Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
№22-ц/778/2200/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракай Н.Д.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2014 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.,
суддів: Каракуші К.В.,
Глазкової О.Г.,
при секретарі: Остащенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілія» м. Гуляйполе Запорізької області, третя особа: відділ Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, про припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання, стягнення коштів,
ВСТАНОВИЛА :
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Лілія» м. Гуляйполе Запорізької області, третя особа: відділ Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, про припинення договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання, стягнення коштів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 121412 від 13.06.2005 року вона є власником земельної ділянки розміром 8, 0 674 га, яка розташована на території Гуляйпільської міської ради Запорізької області.
Вказану земельну ділянку вона отримала у спадок від свого померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_4 Згідно договору оренди землі від 14.06.2005 року вона передала цю земельну ділянку в оренду ТОВ «Лілія» м. Гуляйполе Запорізької області.
У 2011 році вона звернулася з листом до ТОВ «Лілія» м. Гуляйполе Запорізької області щодо розірвання договору оренди та повернення їй її земельної ділянки у зв'язку з несплатою орендарем компенсації за користування цією земельною ділянкою за 2010 рік.
30.06.2011 року за № 65 ОСОБА_2 надійшла відповідь на її звернення від ТОВ «Лілія» м. Гуляйполе Запорізької області, в якій відповідач посилаючись на договір від 14.06.2005 року та додаткову угоду до нього від 15.05.2009 року повідомляв, що позивачем отримано орендну плату за 2010 рік в натуральній формі повністю.
Далі позивач в позові зазначала, що 17.05.2012 року вона звернулась до ТОВ «Лілія» м. Гуляйполе Запорізької області з письмовою вимогою про сплату боргу за користування її землею у 2010 році. У своїй відповіді від 01.06.2012 р. № 77 Товариство посилалось на те, що орендна плата за 2010 рік була сплачена позивачу у грошовому виразі в розмірі 1 658, 78 грн. Але, як стверджує позивач, вона орендної плати за 2010 рік не отримувала і тому ОСОБА_2 звернулась до міліції із заявою про перевірку підписів про отримання орендної плати в тих документах, на які посилався орендар.
Договором оренди від 14.06.2005 року (п. 9) зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 1, 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, або в натуральній формі чи відробітковій формі, що складає: 2 500 кг. зерна, 100 кг. соняшника.
В додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 15.05.2009 р. в п. 9 зазначено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і може сплачуватись як в грошовій, так і в натуральній чи відробітковій формі. Номенклатура, кількість та вартість продукції (послуг), що поставляється орендарем орендодавцю в рахунок орендної плати розраховується в залежності цін, які склалися на момент розрахунку та зазначаються в окремій угоді. У розмір орендної плати входить податок на землю, який орендар сплачує самостійно. Тому, позивач в позові вказала на те, що відповідно до витягу Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області № 11 вартість її земельної ділянки згідно технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації становить в цінах 2010 року 65 049, 6 грн., тобто орендна плата в цьому році мала скласти 1 951, 49грн. (20 328 грн. х 3.2 коеф. індексації- 65 049, 6 х 3 % = 1 951, 49 грн.). Така ж орендна плата повинна бути і в 2011 році.
Відповідно до витягу відділу Держкомзему у Гуляйпільськом районі Запорізької області № 13 вартість земельної ділянки, яка належить позивачу, згідно технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації становить в цінах 2012 року 114 227, 1 грн., тому за розрахунками позивача орендна плата у 2012 році мала скласти 34 2621, 81 грн. (20328 грн. (ціна 1995 року) х 3.2 коефіцієнт індексації х 1.756 = 114 227, 1 х 3 % - 3 426, 81 грн.).
Також, в позові зазначалося, що 23.07.2012 року представник позивача надсилав письмове звернення до ТОВ «Лілія» про узгодження форми виплати орендної плати за 2012 рік та окрему угоду, в якій від імені позивача вона просила погодити виплату орендної плати за 2012 рік у натуральній формі, про що вказано в п. 9 договору оренди землі та в додатковій угоді до нього.
Однак, відповіді від Товариства позивач так і не отримала. Сплати коштів за користування земельною ділянкою у 2012 році від ТОВ «Лілія» до 31.12.2012 року, як це передбачено договором оренди, не надійшло ні в грошовій формі, ні в натуральній.
Таким чином, позивач вважає, що ТОВ «Лілія» неналежним чином виконує умови договору, тобто систематично не розраховується по виплаті орендної плати за користування її земельною ділянкою. Тому, позивач просила суд припинити договір оренди земельної ділянки від 14.06.2005 року, укладений між нею та ТОВ «Лілія» м. Гуляйполе Запорізької області зареєстрований у Гуляйпільському РВ «Центр ДЗК» 26.09.2007 року за № 040726900793 шляхом його розірвання в зв'язку з невиконанням орендарем своїх договірних обов'язків.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Лілія» м. Гуляйполе Запорізької області на користь ОСОБА_2 1 658, 77 грн. - орендної плати за 2010 рік; 605, 45 грн. - пені за несвоєчасне внесення орендної плати за 2010 рік; 1 663, 04 грн. - витрати за проведення судових почеркознавчих експертиз; 9 грн. - витрат на обслуговування платежів; 229, 4 грн. у рахунок відшкодування судового збору, а всього - 4 165, 66 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, в рішення викладені лише припущення судді. Рішення ухвалено з порушенням матеріального та процесуального права на підставі доводів відповідача, особистої зацікавленості у вирішенні справи на користь ТОВ «Лілія».
Проте, з доводами апелянта погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається наступне та встановлено судом.
Позивач є власником земельної ділянки (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 121412 від 13.06.2005 року). Земельна ділянка отримана у спадок від батька позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Між ОСОБА_2 та ТОВ «Лілія» 14.06.2005 року був укладений договір оренди на вказану земельну ділянку, а 15.05.2009 року була укладена додаткова угода до договору оренди (№ б/н від 14.06.2005 року).
18.11.2011 року за довіреність ОСОБА_2 ОСОБА_3 отримала орендну плату за землю за 2011 рік у сумі 1658,77 грн. (видатковий касовий ордер №820; нотаріально посвідчена довіреність 16.06.2011 року за реєстром № 1637).
Отримання орендної плати за 2011 рік підтверджується відомістю №4.
17.05.2012 року позивачка повторно звернулася до відповідача про сплату боргу за користування земельною ділянкою за 2012 рік, а 02.01.2013 року звернулася із заявою до Гуляйпільського РВ УМВС в Запорізькій області з проханням провести перевірку відносно того, що вона отримала орендну плату в 2010-2012 роках.
16.01.2013 року позивачка письмово повідомила відповідача, що не має наміру продовжувати орендні відносини з відповідачем та просила не здійснювати у 2013 році технічний обробіток її земельної ділянки.
Відповідно п.8 договору оренди земельної ділянки від 14.06.2005 року цей договір укладено строком на 10 років.
Таким чином, на час звернення позивачки до суду діяв та є обов'язковим для виконання його сторонами, а тому відповідно до п. 3.8 договору оренди відсутні підстави для припинення договору. Не допускається розірвання договору в односторонньому порядку.
Таким чином, відповідач не порушив умов договору.
Раніше позивачка зверталася до суду з позовом про визнання договору оренди землі від 14.06.2005 року недійсним та зобов'язання ТОВ «Лілія» повернути земельну ділянку.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 29.03.2012 року позов залишено без задоволення.
Вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15.05.2012 року.
Надалі ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ТОВ «Лілія», третя особа - відділ Держкомзем у Гуляйпільському районі Запорізькій області про визнання правочину недійсним, скасування його державної реєстрації та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 04.12.2012 року позов залишено без задоволення. Вказане рішення ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29.01.2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2013 року рішення районного суду та ухвала апеляційного суду залишені без змін.
Вказаними рішеннями було встановлено, що 14.06.2005 року між сторонами укладений договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Цей договір замістьОСОБА_2 підписала її сестра ОСОБА_6
Також встановлено, що 15.05.2009 року між ТОВ «Лілія» та ОСОБА_2 за представництвом в особі її сестри ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі.
Вказана додаткова угода не оскаржувалася, не визнана недійсною. ОСОБА_2 не заявляла вимоги щодо розірвання додаткової угоди.
По даній справі проведені судові почеркознавчі експертизи, висновки яких викладені в експертизах №102-13 від 03.09.2013 року та Д№49 від 06.02.2014 року, в яких зазначено, що підпис ОСОБА_2 у графі «підпис одержувача» оригіналу видаткового касового ордеру № 713 від 14.12.2010 року на отримання ОСОБА_2 грошей 1 658,77 грн. виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Підпис у графі «підпис одержувача» у видатковому касовому ордері № 713 від 14.12.2010 року і підпис в рядку №3, в графі «підпис», у «Відомості №4 видачі орендної плати за 2010 рік «Заповіт», в отриманні зерна 2,125 т., виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.
За закінченням терміну зберігання відповідачу повернуті листи і направлені позивачу про отримання орендної плати за 2010, 2012, 2013 роки.
30.12.2013 року по квитанції № 0368 Укрпошта переказано позивачу 5825,58 грн. - орендна плата за 2012-2013 роки, а платіжним дорученням №10736 від 30.01.2014 року ЗД УДППЗ «Укрпошта» (ЦАЗ №5 м.Оріхів) ТОВ «Лілія» повернутий переказ №3/0368 - 5759,98 грн. гроші ОСОБА_2 за оренду землі за 2012-2013 роки.
Дослідивши обставини справи та додані докази, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог при цьому посилається на п. 39 договору оренди, статті ч.1ст.32 Закону України «Про оренду землі», ст. 792 ЦК України, ст. ст. 93, 125 ЗК України, ст. ст. 526, 530 ЦК України.
Відповідно до п. д. ст. 141 ЗК України передбачені підстави для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Тобто, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.
Таким чином, суд не знайшов фактів, які б свідчили про систематичне порушення відповідачем умов договору оренди в частині несплати орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем приймалися заходи щодо сплати орендної плати. Так, в 2011 році орендна плата отримана представником позивача. Це не спростоване у судовому засіданні. В 2013 році відповідачем направлявся лист про отримання нею або її представником орендної плати за 2012, 2013 роки, або вказати реквізити, куди перерахувати ці кошти.
За 2012-2013 роки позивачу переказано 5 825,58 грн. - орендна плата за 2012-2013 роки, які були повернуті відповідачу.
Порушення умов договору за 2010 рік не є підставою для його розірвання, оскільки не є систематичною не сплата орендної плати.
Також не є підставою для розірвання договору оренди відмова позивача та її представника від отримання орендної плати в 2013 році.
В матеріалах справи відсутні докази щодо внесення позивачу орендної плати за 2010 рік у сумі 1 658,77 грн.
Понесені позивачем витрати підтверджуються наданими документами.
Щодо стягнення пені за несвоєчасне внесення орендної плати, то суд правильно врахував строк позовної давності за один рік.
Враховуючи викладене, порушень чи неправильного застосування норм матеріального або порушення процесуального права, які б потягли за собою скасування або зміну рішення, колегія суддів під час розгляду даної справи не встановила, а тому рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 19 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: