№ 249/2300/14-к

В И Р О К

Іменем України

м.Шахтарськ

27 червня 2014 року

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Морозової І.В.,

за участю секретаря - Олійник Ю.О.,

прокурора - Гербутова О.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР 04 травня 2014 року за № 12014050560000712, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина РФ, який народився в с. Надвоїці Сегежського району республіки Карелія РФ, має середню спеціальну освіту, працює без укладення трудового договору, не одружений, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, судимий 15 січня 2014 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області за ст. 125 ч. 1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин, зареєстрований за адресою: РФ, АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2

- у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України,

У С Т А Н О В И В:

03 травня 2014 року о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на відкритій ділянці місцевості на відстані 300 м. у західному напрямку від житлового сектору по вул. Луговій м. Шахтарська Донецької області, вирішив незаконно заволодіти транспортним засобом - автомобілем марки АЗЛК-2140, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 1980 року випуску, вартістю 6612,92 грн., що належить на праві власності його знайомому ОСОБА_1, з метою пересування на вказаному автомобілі по території м. Шахтарська для задоволення своїх особистих потреб.

У вказані час та місці ОСОБА_2, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний намір, підійшов до зазначеного автомобіля, припаркований ОСОБА_1 на зазначеній території, і, скориставшись тим, що володар автомобіля у вказаному місці був відсутній та за його діями не спостерігає, шляхом вільного доступу через відчинені двері проник до салону автомобіля. Після цього ОСОБА_2 за допомогою рук розірвав дроти замку запалювання, з'єднав їх, запустивши двигун, після чого на викраденому автомобілі з місця скоєння злочину зник, тобто незаконно заволодів транспортним засобом.

Своїми діями, які виразилися в незаконному заволодінні транспортним засобом, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 289 КК України.

Вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, обвинувачений ОСОБА_2, повністю визнавши себе винним у скоєнні злочину, пояснив суду, що працює без укладення трудового договору на приватну особу разом з потерпілим. 03 травня 2014 року ввечері знаходився у стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_1 на його автомобілі АЗЛК-2140 приїхав на роботу. Після того, як ОСОБА_1 відійшов від автомобіля, вирішив використати його для поїздки до магазину. Через відчинені дверцята проник до салону і запустив двигун автомобіля, замкнувши електропроводку. Оскільки не мав навиків керування автомобілем, проїхав приблизно 500 м, після чого наїхав на перешкоду і автомобіль зупинився. Він залишив автомобіль, повернувся назад і повідомив про це потерпілого. У скоєному розкаюється.

Потерпілий ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень в судовому засіданні, але підтвердив правдивість показань обвинуваченого.

Відповідно до ст. 349 КПК України судом не досліджувались інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інших обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорювались.

Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини справи підтверджуються доказами, що маються в справі та не потребують дослідження в ході судового розгляду справи, суд також визнає їх доказаними, а саме - фактичні обставини щодо дати, часу, місця, способу скоєння злочину, форми умислу.

При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, та роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 винен у незаконному заволодінні транспортним засобом.

Обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, працює без укладення трудового договору, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, є щире каяття, оскільки він повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого злочину, дав правдиві пояснення з приводу обставин події.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує, що вчинений ним злочин є злочином середньої тяжкості, особу винного, наявність пом'якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання у вигляді обмеження волі.

Разом із тим, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, наявність пом'якшуючої покарання обставини, думку потерпілого про обрання покарання, не пов'язаного з обмеженням чи позбавленням волі, суд прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього судом обов'язків, із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк три роки.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 15 січня 2014 року і за сукупністю вироків, відповідно до положень ст. 72 КК України, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк три роки 10 днів.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_2 запобіжний захід - особисте зобов'язання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, яка може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 394 КПК України.

Суддя Морозова І.В.