Справа № 422/6448/13-к

Провадження № 11кп/782/519/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2014 року Апеляційний суд Луганської області у складі:

головуючого - Рубльової О.Г.

суддів - Буханько В.П., Кранга Л.С.

за участю: секретаря - Пундор А.О.

прокурора - Повжик Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську кримінальне провадження № 12013030520001520 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Перевальського району Луганської області зі змінами, захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2

на вирок Перевальського районного суду Луганської області від 27 лютого 2014 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Лутугіно Луганської області, громадянин України, маючий середньо-спеціальну освіту, не працює, не одружений, раніше судимий, зокрема 20.12.2013 року Артемівським районним судом м. Луганська за ч. 2 ст. 186, ст. 70 ч. 4 КК України до 6 років позбавлення волі, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ч.ч. 1, 2, 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю злочинів, до призначеного покарання приєднано покарання, призначене вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 20.12.2013 року у вигляді 2 (двох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 3 (три) місяця.

Зараховано повністю в строк відбування покарання знаходження ОСОБА_2 під вартою з 27 серпня 2013 року по 11 лютого 2014 року.

Строк відбування покарання обчислений з 11 лютого 2014 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишений без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) гривень.

Вирішено питання із речовими доказами.

В С Т А Н О В И В:

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 18 червня 2013 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, знаходячись біля першого під'їзду будинку № 68, розташованому по вул. Леніна, м. Перевальська, Луганської області, побачив ОСОБА_3, яка сиділа на лавочці, після чого обрав об'єктом своїх злочинних намірів особисте майно ОСОБА_3, яке знаходилось на неї, а саме золотий ланцюжок виконаний зі сплаву золота 585 проби вагою 6 грамів, розміром 60 см., яким він вирішив заволодіти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що біля нього ніхто не знаходиться, він підійшов до ОСОБА_3 та шляхом ривка зірвав з її шиї золотий ланцюжок та відразу з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши своїми умисними діями матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 4000 гривень.

Крім того, 10 липня 2013 року приблизно о 17 годині 05 хвилин ОСОБА_2, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно, знаходячись в районі провулка Дорожнього, м. Перевальська, Луганської області, побачив ОСОБА_4, яка йшла сама, спиною до нього, після чого обрав об'єктом своїх злочинних намірів особисте майно ОСОБА_4, яке знаходилось на неї, а саме золотий ланцюжок виконаний зі сплаву золота 585 проби вагою 3 грама, розміром 60 см., на якому був кулон у вигляді розп'яття зі сплаву золота 585 проби вагою 1 грам, якими він вирішив заволодіти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що біля нього ніхто не знаходиться, він підійшов до ОСОБА_4 зі сторони спини та відкрито та шляхом ривка зірвав з її шиї золотий ланцюжок з золотим кулоном у вигляді розп'яття та відразу з місця скоєння злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши тим самим своїми умисними діями матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_4 на загальну суму 4000 гривень.

На вирок суду подані апеляційні скарги зі змінами прокурором прокуратури Перевальського району Луганської області, захисником ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_2, в яких просять винести ухвалу, якою змінити вирок Перевальського районного суду Луганської області від 27 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України зарахувати покарання, відбуте частково за вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 20.12.2013 року та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років, іншу частину вироку залишити без змін. Вказує, що Перевальський районний суд Луганської області посилається на ч. 1, 2, 4 ст. 70 КК України, яка передбачає визначення остаточного покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим (ч. 1 ст. 70 КК України), при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає більш суворе покарання (ч. 2 ст. 70 КК України), проте ці норми закону районним судом не виповнені. Крім того, суд не навів у вироку переконливих підстав про необхідність застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 передбаченого законом більш суворого покарання, при цьому суд не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. ОСОБА_2 вказує, що з вироком не згоден, оскільки вважає міру покарання занадто суворою, оскільки судом не були враховані обставини, які пом'якшують покарання, а також відсутність обтяжуючих обставин, а також те, що він свою вину визнав повністю та розкаявся у скоєному, скоєний ним злочин не має тяжких наслідків.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав зміни до апеляції, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати, апеляційний суд вважає, що зміни до апеляційної скарги прокурора прокуратури Перевальського району Луганської області, апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд першої інстанції визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав у повному обсязі, фактичні обставини справи ніким не оспорювались.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання за ст. 186 ч. 2 КК України, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочин, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не має постійного місці мешкання, сім'ї та стабільного заробітку, за місцем проживання характеризується задовільно, обставиною, яка пом'якшує покарання визнано щире каяття у вчиненому злочині, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено, і обрав йому покарання, достатнє для його виправлення і запобігання вчинення ним нових правопорушень, а також пропорційно скоєному шляхом призначення покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог чинного законодавства України, підстав для призначення йому більш суворого покарання не знайдено

Проте, судом першої інстанції при призначенні покарання за сукупністю злочинів, неправильно застосовані норми ст. 70 КК України. Відповідно до ч. 2 ст. 70 КК України при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає більш суворе покарання. За вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 20.12.2013 року та за вироком Перевальського районного суду Луганської області від 27 лютого 2014 року ОСОБА_2 засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України, санкція якої передбачає позбавлення волі строком від чотирьох до шести років. Тобто остаточне покарання, призначене за сукупністю злочинів не може перевищувати шести років.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.

За таких обставин, апеляційні скарги прокурора прокуратури Перевальського району Луганської області зі змінами, захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з тим, апеляційний суд не знаходить підстав для пом'якшення міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Перевальського району Луганської області зі змінами, апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити.

Вирок Перевальського районного суду Луганської області від 27 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 - змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 2, 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково приєднати покарання, призначене за вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 20.12.2013 року у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Зарахувати повністю в строк відбування покарання знаходження ОСОБА_2 під вартою з 27 серпня 2013 року по 11 лютого 2014 року.

Строк відбування покарання обчислювати з 11 лютого 2014 року.

В іншій частині вирок Перевальського районного суду Луганської області від 27 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий -

Судді: