ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 року Справа № 910/23812/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПрокопанич Г.К.
суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р.
та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 29.01.2014 р.
у справі№ 910/23812/13 господарського суду міста Києва
за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" (надалі - ПрАТ "СК "Уніка")
доВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі - ВАТ НАСК "Оранта")
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4
простягнення 50 000 грн.
за участю представників:
від позивача- Терещук В.С., дов. № 6 від 08.01.2014 р.
від відповідача- Лінкевич О.В., дов. № 08-03-29/61-14 від 26.02.2014 р.
від третьої особи- не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2013 року ПрАТ "СК "Уніка" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ НАСК "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 50 000 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ НАСК "Оранта" як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не відшкодував ПрАТ "СК "Уніка" матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.01.2014 р. (суддя Сташків Р.Б.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ПрАТ "Уніка" 50 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. (головуючий суддя Мальченко А.О., судді: Агрикова О.В., Жук Г.А.) рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2014 р. змінено, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ВАТ НАСК "Оранта" на користь ПрАТ "СК "Уніка" 49 490 грн. страхового відшкодування, в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ВАТ НАСК "Оранта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заявлених ПрАТ "СК "Уніка" позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 02.04.2012 р. між селами Підгір'я - Дзвиняч Богородчанського району на 7 км 400 м дороги Р-38 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля "Chevrolet Aveo", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "JAC", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8
За фактом ДТП ВДАІ Богородчанського РВ УМВС було складено довідку № 8985715 від 04.04.2012 р., з якої вбачається, що ДТП сталася в результаті порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4
Вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2013 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Внаслідок ДТП автомобіль "JAC", д.р.н. НОМЕР_2 було пошкоджено, а його власнику - ОСОБА_8 завдано матеріальної шкоди.
Судами було встановлено, що станом на час ДТП вказаний автомобіль було застраховано ПрАТ "СК "Уніка" на підставі договору добровільного страхування № 098АК-98 від 23.09.1998 р. (у редакції від 12.03.2003 р.) та Страхового сертифікату № 001088/761137/11 від 15.02.2011 р. (надалі - Договір добровільного страхування), згідно якого вигодонабувачем за договором є ПрАТ "АІСЕ Україна".
На виконання умов Договору добровільного страхування, з урахуванням Звіту № 40/12 від 10.05.2012 р. про оцінку вартості матеріального збитку (відновлювального ремонту застрахованого автомобіля), калькуляції № КА-0000369 від 04.05.2012 р., проведеної СТО ПАТ "Івано-Франківськ-Авто", позивачем було складено Страховий акт № 00088213/13 від 17.08.2012 р.
Господарським судом міста Києва вірно встановлено та Київським апеляційним господарським судом підтверджено, що згідно із вказаним страховим актом ПрАТ "СК "Уніка" розраховано та виплачено ОСОБА_8 страхове відшкодування в розмірі 55 392,06 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень та наказом ПрАТ "СК "Уніка" № 00088213 від 17.08.2012 р. про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 228 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У відповідності зі ст. 979 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, що виконавши свої зобов'язання перед страхувальником за Договором добровільного страхування шляхом виплати страхового відшкодування, позивач набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
З матеріалів справи вбачається, а судами попередніх інстанцій встановлено, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як особи, яка на законних підставах експлуатувала автомобіль "Chevrolet Aveo", д.р.н. НОМЕР_1 була застрахована ВАТ НАСК "Оранта" на підставі договору у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2228861 зі строком дії з 24.12.2011 року по 23.12.2012 року.
Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що особою відповідальною за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "JAC", д.р.н. НОМЕР_2, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є ВАТ НАСК "Оранта". Дане підтверджується також висновками колегією суддів апеляційного господарського суду.
Судами також встановлено, що позивач в порядку регресу звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 04953 від 13.09.2013 року про здійснення страхового відшкодування у зв'язку з ДТП у розмірі встановленого полісом № АВ/2228861 ліміту відповідальності - 50 000 грн.
Листом за вих. № 09-02-07/20776 від 23.09.2013 р. відповідач відхилив вимоги позивача з посиланням на п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що і стало підставою для звернення ПрАТ "СК "Уніка" з відповідним позовом до господарського суду.
Відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на який посилається апелянт, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Вищий господарський суд України погоджується з позицією господарського суду апеляційної інстанції, що посилання відповідача на приписи пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є безпідставними, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що визначення позивачем розміру страхового відшкодування з урахуванням Звіту № 40/12 від 10.05.2012 р. про оцінку вартості матеріального збитку, калькуляції № КА-0000369 від 04.05.2012 р. проведеної СТО ПАТ "Івано-Франківськ-Авто", на підставі страхового акту № 00088213/13 від 17.08.2012 р. та здійснення ПрАТ "СК "Уніка" виплати вигодонабувачу за договором добровільного страхування страхового відшкодування в розмірі 55 392,06 грн. є правомірним та обґрунтованим.
При цьому, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2228861 ліміт відповідальності ВАТ НАСК "Оранта" за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн., а франшиза - 510 грн.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України "Про страхування").
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/2228861 та положення ст.ст. 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 9, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 993, 1192 ЦК України, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованих та правомірних висновків, що відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (106 162,97 грн.), при цьому в межах суми, що перейшла до позивача у порядку регресу в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (55 392,06 грн.), в межах ліміту відповідальності відповідача за спірним страховим випадком (50 000 грн.) з вирахуванням франшизи (510 грн.).
Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції в частині того, що місцевим господарським судом помилково було відраховано франшизу від суми, що перейшла до позивача у порядку регресу в зв'язку з виплатою страхового відшкодування - 55 392,06 грн., оскільки вказана сума відшкодування мала бути обмежена лімітом відповідальності відповідача, тобто 50 000 грн., після чого від даної суми мала бути відрахована франшиза у розмірі 510 грн., а отже стягненню підлягає сума компенсації страхового відшкодування у розмірі 49 490 грн.
Щодо поданої до Вищого господарського суду України ВАТ НАСК "Оранта" касаційної скарги слід зауважити, що наведені стороною доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2014 р. у справі № 910/23812/13 залишити в силі.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Суддя І.В. Алєєва
Суддя (доповідач) В.І. Татьков