний суд приймає критично, оскільки за судовим рішенням апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2013 року про стягнення заборгованості по аліментам відкрито інше виконавче провадження, яке не виконувалось боржником.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи, наданим сторонами доказам дав правильну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Суддя: