Справа № 249/2370/14-а
П О С Т А Н О В А
Іменем України
27 червня 2014 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді …………………………………….Дністрян О.М.,
при секретарі ……………………………………………Долинській Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про здійснення перерахунку пенсії та проведення відповідних виплат як дитині війни, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» дітям війни пенсії підвищуються щомісячно на 30% мінімальної пенсії за віком, але їй така надбавка не виплачувалась. Просила поновити строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2014року, визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Шахтарську та Шахтарському районі щодо ненахарування та невиплати підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 року; зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з період з 01 січня 2014 року, з урахуванням фактично здійснених виплат та проводити дане нарахування та виплату до внесення відповідних змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позивачка до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином. Надала клопотання про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача в судовому засіданні не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що позов не визнають, оскільки УПФУ в м.Шахтарську та Шахтарському районі в межах своїх владних повноважень виплачує пенсію позивачу в розмірах, встановлених діючим законодавством України; в рішенні Конституційного суду України від 25.01.2012 року зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюється питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету, є складовою бюджетного законодавства; особам, які мають статус «Діти війни» підвищення до пенсії виплачується в рамках наявного фінансування і оскільки між позивачем та відповідачем відсутній публічно-правовий спір, відсутні підстави для розгляду даного питання в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачка є громадянкою України, має правовий статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням, знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ в м. Шахтарську.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг та державної соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач є дитиною війни і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195- IV від 18.11.2004 року (далі - Закон №2195) фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік " № 3491-УІ від 14.06.2011 року встановлено, що в 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон № 2195) застосовуються в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Тобто, визначення порядку та розмірів виплат вказаній категорії громадян було делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання п. 7 даного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 року № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" (була чинною з 23.07. по 31.12.2011 року), якою визначені, у тому числі, розміри надбавок, передбачені статтею 6 Закону № 2195, а саме: до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 грн.
Відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що норми і положення статі 5 і 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України і бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік та 2013 рік.
28 грудня 2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення». Пунктом 4 цієї постанови (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність.
25 січня 2012 року Конституційним Судом України прийнято рішення у справі № З-рп/2012 за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України (далі - Рішення).
Резолютивною частиною Рішення встановлено, що: однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості; повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України; суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
У мотивувальній частині Рішення, яка є обов'язковою до виконання, зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України.
Згідно з частиною сьомою статті 20 Бюджетного кодексу України за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету та забезпечують їх затвердження у терміни, визначені Кабінетом Міністрів України. За рішенням Кабінету Міністрів України порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.
Таким чином суд вважає, що посилання позивача на той факт, що у 2014 році постанова Кабінету Міністрів України № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення» (далі - постанова № 1381) суперечить Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині розміру підвищення до пенсії дітям війни, є хибним.
В преамбулі постанови № 1381 було зазначено: «з метою здійснення у 2012 році заходів поетапного до 2015 року підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення», тобто, дія даної постанови була розрахована на певний проміжок часу.
Законом України № 1165 від 27.03.2014 року «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності з 03.04.2014 року, розділ «Прикінцеві положення» був доповнений п. 7, що надав Кабінету Міністрів України» право: за результатами щоквартального виконання Державного бюджету України у 2014 році вносити пропозиції щодо підвищення соціальних стандартів та їх фінансового забезпечення; за результатами вжитих заходів щодо забезпечення позитивних зрушень у розвитку економіки у першому півріччі 2014 року внести пропозиції щодо відновлення обсягів видатків на виконання першочергових соціальних та економічних програм з урахуванням затверджених Кабінетом Міністрів України державних цільових програм;привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
На виконання делегованих повноважень Кабінет Міністрів України з 24.04.2014 року запровадив у дію постанову № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України з питань пенсійного забезпечення», якою вніс зміни до постанови № 1381.
Цими змінами було уточнено часові межи застосування постанови і визначений розмір доплати до пенсії соціальній категорії «діти війни».
Таким чином, пенсійним органом правомірно було проведено нарахування доплати позивачу як «дитині війни» у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 1381.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 8, 11, 17, 104, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області.
Постанова може бути оскаржено в установленому законодавством порядку на протязі десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя О.М. Дністрян.