Справа №250/732/14-ц
Номер провадження2/250/643/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2014 року м. Ясинувата
Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя Бичков П.Ю.,
при секретарі Костенко Ю.О.,
за участю представника позивача Штунько Р.Г.,
відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи Стукан М.О.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом Ясинуватської міської ради Донецької області до ОСОБА_2, третя особа Ясинуватська міжрайонна прокуратура Донецької області про припинення права приватної власності, -
В С Т А Н О В И В:
18 березня 2014 року позивач Ясинуватська міська рада Донецької області звернулось до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2, треят особа Ясинуватська міжрайонна прокуратура Донецької області про припинення права приватної власноті, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Ясинуватського міської ради народних депутатів від 23 лютого 1994 року № 92 ОСОБА_2 була передана у приватну власність земельна діляна площею 322 кв.м. по АДРЕСА_1. На підставі зазначеного рішення, ОСОБА_2 було видано державний акт серії ДН № 000491 на право приватної власності на земельну ділянку розташований за адресою АДРЕСА_1. При винесенні рішення виконавчого комітету Ясинуватського міської ради народних депутатів від 23 лютого 1994 року № 92 була допущена помилка і в рішенні виконкому був зазначена неіснуюча в той час адреса земельної ділянки. Незважаючи на помилково винесене рішення, було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_1. Тобто у рішенні виконкому і в державному акті вказані зовсім різні адреси. Рішенням виконавчого комітету Ясинуватського міської ради від 24 квітня 2013 року № 116 виконавчим комітетом Ясинуватського міської ради поштову адресу АДРЕСА_1 був привласнений ? частки житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі рішення народного суду Куйбишевського району м. Сталіно від 16 лютого 1961 року. В результаті розгляду звернення ОСОБА_5 було встановлено, що виконавчий комітет Ясинуватського міської ради народних депутатів не мав права виносити рішення від 23 лютого 1994 року № 92 про передачу в приватну власність земельної ділянки площею 322 кв.м. по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 оскільки адреси АДРЕСА_1 не існувало до 24 квітня 2013 року, а домобудівництво розташоване по АДРЕСА_1 належало двом громадянам ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на підставі рішення народного суду Куйбишевського району м. Сталіно від 16 лютого 1961 року, згідно якого житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Ясинувата був розділений на дві рівні частини. Відповідно до ст. 30 ЗК України від 18 грудня 1990 року (чинного на той момент), при переході права власності на житловий будинок та господарські споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання, земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів. Виходячи зі сказаного, ОСОБА_2 всупереч законодавству та рішенням суду, стала власником всієї земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Ясинувата. Крім того, свого часу ОСОБА_2 не був наданий акт узгодження суміжних меж. Відповідно до ст. 42 ЗК України від 18 грудня 1990 року (чинного на той момент), використання та розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Все вищесказане підтверджує той факт, що державний акт серії ДН № 000491 на ім'я ОСОБА_2 на право приватної власності на земельну ділянку розташований за адресою АДРЕСА_1 був виданий з порушенням законодавства. ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України передбачена можливість визнання судом незаконним та скасування за позовом власника майна правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, не відповідає законові і порушує права власника. Відповідно до рішення Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у разі, якщо на підставі розпорядження органу державної влади у особи виникло право власності на земельну ділянку, позбавити його цього права цей орган може лише з підстав і в умовах, передбачених ст.ст . 140-149 Земельного Кодексу України, а не шляхом подальшого скасування розпорядження про передачу земельної ділянки у власність особи, нехай навіть і вищестоящим органом державної влади. Виходячи з цього, Ясинуватський міська рада не вправі самостійно припинити право власності на земельну ділянку розташований за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2.
Представник позивача Штунько Р.Г., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі на обгрунтування чого послався на обставини які викладені в позовній заяві та доповнень, і на підставі цього просив позовну заяву задовольнити.
Відповідачка - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, обґрунтовуючи тим, що ділянка їй видавалась на підставі рішення, а це сусіди бажають відібрати у неї земельну ділянку тому просить суд відмовити у позові у повному обсязі.
Третя особа - прокурор Ясинуватської міжрайонної прокуратури Стукан М.О. в судовому засіданні позовні вимоги Яинуватської міської ради Донецької області до ОСОБА_2, третя особа Ясинуватська міжрайонна прокуратура Донецької області, про припинення права приватної власності, не визнав, надав суду пояснення тим, що Ясинуватська міська рада не мала права звертатися до суду з таким позовм оскільки її права не чим не порушені, і в судовому засіданн не довіли чим же все таки порушено їхне право, суд може розглянути справу тоді коли буде встановлено про порушення права, тому просить суд відмовити у позові у повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України ) установив наступне.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Ст. 10 ч. 3 та ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 58 ч. 1, 3 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета спору.
04 березня 1994 року ОСОБА_2 отримала Державний акт сері ДН № 000491 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0322 гектара, яка прозташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Ясинуватської міської ради № 92 від 23 лютого 1994 року.
Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується держаними актами.
Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку міститься в статті 140 ЗК України, та у данному випадку він є вичерпним, оскільки цією статтею встановлено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в установленому законом порядку.
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
Рішення Ясинуватської міської ради Донецької області про надання ОСОБА_2 земельної ділянки у приватну власність є правовою підставою для набуття останньою відповідного права на приватну власність земельної ділянки та видачі їй державного акту, що посвідчує таке право.
Таким чином, державний акт відповідача, є лише результатом реалізації прийнятого рішення про передання земельної ділянки у приватну власністья, і задоволення позовних вимог про визнання недійсним лише державного акту без визнання недійсним й вказаного рішення виконкому є незаконним, оскільки правові підстави виготовлення та видачі державного акту є чинним, ніким не скасовані.
Позивач оскаржує державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ДН № 000491 від 04 березня 1994 року. Зазначений акт є наслідком реалізації рішення Ясинуватської міської ради № 92 від 23 лютого 2994 року.
Але позивачем не заявлено вимогу про скасування рішення органу самоврядування на підставі якого була виділена земельна ділянка у приватну власність.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, згідно зі ст. 16 цього Кодексу, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Ст. 3 Цивільно-процесуального кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Однак, в даному випадку не вбачається, що права позивача порушені, невизнані або оспорюванні та таким чином, вимоги Ясинуватської міської ради Донецької області не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 10, 11,15, 57, 58, 59, 209, 212, 214-215, 217, 218, 224-228 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволення позовної заяви Ясинуватської міської ради Донецької області до ОСОБА_2, третя особа Ясинуватська міжрайонна прокуратура Донецької області про припинення права приватної власності - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Вступна та резолютивна частина рішення складені в нарадчій кімнаті і проголошені в судовому засіданні 24 червня 2014 року.
Суддя: П. Ю. Бичков