Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2014 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про визнання договорів недійсними,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 20 січня 2014 року позовні вимоги Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит'" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" за кредитним договором заборгованість по кредиту у розмірі 2 999 990 грн. 15 коп., заборгованість по процентах 2 845 331 грн. 56 коп., пеню в розмірі 5 000 000 грн., а всього на загальну суму 10 845 321 грн. 71 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" сплачений судовий збір в сумі 3441 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит " про визнання недійсним договорів відмовлено за безпідставністю.

Скасовано вжиті заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти та майно ТзОВ "Укркава", ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1", ПП "України співдружність".

В поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказує, що рішення суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду суперечать доказам наявним в матеріалах справи.

Вважає, що суд, приймаючи рішення не врахував те, що укладений між сторонами кредитний договір не відповідає ст.ст. 1,6, 11, 18, 19, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та нормам ЦК України.

Зазначає, що оскаржуваний договір кредиту, являється змішаним, оскільки містить елементи різних договорів, зокрема кредиту та комісії, проте банком в установленому законом порядку не зазначено у кредитному договорі вид комісії відповідно до пп. а-в) п. 2.4 Глави 2 Розділу II Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року №168, чим порушено право позивача як споживача та надано кредитні кошти лише за умови придбання послуги з обслуговування кредиту.

Суд також не враховував, що банком неправомірно включено суми комісійної плати за відкриття і ведення рахунків при кредитуванні відповідно до пп. 4.7 оскаржуваного кредитного договору, оскільки це є прямим обов'язком банку відповідно до порядку організації бухгалтерського обліку обумовлених в Інструкції з бухгалтерського кредитних, вкладених (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління НБУ № 481 від 27.12.2007 року та Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління НБУ від 17.06.2004 року №918/9517, чим завдано ОСОБА_1 збитки розмірі 7 500,00 грн.

Покликається на те, що недобросовісними та несправедливими умовами кредитного договору, сторонами якого є лише банк та ОСОБА_1 створено додаткові зобов'язання для інших учасників, зокрема ПП "ІНФОРМАЦІЯ_1", ТзОВ "Укркава", ПП "Україна-Співдружність", ФОП ОСОБА_3, і в залежності від дій третіх осіб, що не мають за умовами кредитного договору зобов'язань залежить відсоткова ставка по отриманому ОСОБА_1 кредиту, що прямо суперечить вимогам ст. 11 Закону № 1023-ХІІ. та положенням Цивільні кодексу України, зокрема ст. 3, 203 та 1054-1056-1 ЦК України.

Також, в оскаржуваному договорі передбачаються значні обмеження щодо можливості здійснити дострокове погашення кредитних коштів, що прямо суперечить, положенням ч. 5 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ.

Стверджує, що під час укладання кредитного договору банк приховав від ОСОБА_1 інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту для здійснення позичальником свідомого вибору схеми кредитування. Наявна в матеріалах справи інформація про умови кредитування є неналежним доказом по справі, оскільки підписи позичальника ОСОБА_1 та представника банку Гурінчук Н. П., які розміщені в даному документі їм не належать.

Вважає, що з вказаних підстав укладений між сторонами кредитний договір слід визнати недійсним з моменту укладення, адже умови на яких він базується суперечать положенням чинного законодавства України, принципу добросовісності, розумності та справедливості.

Наданий для ОСОБА_1 кредит є споживчим, та однозначно виходить за межі дрібного побутового правочину, проте згоди на отримання кредитних коштів банк від дружини ОСОБА_1 ОСОБА_5 не отримував, що суперечить положенням Сімейного кодексу України, та додатково вказує на недійсність правочину.

Доводить, що банк в односторонньому порядку змінив істотні умови кредитного договору, зокрема в частині відсоткової ставки та відстрочки на виконання грошових зобов'язань в частині сплати основної заборгованості, на вкрай невигідні для ОСОБА_1, що призвело до неможливості належним чином виконувати з його сторони свої зобов'язання.

Враховуючи порушення, протиправну поведінку з боку банку та неправомірне безпідставне збагачення банку за рахунок позичальника ОСОБА_1, вимоги про задоволення позову в частині стягнення неустойки в розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Вважає, що в зв'язку з недійсністю кредитного договору № 682/08 - МК, іпотечний договір № 01/682/08-МК від 29 серпня 2008 року, укладений між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, також слід визнати недійсним з моменту його укладення.

З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовити, а позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору щодо строків платежів, а тому він зобов'язаний достроково повернути борг, сплатити проценти за користування кредитом та пеню, як того вимагає ст.ст.526,527,530,550 ЦК України. На підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшив розмір неустойки з 12 513 905грн. до 5 000 000грн.

З такими висновками суду колегія суддів погоджується частково.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України слідує, що в тому разі, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Встановлено, що між ВАТ " Банк "Фінанси та кредит " правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси і кредит" та ОСОБА_1 29 серпня 2008 року укладено кредитний договір № 682/08 МК, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 3 000 000 грн. із сплатою процентів в розмірі 21,5 % річних та строком погашення до 28 серпня 2020 року. Позичальник зобов'язувався щомісяця, в строк до 15 числа, здійснювати погашення боргу по тілу кредиту та сплачувати проценти у розмірі, встановленому в Графіку.

Для забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором №682/08-МК від 29 серпня 2008року між ВАТ "Банк "Фінанси і кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси і кредит" та ОСОБА_1 29 серпня 2008 року було укладено іпотечний договір №01/682/08-МК.

Відповідно п.3.4 та п.6.1 умов кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, оплатити нараховані проценти за ним, неустойки у вигляді пені в розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 6.09.2013р. заборгованість позичальника перед банком становила: по кредиту - 2 999 990 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн.15 коп., по процентах - 2 845 (мільйони вісімсот сорок п'ять тисяч триста тридцять одна) грн.56 коп., по пені -12 513 905 (дванадцять мільйонів п'ятсот тринадцять тисяч дев'ятсот п'ять)грн.61коп. Загальна заборгованість позичальника перед банком становила 18 359 227 грн.32 коп.

Із урахуванням зазначеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у зв'язку із порушенням позичальником свого обов'язку по сплаті кредиту більше ніж на один місяць, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та неустойки, передбаченої договором.

Положеннями ч.3 ст.551 та ст.616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Таким чином, ЦК України не передбачає випадків, що надають можливість повністю звільнити боржника від сплати неустойки у разі порушення ним зобов'язання, в тому числі, і у разі доведеності причин такого порушення з вини кредитора, в зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення судом пені не заслуговують на увагу.

Разом з тим, враховуючи позицію Конституційного Суду України, висловлену в рішенні № 1/12-2013 від 11.07.2013року про те, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту, з урахуванням положень ч.3 ст.551 ЦК України, колегія суддів вважає, що розмір пені 5 000 000 грн., що стягнутий судом значно перевищує заборгованість по тілу кредиту та приходить до висновку про зменшення її розміру до 3 000 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, кредитний та іпотечні договори укладені між сторонами у порядку, передбаченому діючим законодавством та правових підстав вважати їх недійсними немає.

Такий висновок суду є правильний.

Рішенням Рівненського міського суду від 25 квітня 2013 року ОСОБА_1 у позові до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Північно-Західне регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним кредитного договору №682/08-МК від 29 серпня 2008 року відмовлено.

Вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що у момент укладення кредитного договору №682/08-МК від 29 серпня 2008 року було дотримано вимог встановлених ст.ст.1048-1052,1054 ЦК України та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Кредитний договір укладено у письмовій формі, сторони кредитного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Обставини встановлені зазначеним рішенням суду відповідно до ст.61 ЦПК України доказуванню у цій справі не підлягають.

Пункт 4.7 кредитного договору, укладеного між сторонами передбачає сплату банку комісійної винагороди за кредитне обслуговування в розмірі 3750грн. (разово) та комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 3750грн. (разово).

Сплата комісійної винагороди за дострокове погашення кредитних коштів не передбачена(пп. «в» п.5.7)

Відповідно до ч.14 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

На момент укладення кредитного договору ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній із 13 січня 2006 року) не передбачала заборону кредитодавцю встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні вказаного Закону. В свою чергу споживач звільнявся від сплати кредитодавцю будь-яких зборів, відсотків або інших вартісних елементів кредиту, що не були зазначені у договорі.

Під час укладення кредитного договору позичальник був ознайомлений з усіма його умовами, які передбачали, зокрема, сплату банкові одноразово у момент видачі кредитних ресурсів зазначеної комісійної винагороди, та погодився з ними.

Сам факт укладення даного договору та його часткове виконання ОСОБА_1 свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про ознайомлення та погодження позивача-позичальника з усіма умовами.

Таким чином, на момент укладення кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх умов договору, а передбачена сплата банку одноразово комісійної винагороди не суперечить ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставні.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007року №168 та зареєстрованих в МЮ України 25.05.2007р. за №541/13808 та вимог ст.ст.11,15 Закону України «Про захист прав споживачів» банком перед укладенням оспореного позивачем кредитного договору в письмовій формі була надана ОСОБА_1 інформація щодо умов кредитування, що підтверджується його підписом за Інформації та Додатку №1 до неї (а.с.181,182 т.2).

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст.57-60 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що Інформація та Додаток №1 до неї ОСОБА_1 не підписувалися належними доказами не стверджені та спростовуються іншими дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" пенні підлягає зміні, в решті воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 317,325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2014 року в частині стягнення пені змінити, зменшивши визначений розмір пені з 5000 000(п'яти мільйонів)грн. до 3 000 000(трьох мільйонів)грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Малько О.С.

Шимків С.С.