Єдиний унікальний номер 237/3799/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3104/2014
Головуючий у 1 інстанції Ліпчанський С.М.
Категорія 20 Доповідач Прокопчук Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2014 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
Головуючого: судді Прокопчук Л.М.
Суддів Корчистої О.І., Хейло Я.В.
При секретарі Попченко В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 09 серпня 2013 року, -
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2013 року позивач звернувся із вказаним позовом до відповідачки. Зазначав, що він дізнався про те, що відповідачка продає будинок АДРЕСА_1 вирішив його купити. У квітні 2013 року вони домовились з відповідачкою про ціну та інші істотні умови договору купівлі-продажу, він сплатив відповідачці 5000 грн., на підтвердження чого відповідачка видала йому розписку. Відповідачці право власності на зазначений будинок належить на підставі права спадкування. Просив визнати укладений договір купівлі-продажу дійсним та визнати за ним право власності на зазначений будинок (а.с. 3-4).
Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 09 серпня 2013 року позовні вимоги задоволені. Визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений між сторонами, та визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 21 - 22).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на те, що воно є незаконним та порушує її права, оскільки в справі відсутні докази того, що спірний будинок належить на праві власності відповідачці, в той час як спірний будинок належав на праві власності її батьку ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після його смерті вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але не оформила її. Крім неї спадкоємцем першої черги за законом був її брат ОСОБА_5, він є батьком відповідачки, який на час смерті батька проживав та був зареєстрований разом з батьком у спірному будинку. Брат помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Відповідачка ОСОБА_2 розпорядилась будинком на свій розсуд (а.с.28 -29).
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта та підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач та відповідачка в судове засідання апеляційного суду не з'явились. Про розгляд справи повідомлені.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились щодо істотних умов договору, про що свідчить розписка, тому відповідно до вимог ст. 220 ч.2 ЦК України позов слід задовольнити.
Але з висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає матеріалам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.
Статтею 657 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Однак при розгляді справи суд першої інстанцій на зазначені положення закону уваги не звернув та не врахував, що договір купівлі-продажу нежитлового будинку в силу ст. 657 ЦК України в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підлягав нотаріальному посвідченню, тому не міг бути визнаний судом дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України, і, відповідно, відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.
Крім того, судом не було враховано, що однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину, чого судом у справі встановлено не було. Також судом не встановлені особи, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Із постанови державного нотаріуса Курахівської державної нотаріальної контори від 29.04.2013 року вбачається, що апелянт у передбачений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4, оскільки як непрацездатна спадкоємиця 1 черги має право на обов'язкову частку у спадковому майні, однак до участі в справі вона залучена не була, чим були порушені її права.
Зазначеною постановою відповідачці ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу частку спірного житлового будинку відмовлено. Отже вона не мала права на розпорядження спірним майном.
З огляду на вищенаведене, відповідно до положень п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити и нове рішення про відмову в задоволенні позову, частково задовольнивши апеляційну скаргу.
Керуючись ст.307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 09 серпня 2013 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий, суддя Л.М. Прокопчук
Судді О.І. Корчиста
Я.В. Хейло