Єдиний унікальний номер 255/9307/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4199/2014
Головуючий у 1 інстанції Цукуров В.П.
Доповідач - Бугрим Л.М.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.,
суддів: Резникової Л.В., Гапонова А.В.
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 03 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», про стягнення заборгованості.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 03 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», про стягнення заборгованості відмовлено .
Відмовляючи у задоволені позову , суд першої інстанції виходив з того , що між позивачем та відповідачкою відсутні зобов'язання щодо повернення сплачених кредитних коштів , а тому відсутні підстави для стягнення сплачених позивачем коштів у погашення кредиту за зобов'язаннями відповідачки . Доказів щодо заміни ним кредитора у кредитному зобов'язанні укладеному між банком та відповідачкою не надано.
З вказаним рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення, постановлення нового, яким слід задовольнити позовні вимоги .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги він посилався на те ,що судом першої інстанції не були враховані факти та доводи на які він посилався , а тому було невірно зроблено правовий висновок по справі , Зокрема , судом не було враховано , що він за час сумісного життя до моменту розірвання шлюбу з відповідачкою сумлінно виконував зобов'язання за кредитним договором . Після припинення шлюбу відповідачка категорично відмовляється виконувати зобов'язання за кредитним договором, а тому він вимушений за неї сплачувати відповідні суми щоб уникнути втрати предмета іпотеки і таким чином на підставі ст. 512 ЦК України фактично відбулась заміна кредитора у зобов'язанні . Не відповідають дійсності твердження представника відповідачки про те, що вона йому передає кошти для погашення кредиту . Фактом підтвердження того , що саме він погашає кредит за відповідачку є оригінали квитанцій. Просив врахувати вказані обставини та стягнути з відповідачки 102 113 грн .
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином . Його представник ОСОБА_3 діюча на підставі довіреності підтримувала доводи апеляційної скарги , просила рішення суду скасувати та задовольнити позов .
Відповідачка в судове засідання не з'явилась. Її представник ОСОБА_4 діючи на підставі довіреності просила апеляційну скаргу відхилити , а рішення суду - залишити без зміни. Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з таких підстав:
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази, яким дав належну правовому оцінку та зробив правильний правовий висновок, вірно застосував матеріальний закон.
Зокрема, cудом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.03.1995 року по 21.04.2010 року
У період сумісного життя між відповідачкою та ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» 22 червня 2005 року було укладено кредитний договір №08/05/25, сума кредиту за яким склала 25 000,00 доларів США, з датою кінцевого повернення кредиту 19.06.2020 року (а.с. 12-14).
Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 22 червня 2005 року між ТОВ «БОНА» директором , якого є позивач ОСОБА_1, та ЗАТ «Донгорбанк» було укладено іпотечний договір . У відповідності до цього договору ТОВ « БОНА « банку було передано в іпотеку майно, яке належить ТОВ « БОНА» , зокрема будівля складу літ. А-1, яка розташована у АДРЕСА_1
Відповідно до п. 2.1 іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки задовольняються вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 08/05/25 від 22.06.2005 року, укладеного між ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_2, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу, а також будь-яке збільшення цієї суми та процентів за основним зобов'язанням. Сума основного боргу за кредитним договором складає 25 000,00 гривень.
Позивач посилався на те, що за весь час дії кредитного договору № 08/05/25 від 22.06.2005 року та до моменту розірвання шлюбу він сумлінно виконував зобов'язання відповідачки за кредитним договором. Після припинення шлюбу відповідачка категорично відмовляється від виконання взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту, тому позивач вимушений замість неї виконувати її зобов'язання та сплачувати відповідні кошти на рахунок банку з метою уникнення заборгованості та настання негативних наслідків у вигляді втрати предмету іпотеки. Зокрема ним у період з липня 2010 року по липень 2013 року було сплачено 93 120,19 гривень у відповідності до графіку погашення кредиту за кредитним договором № 08/05/25 від 22.06.2005 року, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 20-35).
Оскільки позивач вимушений замість відповідачки виконувати взяті нею зобов'язання за кредитним договором , то за таких обставин вважав , що у даному випадку відбулася заміна кредитора у частині виконаних ним зобов'язань у відповідності до ст. 512 ЦК України , а тому у нього винило право на стягнення з відповідачки сплачених за неї коштів за кредитним договором. .
Встановивши вказані обставини , суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про те, що вимоги позивача є безпідставними не ґрунтуються на положеннях закону та відмовив у задоволенні позову.
Зокрема, підстави заміни кредитора у зобов'язанні регулюються ст. 512 ЦК України. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок :
1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги )
2) правонаступництва;
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем ( майновим поручителем ) ;
4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з ч. 2 цієї статті кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках встановлених законом .
У той же час ст. 513 ЦК України визначено форму правочину,, який вчиняється щодо заміни кредитора у зобов'язанні. Зокрема , згідно з положенням ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі , що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання , право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Між тим , доказів щодо заміни кредитора у кредитному договорі укладеному між банком та відповідачкою відповідно до згаданих положень закону позивачем суду не надано.
Судом першої інстанції також було правильно зазначено про те, що іпотечний договір в забезпечення кредитного договору було укладено між банком та ТОВ «БОНА» і майно яке було передано банку в іпотеку належить ТОВ « БОНА « а не позивачеві . Позивач ОСОБА_1 не є стороною в іпотечному договорі . Окрім того , як вбачається з наданих позивачем квитанцій платником сум на погашення кредитного зобов'язання значиться відповідачка ОСОБА_2
Таким чином , суд першої інстанції дійшов правильного правого висновку про відсутність підстав для задоволення позову .
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що сплачені ним суми за кредитним договором на виконання зобов'язань відповідачки свідчать про заміну кредитора у зобов'язанні та дає йому право на стягнення з відповідачки сплачених сум є непереконливими та не ґрунтуються на положеннях закону .
У відповідності з положеннями ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права , що передаються та інформація , яка є важливою для їх здійснення.
Таких дій з боку банка здійснено не було, позивачеві не передавались відповідні документи , які засвідчують його права як кредитора , а тому він в установленому законом порядку і не набув статусу кредитора .
Справу було розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог з урахуванням обраного ним способу захисту права.
Доводи скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування не вбачається.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
У відповідності з положенням ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального закону
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 3 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: