Справа № 407/2432/14-ц
2/407/966/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2014 року Антрацитівський міскрайоний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Філіпенко Л. П.
при секретарі ТолоковоїГ.Г.
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні у залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
В С Т А Н О В И В
Позивач звернувся до суду з позовом до дружини ОСОБА_2 про поділ майна подружжя у якому посилається на те, що 11 липня 2009 року вони уклали шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції, актовий запис № 270. Під час шлюбу із відповідачкою, 03 червня 2011 року, ними було придбано у власність будинок за адресою АДРЕСА_1, де вони з 2009 року проживають. Наразі відносини між сторонами склалися напружені, а іншого житла в ОСОБА_1 немає, тому він вирішив добровільно поділити це майно, щоб мати в особистій власності хоч якесь житло та бути впевненим у завтрашньому дні. Але відповідачка згоди на добровільний поділ майна не дає, і посилається на те, що він жодного стосунку до цього майна не має, і документів на нього немає, відтак і ділити нічого.
Однак вони придбали цей будинок за 30000 грн. у власників цього майна, тобто за власні кошти, а за законом майно, набуте подружжям під час шлюбу є його спільною сумісною власністю. Відтак ОСОБА_1 вимушений звертатися до суду за захистом порушеного права, вмотивовуючи свої вимоги наступним.
Після укладення шлюбу перед ним та відповідачкою гостро постало питання щодо пошуку окремого житла для нашої родини, так як власного житлового приміщення ніхто з них не мав. Сусіди батьків дружини розповіли, що за адресою АДРЕСА_1 є будинок, де ніхто не проживає, бо його власники померли. Ми знайшли спадкоємців власника цього будинку, і домовились з ними про зйом цього житла. В серпня 2009 року вони в цей будинок заселилися і по цей день там прожиють. В червні 2011 року власники будинку повідомили подружжя ОСОБА_1, що їм терміново потрібні гроші на лікування і вони будуть продавати цей будинок. Але, оскільки документи на будинок вони на себе ще не оформили, то вони погодились знизити ціну, аби відразу отримати гроші, а дооформити документи вони зобов'язалися трохи пізніше. Сторони перевірили у них те, що вони насправді є спадкоємцями померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року своєї матері ОСОБА_3 та свого батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, і які проживали до моменту своєї смерті в цьому будинку. Також були наданий договір купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_3, технічний паспорт на будинок, рішення виконкому про виділення у власність земельної ділянки за адресою знаходження будинку, та інші документи, що підтверджують права спадкування власників будинку на це нерухоме майно. Подружжя ОСОБА_1 вирішили із спадкоємцями поки укласти просту письмову форму договору купівлі-продажу цього майна, в якому зазначили предмет договору, узгодили ціну, за який вони придбаємо будинок, момент передачі їм майна у власність, та інші зобов'язання. Зокрема власники зобов'язалися протягом року підготувати всі необхідні документи, аби потім вони змогли укласти нотаріальний договір купівлі-продажу будинку. Укладений письмовий договір підписали всі його сторони, подружжя ОСОБА_1 передали власникам будинку гроші в сумі 30000 гривень, що склало повну вартість придбаного ними будинку, і з цього моменту згідно досягнутих домовленостей вони стали власниками цього житлового будинку житловою площею 36,40 кв.м метри, загальною площею 59,40 кв. метри, який знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 Антрацитівського району. Але у вказаний в договорі строк спадкоємці своїх зобов'язання по підготовці документів для нотаріуса не виконали, документи на будинок оформили тільки частково, посилаючись то на стан свого здоров'я, то на труднощі зі збором деяких довідок, дані для яких не можуть знайти по архівах за строками давності. За цей час подружжя ОСОБА_1 вклали в будинок вже власні кошти, облаштувались в ньому, зробили його ремонт, відтак позивач вважає, що вони його дійсно купили, а власники його продали, бо мали на це право. Тому він просить
- визнати житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 Антрацитівського району Луганської області, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 як такий, що набутий ними у шлюбі, визнавши частки співвласників рівними.
- визнати за ним та ОСОБА_2 право власності, по 1/2 частки за кожним, на житловий будинок літера "А", сіні "а", житловою площею 36,40 кв. метри, загальною площею 59,40 кв. метри, з належними до нього господарськими прибудовами: кухня - "Б" з сінями "б", сарай "В", душ "Г", погріб "Пг", вбиральня "У", огорожа № 1-3, розташований на земельній ділянці площею 1959 кв. метри за адресою вулиця Первомайська, будинок АДРЕСА_1
У судове засідання сторони не з'явилася, просять розглянути справу за їх відсутністю, ОСОБА_1 позовни вимоги підтримує, просить їх задовольнити, ОСОБА_2 позов визнала (а.с. 35,36).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги ОСОБА_1 підлягаючими задоволенню.
При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін, що згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом загальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Сторонами визнається і не оспорюється, і це підтверджується матеріалами справи, що дійсно вони знаходяться у шлюбі, який був зареєстровано 11 липня 2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції, актовий запис № 270. (а.с. 8), Відповідно до письмового договору від 03 червня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продали, а подружжя ОСОБА_1 купили належний їм на праві спадкування за законом житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 Антрацитівського району за 30000 грн. (а.с.27), які згідно власноруч написаної відповідачем ОСОБА_5 розписки вона отримала від них в момент підписання угоди (а.с.26). Згідно посвідки про шлюб № 6 від 02 лютого 1947 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є чоловіком та дружиною (а.с.11) 20 квітня 1969 року ОСОБА_3 придбала будинок по АДРЕСА_1 Антрацитівського району, що підтверджено договором купівлі-продажу будинку, засвідченим 30.04.1969р. нотаріусом 2-ї Краснолуцької державної нотаріальної контори за реєстр № 906 (а.с.12-13).
Згідно довідки № 165 від 08.05.2014 року з Антрацитівського КП "Бюро технічної інвентаризації", станом на 29.04.2014 року за адресою Антрацитівський район, АДРЕСА_1 було виявлено, що на земельній ділянці у 1973 році було побудовано новий житловий будинок житловою площею 36,40 кв. м., загальною 59,40 кв. м., правовстновлюючі документи не оформлювались, договір купівлі-продажу, посвідчений 2-ю Краснолуцькою державною нотаріальною конторою 30.04.1969р. реєстр.№ 906 на ім'я ОСОБА_3 в цілому - на старий житловий будинок (а.с.30)..
Згідно технічного паспорту, виданого 30.04.2014 року на ім'я ОСОБА_5, на житловий будинок, дійсно за адресою АДРЕСА_1 Антрацитівського району Луганської області знаходиться житловий будинок "А", сіні "а", житловою площею 36,40 кв. метри, загальною площею будинку 59,40 кв. м., та прибудинкові будівлі кухня - "Б" з сінями "б", сарай "В", душ "Г", погріб "Пг", вбиральня "У", огорожа № 1-3, на земельній ділянці площею 1959 кв. м.(а.с.22-25)
Із зазначеного вбачається, що дійсно ОСОБА_3 під час шлюбу із ОСОБА_4, 20 квітня 1969 року було придбано житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 Антрацитівського району. Потім на цій земельній ділянці, яка була згодом передана у власність шляхом приватизації ОСОБА_4, було побудовано житловий будинок житловою площею 36,40 кв. метри, загальною площею будинку 59,40 кв. м., який з урахуванням викладеного належав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як такий, що набутий цим подружжям в період шлюбу.
Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3, виданого Іванівською селищною радою Антрацитівського району 14 жовтня 2003 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року в сел. Іванівна (а.с.20). Згідно довідки № 533 від 14.04.2014 року, виданої виконкомом Іванівської селищної ради, ОСОБА_3 - 1923 р.н (померла ІНФОРМАЦІЯ_1.) згідно домової книги була прописана за адресою АДРЕСА_1 Антрацитівського району з 09.07.1970р. по 24.10.2003р.(а.с.29). ОСОБА_4, згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 13 грудня 2005 року, виданого виконкомом Іванівської селищної ради Антрацитівського району, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер у віці 83 роки в селищі Іванівна (а.с.21). Згідно довідки № 532 від 14.04.2014 року, виданої виконкомом Іванівської селищної ради, ОСОБА_4 - 1922 р.н (помер ІНФОРМАЦІЯ_2.) згідно домової книги був прописаний за адресою АДРЕСА_1 Антрацитівського району з 09.07.1970р. до дня смерті (а.с.28.
Оскільки на момент смерті подружжя ОСОБА_4 мешкали разом, то чоловік - ОСОБА_4, вважається таким, що прийняв спадщину після померлої дружини на підставі ст. 1268 ЦК України.
ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є дочками померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4, у шестимісячний термін зверталися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого батька, тобто прийняли спадщину (а.с.19).
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином продавці будинку є спадкоємцями майна, яке залишилось після померлого ОСОБА_4, зокрема і житлового будинку за адресою вул. Первомайська, 46.
Відповідно до ст. 1296 ЦКУ відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Ст. 328 Цивільного кодексу України (ЦКУ) встановлена презумпція правомірності володіння майном, зокрема те, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Цією же нормою визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Продавці правомірно, на підставі права спадкування, є єдиними власниками вищевказаного нерухомого майна, і обмеження цього права трактується ст.ст. 1297, 1299 ЦКУ, що не давало лише змоги нотаріально оформити передачу права власності від них до нас із відповідачкою у зв'язку із неможливістю, може і з поважних причин, оформлення у нотаріуса необхідних документів.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Подружжя ОСОБА_1 передали продавцям гроші, вони їх прийняли, ціна майна визначена за погодженням сторін, нам передано продане майно, ключі від дверей, ми домовились щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, подружжя ОСОБА_1 вселилися та володіють цим будинком.
Ст. 204 ЦКУ визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 657 ЦКУ договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. За ст. 220 ЦКУ у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним
Але ч. 2 цією же статті 220 ЦКУ встановлено: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 69 СКУ визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно до ст. 71 СКУ, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджується їхня законність і обґрунтованість, є всі правові підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частки житлового будинку з належними до нього господарськими прибудовами, якій розташований на земельній ділянці за адресою вулиця Первомайська, будинок АДРЕСА_1 Луганської області, оскільки це право у нього є за законом, визнання права власності не завдасть шкоди іншим особам та не порушить їх прав.
На підставі ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 204, 220, 392, 655, 657, 1223, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 60, 69, 71 Сімейного кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 повністю.
Визнати житловий будинок з належними до нього господарськими прибудовами за адресою АДРЕСА_1 Антрацитівського району Луганської області, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 як такий, що набутий ними у шлюбі, визнавши частки співвласників рівними.
Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, та ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, право власності, по 1/2 частки за кожним, на житловий будинок літера "А", сіні "а", житловою площею 36,40 кв. метри, загальною площею 59,40 кв. метри, з належними до нього господарськими прибудовами: кухня - "Б" з сінями "б", сарай "В", душ "Г", погріб "Пг", вбиральня "У", огорожа № 1-3, розташований на земельній ділянці за АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду Л. П. Філіпенко