Єдиний унікальний номер 234/16517/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4286/2014

Єдиний унікальний номер 234/16517/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/4286/2014

Категорія 20 Головуючий в 1 інстанції Нейло І.М.

Доповідач Ларіна Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Ларіної Н.О.

суддів Лісового О.О., Принцевської В.П.

при секретарі Папоян К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 березня 2014 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2013 року до суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності. В позові зазначено, що 04 листопада 2011 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Зазначена квартира належала ОСОБА_4 на праві власності у порядку спадкування: ІНФОРМАЦІЯ_2 помер племінник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 після його смерті залишилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. У зв'язку з чим позивач та ОСОБА_4 (оскільки судом визнаний факт спільного проживання) звернулись до нотаріальної контори.

26 серпня 2011 року рішенням Краматорського міського суду Донецької області ОСОБА_2 усунуто від спадкування після смерті ОСОБА_5, 13.09.2011 року нотаріусом Другої краматорської нотаріальної контори ОСОБА_4 видано свідоцтво на право на спадщину після смерті ОСОБА_5

04 жовтня 2011 року ОСОБА_4 розпорядилась спадковим майном - продала його ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

23 січня 2012 року апеляційним судом Донецької області скасовано рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 серпня 2011 року про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 у задоволенні позову відмовлено.

20 вересня 2012 року апеляційним судом Донецької області скасовано рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 липня 2012 року, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу. Зазначеним рішенням апеляційного суду позовні вимоги задоволено: визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, виданого Державним нотаріусом Другої краматорської нотаріальної контори 13 вересня 2011 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3) та визнаний недійсним договір-купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, в інтересах якої діяв ОСОБА_6 та ОСОБА_1, посвідчений Державним нотаріусом Першої краматорської нотаріальної контори 04 жовтня 2011 року, зареєстрований в реєстрі № 1-7072.

На теперішній час позивач вважає, що набула право власності на підставі ст.ст. 330, 392 ЦК України, оскільки з володіння власника ОСОБА_5 квартира за його життя не вибувала, тому на сьогоднішній день немає підстав для віндикації за ст. 388 ЦК України.

З зазначених підстав позивач звернулась до суду та просила визнати право власності на спірну квартиру.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 17 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення оскаржив позивач, в апеляційній скарзі просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що наявність у позивача права власності на спірне майно встановлено судом та не заперечувалось відповідачем. У той же час, суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо відсутності спору між сторонами (оспорювання права власності, як обов'язкової умови застосування ст. 392 ЦК України). Крім того, вказує, що мотивування судом першої інстанції неможливості застосування в даних правовідносинах ст. 392 ЦК України є взагалі незрозумілим, оскільки не вказано, з ким саме мають перебувати такі особи у правовідносинах.

Вказує, що в матеріалах справи наявні копії рішень судів про задоволення різних позовів відповідача, направлених на припинення права власності позивача на спірне майно, що є свідченням наявності спору. Тобто за умови недійсності договору купівлі-продажу (первинна підстава набуття права власності позивачем) та, враховуючи невизнання відповідачем виникнення права власності у позивача, як у добросовісного набувача (похідна підстава набуття права власності позивачем), наявним є факт оспорювання відповідачем прав позивача володіти, користуватись та розпоряджатись спірним майном.

Також зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги та не розглянув ті обставини, що позивач у позові посилався на інші підстави виникнення у нього права власності на спірне майно, ніж ті, з приводу яких таке право власності було за ним зареєстровано (договір купівлі-продажу, визнаний станом на час розгляду справи недійсним, отже, таким, що не може породжувати жодних правових наслідків, крім його недійсності).

Також зазначає, що факт неможливості витребування спірної квартири у відповідача в порядку ст. 388 ЦК України підтверджується тим, що за життя спадкодавця ОСОБА_5 квартира з його власності не вибувала (матеріали справи містять відомості про його смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 - до придбання квартири відповідачем).

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час та місце слухання повідомлена належним чином - телефонограмою № 155 від 18 червня 2014 року, яка зареєстрована у журналі телефонограм № 3, доказів поважності причини своєї відсутності суду не надала, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутності позивача.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з'явилась, про дату, час та місце слухання повідомлена належним чином - телефонограмою № 156 від 18 червня 2014 року, яка зареєстрована у журналі телефонограм № 3, доказів поважності причини своєї відсутності суду не надала, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив положень ч. 1 ст. 182, 392 ЦК України, а саме що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, тому враховуючи, що на час розгляду справи за позивачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, і представник відповідача в судовому засіданні не заперечував, що ОСОБА_1 користується та володіє спірної квартири, тому між сторонами відсутній спір про право на спірне нерухоме майно.

З зазначеним висновком суд першої інстанції погоджується апеляційна інстанція, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його право власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ст. 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За вимогам ст. 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є визнання права власності на квартиру, розташовану за адресою: м. Краматорськ, вул. Соціалістична. 69/82.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 26 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування задоволено, ОСОБА_2 усунуто від спадкування зазначено квартири.

Згідно договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2011 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_4, позивачка придбала у ОСОБА_4 квартиру за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2012 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1.

З матеріалів справи встановлено, що до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщину звернулись: ОСОБА_4 (спадкоємець четвертої черги) та тітка померлого - ОСОБА_2 (спадкоємець третьої черги).

Зазначеним рішенням апеляційного суду від 23 січня 2012 року скасовано рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 серпня 2011 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування відмовлено.

Як встановлено рішенням апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2012 року ОСОБА_4 володіла спірною квартирою на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2012 року було визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, виданого ОСОБА_4, та договір-купівлі продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Тим же рішенням апеляційного суду висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 за п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України визнано помилковим та передчасним, оскільки такі вимоги не були заявлені.

Згідно витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 31774373 від 24 жовтня 2011 року та згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 березня 2014 за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Таким чином, позивач отримала спірну квартиру у власність на підставі договору купівлі-продажу, який був належним чином зареєстровано та у подальшому цей договір визнано недійсним за рішенням апеляційного суду. Доказів що відповідач ОСОБА_2 реалізувала своє право власності на спірну квартиру (отримала свідоцтво про право на спадщину за законом) або зверталась до суду із заявою про скасування реєстрації спірної квартири за позивачем чи виявила волю на витребування цього майна (ст. 388 ЦК України), суду не надано. Тому, відсутність зазначених доказів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за ст. 392 ЦК України, оскільки позивач вже не є власником спірної квартири (наявна лише реєстрація права позивача на спірну квартиру, а договір купівлі продажу цієї квартири визнано судом недійсним). Відсутність таких даних є також підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за ст. 330 ЦК України, оскільки суду не доведено що відповідач є власником майна, який бажав би реалізувати своє право за ст. 388 ЦК України і у витребуванні якого йому відмовлено. Тобто заявлені вимоги - що спірна квартира не може бути витребувана в позивача за ст. 388 ЦК України є передчасними. Висновки суду щодо не доведеності спору між сторонами як власниками спірного майна є правильними. З наведеного, доводи апеляційної скарги щодо наявності в позивача права на спірне майно на підставі ст. 330, 392 ЦК України є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача права власності на спірне майно яке встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, апеляційний суд приймає критично на підставі ст. 10, 60 ЦПК України, оскільки рішенням апеляційного суду від 20 вересня 2012 року договір купівлі-продажу спірної квартири від 04 жовтня 2011 року, укладеному між позивачем у ОСОБА_4 визнано недійсним.

Доводи апеляційної скарги щодо витребування у відповідача майна за ст. 388 ЦК України, апеляційний суд приймає критично на підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України, оскільки позивачем такі вимоги при поданні позову не заявлені.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності у відповідача права власності на спірну квартиру, апеляційний суд приймає критично на підстав ст.ст. 10,60 ЦПК України, оскільки таких доказів суду першої та апеляційної інстанції не надано й не заявлено клопотання про витребування судом таких доказів. При цьому за вимогами діючого процесуального законодавства на суд покладено обов'язок лише сприяння здійсненню прав сторін (ч. 3 ст. 10 ЦПК України), тобто суд позбавлений права самостійного витребування у сторін доказів за відсутністю їх клопотань.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 17 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: