ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 910/24379/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К.

суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р.

та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 04.02.2014 р.

у справі№ 910/24379/13 господарського суду міста Києва

за позовом КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціалізованого призначення "Спецжитлофонд" (надалі - КП "Спецжитлофонд")

доКП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

простягнення заборгованості сумі 12 099,82 грн.

за участю представників:

від позивача- Калінчук В.В., дов. № 056/24-93 від 14.01.2014 р.

від відповідача- Горупаха В.А., дов. № 96-Д від 25.12.2013 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. (суддя Якименко М.М.) частково задоволений позов КП "Спецжитлофонд" до КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення 12 099,82 грн.: з відповідача на користь позивача стягнуто 5 143,18 грн. основного боргу, 1 701,60 грн. заборгованості з комунальних послуг, 181,34 грн. пені, судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р. (головуючий суддя Рєпіна Л.О., судді: Суліма В.В., Тарасенко К.В.) рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заявлених КП "Спецжитлофонд" позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.01.2005 р. між КП "Спецжитлофонд" (орендодавець) та КП по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (орендар) укладено договір № 3525 на оренду житлового приміщення (надалі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв на визначений в п. 6.1 Договору термін в орендне користування жиле приміщення: квартиру № 56 у будинку № 10 по вул. Борщагівській з характеристикою: житлова площа 39,5 кв. м, загальна площа 57,3 кв. м.

Факт приймання-передачі житлового приміщення підтверджується підписаним між сторонами Актом прийому-передачі житлового приміщення від 01.01.2005 р.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором оренди виконав належним чином, в той час як відповідач порушив свої зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування жилим приміщенням, а також за комунальні послуги, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед позивачем, що і стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування жиле приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов договору, тоді як відповідач в порушення умов договору в період з 01.07.2012 р. по 30.11.2013 р. не сплатив на користь позивача орендні платежі, та в період з 01.02.2013 р. по 31.10.2013 р. не сплатив на користь позивача отримані комунальні послуги.

За змістом статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

В контексті наведених норм про припинення договору оренди будь-якій із сторін достатньо заявити протягом місяця після закінчення терміну дії договору. Тому, будь-яке документальне підтвердження факту здійснення такої заяви на адресу контрагента припиняє договір оренди, без урахування того, чи отримано іншою стороною цю заяву, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, а передбачений лише обов'язок довести факт належного направлення такого повідомлення-заяви орендарю, яке буде свідчити про відсутність волевиявлення на продовження орендних правовідносин.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи, що сторони не обмінювались листами щодо припинення договору оренди, акти приймання-передачі не оформлювались, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що договір оренди не припинив свою дію.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, преюдиційними є рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2008 р. у справі № 3/194, рішення від 13.12.2013р. у справі № 5011-30/13636-2012.

Статтею 762 ЦК України та статтею 286 ГК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що стягнення заборгованості по орендній платі провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Відповідні приписи містяться також у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (з подальшими змінами).

Водночас слід враховувати, що розміри такої плати встановлюються та змінюються договором між орендодавцем і орендарем, а відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Отже якщо між сторонами договору оренди державного чи комунального майна існує спір, пов'язаний із стягненням заборгованості з орендної плати або пені за несвоєчасне внесення такої плати, справа з відповідного спору підвідомча господарському суду на загальних підставах.

Також, судами встановлено, що рішення Шевченківського райсуду міста Києва від 09.02.2012 р. у справі № 2-3905/11 за позовом КП "Спецжитлофонд" до ОСОБА_6, інші про виселення, надане відповідачем в спростування заявлених вимог свідчать про те, що приміщення позивачу у даній справі не передане, крім того встановлені районним судом обставині не спростовують обставин, викладених у прийнятому господарським судом рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що апеляційний господарський суд підставно погодився з обґрунтованими та правомірними висновками місцевого господарського суду про задоволення заявленого позову.

Щодо поданої до Вищого господарського суду України КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" касаційної скарги слід зауважити, що наведені стороною доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а тому немає підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішення та постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2014 р. у справі № 910/24379/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя І.В. Алєєва

Суддя (доповідач) В.І. Татьков