ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 року Справа № 920/63/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПрокопанич Г.К.
суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 р.
та на рішеннягосподарського суду Сумської області від 22.01.2014 р.
у справі№ 920/63/14 господарського суду Сумської області
за позовом ТДВ "Страхова компанія "Провіта"
доФОП ОСОБА_4
простягнення 18 435,38 грн.
за участю представників:
від позивача- не з'явилися
від відповідача- ОСОБА_5, дов. № 1538 від 20.12.2012 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.01.14 р. (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТДВ "Страхова компанія "Провіта" 18 435,38 грн. завданої матеріальної шкоди в порядку регресу, 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 р. (головуючий суддя Слободін М.М., судді: Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.) рішення господарського суду Сумської області від 22.01.2014 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заявлених ТДВ "Страхова компанія "Провіта" позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 25 травня 2012 р. в м. Харкові по вул. Полтавський шлях, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Богдан" (реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ФОП ОСОБА_4 та який перебував під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля "ВАЗ-21099", реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебував під керуванням ОСОБА_7. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "ВАЗ-21099", реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.07.2012 р. ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненому ДТП.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Богдан", реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована в ТДВ "Страхова компанія "Провіта" за договором у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7105602 від 30.12.2011 р.
Згідно звіту № 18 від 11.06.2012 р. дослідження спеціаліста-автотоварознавця автомобіля вартість відновлювального ремонту автомобіля "ВАЗ-21099" (реєстраційний номер НОМЕР_2) складає 19 205,98 грн.
Позивачем на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.03.2013 р. виплачено страхове відшкодування на користь ОСОБА_7 у розмірі 18 435,38 грн., що підтверджується матеріалами даної справи.
На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 знаходився у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4, а тому позивач - ТДВ "Страхова компанія "Провіта" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - ФОП ОСОБА_4 суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18 435,38 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.
Матеріалами справи підтверджено, що винною у скоєнні 25.05.2012 р. ДТП особою відповідно до постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.07.2012 р. є водій автомобіля "Богдан" (реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ФОП ОСОБА_4 та який перебував під керуванням ОСОБА_6
Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на момент скоєння ДТП ОСОБА_6 знаходився у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 та виконував свої трудові обов'язки, що підтверджується постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.07.2012 р. та подорожнім листом № 073227 від 25.05.2010 р.
Разом з цим, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Богдан" реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ "Страхова компанія "Провіта" за договором у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7105602 від 30.12.2011 р.
Судами встановлено, що позивачем у відповідності до ст. 25 Закону України "Про страхування" на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.03.2013 р. було виплачено страхове відшкодування на користь ОСОБА_7 у розмірі 18 435,38 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з абзацом ґ) пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду в разі, якщо він не повідомив страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. пункту 33.1. ст. 33 цього Закону.
Таким чином, право на пред'явлення регресного позову виникає у страховика за умови існування передбачених вказаною статтею випадків, у даній справі - несвоєчасного повідомлення страхувальником страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди у строки і за умов, визначених підпунктом 33.1.2. пункту 33.1. ст. 33 Закону. При цьому, можливість задоволення такого позову залежить від доведеності наявності випадків, передбачених статтею 38 Закону.
Відповідно до пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач вказані вимоги Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не виконав, докази своєчасного повідомлення позивача про настання 25.05.2012 р. страхового випадку в матеріалах справи відсутні, і таких доказів відповідачем до суду не надано, що також не спростовано останнім під час розгляду справи.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією місцевого та апеляційного господарських судів про наявність у позивача правових підстав для відшкодування відповідачем 18 435,38 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу.
А отже, висновки господарського суду Сумської області та Харківського апеляційного господарського суду про задоволення заявлених ТДВ "Страхова компанія "Провіта" про стягнення 18 435,38 грн. завданої матеріальної шкоди в порядку регресу, є правомірними та аргументованими.
Щодо поданої до Вищого господарського суду України ФОП ОСОБА_4 касаційної скарги слід зауважити, що наведені стороною доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 р. та рішення господарського суду Сумської області від 22.01.2014 р. у справі № 920/63/14 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Суддя І.В. Алєєва
Суддя (доповідач) В.І. Татьков