ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 року Справа № 5023/5504/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПрокопанич Г.К.
суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Українська ферросплавна компанія"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р.
та на рішеннягосподарського суду Харківської області від 19.02.2014 р.
у справі№ 5023/5504/12 господарського суду Харківської області
за позовом ДП завод "Електроважмаш"
доТОВ "Українська ферросплавна компанія"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"; 2) ПП "СУСП "Конард-Сукмонт"
простягнення 257 085,34 грн.
за участю представників:
від позивача- Яковенко О.Г., дов. № 248-907 від 09.01.2014 р.
від відповідача- 1) Литвиненко В.М., дов. від 08.01.2014 р. 2) директор Юдін А.Г., наказ № 2 від 14.01.2010 р.
від третьої особи - 1- не з'явилися
від третьої особи - 2- не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
ДП завод "Електроважмаш" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Українська ферросплавна компанія" та просив суд стягнути з останнього на свою користь штрафні санкції за поставку неякісної продукції в розмірі 188 461,08 грн., штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо поставки товару в розмірі 38 624,26 грн. та 30 000 грн. страхового відшкодування за порушення зобов'язань.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти від 10.02.2012 р., невідповідністю механічних властивостей поставленого товару за договором № 238/16-22-Т від 10.02.2012 р. вимогам ДСТУ 19281-89 та настанням страхового випадку, передбаченого п. 2.1.1 договору добровільного страхування фінансових ризиків № ФР12-019/004ХФ від 04.07.2012 р., вигодонабувачем за яким є позивач.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2014 р. (головуючий суддя Ольшанченко В.І., суддя Лаврова Л.С., суддя Хотенець П.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Українська ферросплавна компанія" на користь ДП завод "Електроважмаш" штрафні санкції за поставку неякісного товару в сумі 188 461,08 грн., штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо поставки товару в сумі 38 624,26 грн., витрати на проведення судової експертизи в сумі 38 070,54 грн. та судовий збір в сумі 4 541,71 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р. (головуючий суддя Слободін М.М., судді Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2014 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Українська ферросплавна компанія" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заявлених ДП завод "Електроважмаш" позовних вимог повністю, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 10.02.2012 р. між сторонами укладено договір № 238/16-22-Т про закупівлю товарів за державні кошти (надалі - Договір), за яким учасник (відповідач) зобов'язувався у 2012 - 2013 роках поставити замовнику (позивачу) товари, зазначені в специфікаціях № 1 та № 2, що є додатками до договору, а замовник (позивач) - прийняти і оплатити такі товари.
Сторонами договору підписано специфікацію № 1 на поставку сталі листової Ст.390-10ХСНД-2 лист Б-ПВ-О-4х700x2100 (ГОСТ 19281-89, ГОСТ 19903-74) загальною кількістю 421 т. на загальну суму 6 138 180 грн. та специфікацію № 2 на поставку сталі листової 325-10Г2С1-3 лист ПН-О 60х2000х6000 (ГОСТ 19281-89, ГОСТ 19903-74) загальною кількістю 120 т. на загальну суму 1 584 000 грн.
Згідно п. 1.1 Договору замовлення на поставку кожної окремої партії товарів повинно бути оформлено замовником в формі листа або заявки, що містить в собі найменування, номенклатуру, асортимент та кількість товарів.
Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки товару - 45 календарних днів з моменту отримання учасником (відповідачем) від замовника (позивача) замовлення на поставку кожної конкретної партії товару.
Згідно п. 2.3 Договору учасник зобов'язаний направити замовнику документи, які засвідчують якість та комплектність товару (сертифікат, паспорт якості, висновок ДСГЕ, карту даних небезпечного фактору, копію дозволу на перевезення). За відсутності таких оригіналів, учасник направляє замовнику нотаріально засвідчені або завірені заводом-виробником копії документів.
Відповідно до п. 7.1 Договору приймання товарів з якості здійснюється згідно Інструкції Держарбітражу СРСР № П-7 від 25.04.1966 р. "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання з якості".
Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, ДП завод "Електроважмаш"посилався на те, що 13.07.2012 р. він передав відповідачу лист № 238-16/1062 від 13.07.2012 р., яким замовлено поставку товару, а саме: сталі листової наступного сортаменту 325-10Г2С1-3 ПН-О лист 60х2000х6000 (ГОСТ 19281-89, ГОСТ 19903-74) в кількості 23,040 тон у строк до 22.08.2012 р.
Судами попередніх інстанцій, що у зв'язку з непоставкою відповідачем товару у строк, вказаний у заявці, позивач надіслав претензію № 248-955 від 11.09.2012 р. з вимогою терміново виконати свої зобов'язання за поставки товару, вказаного у листі-замовленні № 238-16/1062 від 13.07.2012 р., та сплатити пеню в сумі 4 257,80 грн. До претензії позивач додав копію листа-замовлення № 238-16/1062 від 13.07.2012 р.
У свою чергу, відповідачем була направлена відповідь № 14/02 від 14.09.2012 р., в якій він висловив свої вибачення за затримку строків поставки листа 60х2000х6000 325-10Г2С1-1 ПН-О в кількості 23,040 тон, водночас не спростувавши своєї вини в затримці даної партії товару, а також зазначив, що ним вживаються всі можливі заходи для прискорення поставки матеріалу в найкоротші строки.
Як встановлено судами, 23.10.2012 р. відповідач здійснив поставку позивачу листа 60х2000х6000 сталі 10Г2С1 в кількості 39,893 тон вартістю 526 587,60 гри. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000715 від 23.10.2012 р.
За видатковою накладною № РН-0000718 від 24.10.2012 р. відповідач поставив позивачу лист 4,0 мм 10ХСНД в кількості 64,63 т. на суму 942 305,40 грн. з ПДВ.
У зв'язку з цим позивач стверджував, що відповідачем порушено вимоги п. 5.1 Договору та поставлено лист зі сталі 10Г2С1 в кількості 39,893 тон вартістю 526 587,60 грн. з ПДВ з простроченням на 57 календарних днів.
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань з поставки товарів відповідно до п. 5.1 цього договору учасник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення.
З огляду на вказане, позивач нарахував відповідачу згідно п. 9.2 Договору пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення за період з 28.08.2012 р. по 23.10.2012 р. в сумі 17 335,30 грн.
Крім того, за прострочення поставки листа 60х2000х6000 325-10Г2С1-1 ПН-О в кількості 23,040 тон більш ніж на 30 календарних днів, позивач нарахував відповідачу згідно ч. 2 ст. 231 ГК України штраф в розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 21 288,96 грн.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, що факт прострочення відповідачем поставки продукції та порушення вимог п. 5.1 Договору є доведеним та обґрунтованим належними доказами.
Відповідно до п. 9.1 Договору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Як вже зазначалося, згідно з п. 9.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань з поставки товарів відповідно до п. 5.1 цього договору учасник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
В силу ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше непередбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи той факт, що ДП завод "Електроважмаш" є підприємством, яке належить до державного сектору економіки, а виконання зобов'язання позивача фінансується за рахунок Державного бюджету України, суди дійшли правомірних висновків, що стягнення штрафних санкцій у вигляді пені (0,1%) та штрафу (7%) за порушення строку поставки на підставі ч.2 ст. 231 ГКУ є законним та обґрунтованим.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20 % вартості продукції неналежної якості в сумі 188 461,08 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору відповідач здійснив позивачу поставку листів сталі 10ХСНД в кількості 64 630 тон на суму 942 305,40 грн. з ПДВ, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-0000718 від 24.10.2012 р.
На підтвердження якості поставленого товару відповідачем надано позивачу сертифікат якості № 24053 від 22.10.2012 р. на прокат листовий гарячекатаний зі сталі підвищеної міцності Б-ПВ-О Ф4 Г/К плавки 326544 партії 5455 з вимогами ГОСТ 19281-89 з обрізною кромкою (О) вагою 64 630 кг, виданий ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" ПП "СУСП „Конард-Сукмонт".
Під час проведення вхідного контролю працівниками позивача виявлено невідповідність поставленого листа зі сталі 10ХСНД вимогам ГОСТ 19281-89 за механічними властивостями.
За результатами проведених лабораторних випробувань позивачем було встановлено невідповідність зразків зі сталі 10ХСПД вимогам ГОСТ 19281-89 для класу міцності та за іншими механічними показниками, що підтверджується протоколами випробувань № 511/2 від 26.10.2012 р., № 516/2 від 29.10.2012р., № 521/2 від 31.10.2012 р., в яких зазначено, що зразки не відповідають вимогам ГОСТ 19281-89 по класу міцності 390.
На підставі вказаних протоколів випробувань позивачем, відповідно до положень Інструкції П-7, за участі представника відповідача, складено акт №208-20-141 від 31.10.2012 р., яким встановлена невідповідність листів сталі 4x1400x4200 марки 10ХСНД по механічним властивостям, фактична межа текучості 375, 385 МПа, відносне подовження 7-12%, листи 4x1400x4200 марка сталі 10ХСНД із вказаним дефектом не відповідають ГОСТ 19281-89. У акті зазначається, що комісія дійшла висновку про неможливість використання отриманих позивачем листів сталі та необхідність їх повернення відповідачу. Даний акт підписано директором ТОВ "Українська ферросплавна компанія" без будь-яких зауважень з його сторони.
Так, для вирішення питання щодо якості поставленої продукції під час розгляду справи господарський суд першої інстанції призначив судової товарознавчої експертизи листа 4 зі сталі марки 10ХСНД, проведення якої було доручено ДП "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь".
За результатами проведення даної експертизи експертною установою надано висновок № 63В від 27.02.2013 р., у заключній частині якого зазначено, що сталь марки 10 ХСНД відповідає вимогам ДСТУ за механічними та хімічними властивостями, однак не відповідає вимогам ДСТУ щодо якості поверхні, кромок та кінців прокату.
У зв'язку з тим, що висновок № 63В від 27.02.2013 мав суперечливий характер та не надавав можливості однозначно вирішити питання щодо якості товару, судом першої інстанції було призначено нову товарознавчу експертизу.
За результатами нової судової товарознавчої експертизи на підставі висновку № 8040 від 21.11.2013 р. судом було встановлено те, що поставлений на адресу позивача товар є неякісним, оскільки він не відповідає вимогам ДСТУ.
Згідно з п. 7.2. Договору товаром неналежної якості (невідповідним, дефектним, забракованим) вважається такий товар, в якому хоча б один з параметрів не відповідає вимогам нормативної документації.
Відповідно до п. 9.4 Договору учасник у випадку поставки товару неналежної якості сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % вартості продукції неналежної якості..
Таким чином, суди дійшли висновків, що у позивача були всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 9.4, а також ст. 231 ГК України в зв'язку з доведеністю факту поставки неякісної продукції.
Також, відповідно до умов Договору, товаром неналежної якості (невідповідним, дефектним, забракованим) вважається також такий товар, який поступив без супровідних документів, що засвідчують якість та комплектність (абз. 2 п. 7.2).
Згідно з ч. 4 ст. 269 ГК України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Відповідно до п. 2.3. Договору позивач зобов'язаний направити замовнику документи, які засвідчують якість та комплектність товару (сертифікат, паспорт якості, висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи, карту даних небезпечного фактору, копію дозволу на перевезення). За відсутністю таких оригіналів, учасник направляє замовнику нотаріально засвідчені або завірені заводом-виробником копії документів.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що наведені обставини не були спростовані відповідачем під час розгляду даної справи належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 266 ГК України. загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, специфікацією 1 до Договору сторони обумовили найменування та номенклатуру продукції: Ст.390-10ХСНД-2 лист Б-ПВ-О-4х700х2100.
04 вересня 2012 року представнику ТОВ "Українська ферросплавна компанія" було вручено лист № 238-16/1352, яким здійснено замовлення на поставку продукції: сталь листову 390-ЮХСНД-2 лист Б-ПВ-О-4х700х2100.
Однак, як встановлено судами, фактично ТОВ "Українська ферросплавна компанія" поставлено наступну продукцію: лист 4x1400x4200 плавка марка сталі 10ХСНД масою 64 630 тон, що підтверджується підписаним повноважним представником відповідача актом № 208-20-141 від 31.10.2012 р. та не оспорюється відповідачем.
Частинами 1 та 2 ст. 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Судами встановлено, що відповідачем на адресу позивача було поставлено продукцію невідповідного розміру (листи сталі за довжиною та шириною вдвічі більші), що суперечить умовам тендерної документації та безпосередньо договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у виявлених недоліках поставленого товару, а також не надав доказів на підтвердження звільнення його від відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, передбачених умовами договору, а тому місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірних та обґрунтованих висновків щодо задоволення заявлених позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за поставку неякісного товару в сумі 188 461,08 грн., штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо поставки товару в сумі 38 624,26 грн., витрат на проведення судової експертизи в сумі 38 070,54 грн.
Щодо поданої до Вищого господарського суду України ТОВ "Українська ферросплавна компанія" касаційної скарги слід зауважити, що наведені доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Українська ферросплавна компанія" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р. та рішення господарського суду Харківської області у справі № 5023/5504/12 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Суддя І.В. Алєєва
Суддя (доповідач) В.І. Татьков