Справа № 22-ц-2797 2007 року

 Головуючий в 1 інстанції Овчаренко А.А.

Категорія: 41                                          Доповідач: Пузанова Л.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2007 року грудня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:                                                                Пузанової Л.В.

суддів:                                                                             Орловської  Н.В.,

Закарян К.Г.

при секретарі:                                                                Костеннікові  Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 10 липня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну підстав звільнення та стягнення заробітної плати (3-я особа - Скадовський центр зайнятості),  -

ВСТАНОВИЛА :

18 грудня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну підстав звільнення та стягнення заробітної плати та середньомісячного заробітку в зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначала,  що з 10 лютого 2006 року вона працювала у відповідачки,  яка займається підприємницькою діяльністю,  на посаді продавця.

16 жовтня 2006 року відповідачка розірвала трудовий договір на підставі п.2  ст. 41 КЗпП України. Факт розірвання трудового договору зареєстрований у Скадовському центрі зайнятості 19.10.2006 року.

Не погоджуючись з таким формуванням звільнення і вважаючи,  що дій,  які б дали відповідачці підстави для втрати до неї довіри,  вона не вчиняла,  позивачка просила суд змінити запис в трудовому договорі,  вказавши,  що трудовий договір розірваний за угодою сторін у відповідності до п.1  ст. 36 КЗпП України.

Крім того,  просила стягнути з відповідачки на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 2223, 47 грн.,  середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та судові витрати.

Рішенням суду від 10 липня 2007 року постановлено позов задовольнити.

Змінити запис в трудовому договорі від 10 лютого 2006 року,  вказавши,  що трудовий договір розірваний за угодою сторін у відповідності до  ст. 36 п.1 КЗпП України.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за серпень,  вересень 2006 року в сумі 2223 грн. 47 коп.

Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2 560 грн. витрат на правову допомогу та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати,  а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції,  зазначаючи,  що,  не повідомивши її про судове засідання,  що відбулося 10.07.2007 року та розглянувши справу у її відсутність,  суд неповно з'ясував обставини,  що мають значення для правильного вирішення спору,  не дослідив докази,  які вона бажала надати для спростування позовних вимог і прийшов до неправильного висновку у спірних правовідносинах.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачка її доводи не визнає,  а рішення суду вважає правильним.

Заслухавши доповідача,  перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах,  визначених  ст. 303 ЦПК України,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Визнаючи доводи ОСОБА_2 обґрунтованими,  суд виходив з того,  що наявність підстав для звільнення позивачки відповідно до ч.2  ст. 41 КЗпП України відповідачка не довела,  як не довела і факт проведення з нею розрахунку при звільненні.

Проте повністю погодитися із висновками суду не можна,  оскільки до них суд дійшов,  допустивши порушення норм матеріального та процесуального права.

Так,  із матеріалів справи та змісту позовної заяви вбачається,  що фактично ОСОБА_2 оспорює законність свого звільнення з підстав втрати до неї з боку ОСОБА_1  як роботодавця,  довір'я (а.с. 3).

Прийнявши до свого провадження та розглянувши по суті заяву ОСОБА_2,  суд не звернув уваги на те,  що обраний нею спосіб захисту порушеного права не встановлений трудовим законодавством,  яке зміну формулювання причин звільнення передбачає лише у випадку визнання цього формулювання неправильним або таким,  що не відповідає чинному законодавству,  коли це не тягне поновлення працівника на роботі.

Вказавши,  що трудовий договір розірваний за угодою сторін,  суд не обґрунтував свій висновок щодо підстав припинення трудового договору,  який є двостороннім і фактично був розірваний з ініціативи роботодавця; не вказав позивачці на необхідність уточнення заявлених нею позовних вимог та не з'ясував,  чи дотриманий ОСОБА_2 встановлений ч.1  ст. 233 КЗпП України у справах про звільнення місячний строк звернення до суду.

При вирішенні питання про стягнення заборгованості по заробітній платі,  суд належним чином не дослідив обставини

щодо розміру цієї заборгованості,  не з'ясував,  чи змінювалися умови оплати праці позивачки після визначення розміру заробітної плати відповідно до умов укладеного сторонами трудового договору,  а поклавши в основу рішення довідку,  видану відповідачкою позивачці про її доходи,  не звернув увагу на те,  що за змістом цієї довідки заробітна плата ОСОБА_2 за спірний період нараховувалась і сплачена (а.с. 4,  53).

Крім того,  суд не розглянув вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Обставини,  які підлягають дослідженню відповідно до  СТ. 117 КЗпП України при вирішенні даного питання судом не досліджувалися,  сторони з цього приводу пояснення не давали і докази не надавали,  в той час як апелянт за змістом апеляційної скарги вважає ці вимоги неправильно вирішеними,  а ОСОБА_2 у запереченнях на апеляційну скаргу посилається на наявність у неї права на отримання виплат,  передбачених  ст. 117 КЗпП України.

Таким чином,  колегія суддів приходить до висновку,  що суд неповно дослідив обставини,  що мають значення для справи,  розглянув не всі вимоги і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції,  а тому ухвалене в справі рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді суду слід врахувати висновки і мотиви,  з яких скасовано рішення,  сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і залежно від встановленого відповідно до вимог законодавства вирішити трудовий спір.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 303,  307,  п.5 ч.1  ст. 311 ЦПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 10 липня 2007 року скасувати,  справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.