РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 2/5007/1129/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Оніщук В.М. (дов. 330/11.5.2 від 05.08.2013р.)

від відповідача: Грабович С.М. (дов. № 10/з від 20.03.2014р.)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.12 р. у справі №2/5007/1129/12 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" м.Житомир про стягнення 8349820,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "ВТБ Банк" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (т. 1, а.с. 4-6) до ТОВ "Будівельна компанія "Укрбурвод" (надалі -відповідач), в якій просив стягнути 2550000,00грн. заборгованості по кредиту; 1957675,66грн. заборгованості по сплаті процентів; 14000,00грн. заборгованості по сплаті комісії за внесення змін до кредитного договору; 176032,38грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів нарахована за період з 03.11.08 по 31.10.11; 129869,46грн. 3% річних час прострочення сплати процентів нараховані за період з 03.11.08 по 20.09.12; 2600071,13грн. 30% річних за час прострочення сплати кредиту нараховані за період з 01.12.08 по 20.09.12; 576537,77грн. інфляційних за прострочення сплати кредиту нараховані за період з 01.12.08 по 20.09.12; 339052,29грн. інфляційні за прострочення сплати процентів за користування кредитом нараховані за період з 03.11.08 по 20.09.12; 1585,62грн. 3% річних нарахованих за період з 13.12.08 по 20.09.12 на суму комісії; 4996,19грн. інфляційних за порушення строків сплати комісії нараховані за період з грудня 2008 по червень 2011 років.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.12.12 р. (т. 2, а.с.84-87) позов задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.03.13 р. вказане рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким залишено позов без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.05.13 р. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду скасовано та справу направлено на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.13 р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації інвалідів «Реабілітаційний центр "Довіра" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.12 р. у даній справі припинено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.13 р. апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна компанія "Укрбурвод" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.12 р. у справі № 2/5007/1129/12 задоволено, оскаржуване рішення - скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.14 р. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 30.04.14 р. апеляційну скаргу ТОВ "Будівельна компанія "Укрбурвод" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.12 р. прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л.

Апеляційним судом встановлено, що господарський суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення вказав, що всупереч умовам договору, відповідач, взяті на себе зобов'язання, належним чином не виконав, суму кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за підписання договору № 3 від 21 листопада 2008р. про внесення змін до Кредитного договору, в порядку та у строки визначені Кредитним договором не сплатив.

З матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що позовні вимоги про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором (справа № 2/5007/129/12) та вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа « 11/1042), забезпечує виконання того ж самого кредитного договору, заявлені до одного і того ж позичальника-іпотекодаця, є тотожними.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 22 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" та Відкритим акціонерним товариством "Укрбурвод", укладено Кредитний договір №11 (а.с. 30-32).

Згідно п.1.1 якого, предметом Договору є надання Банком позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відновлюваної "кредитної лінії" на таких умовах:

- сума кредиту 2800000,00 (два мільйони вісімсот тисяч) гривень;

- строк користування до 22 грудня 2008 року;

- плата за користування кредитом 18% (вісімнадцять) відсотків річних.

Як вбачається з матеріалів справи, Договорами №1, №2 від 27.10.2008 р. та №3 від 21.11.2008 р. внесені зміни до кредитного договору, згідно яких, збільшилася плата за користування кредитом з 01.10.2008р. до 20% річних, з 21.11.2008 р. - до 25% річних та був продовжений строк кредитування до 30.04.09.

У відповідності до п.2.2 кредитного договору, грошові кошти перераховуються банком з позичкового рахунку боржника на його банківський рахунок після підписання з банком договору щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором та на підставі письмової заяви боржника про перерахування грошових коштів у п'ятиденний строк з дня отримання банком такої заяви.

Погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку відповідача на позичковий рахунок, в строк, встановлений п. 1.1 кредитного договору (з урахуванням внесених до кредитного договору змін) (п. 8.2).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановленому кредитним договором.

Відповідно до п. 4.2 Договору, відповідач зобов'язаний сплатити Банку плату за користування кредитом (проценти) у розмірі та порядку, що встановлені Кредитним договором.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що перерахування Банку плати за користування кредитом (процентів) здійснюється на рахунок № 20686301008887.980.2. в розмірі, що встановлений п. 1.1. Кредитного договору (з урахуванням внесених до Кредитного договору змін).

Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язання (п. 4.4).

Крім того, відповідно до п. 4.5 Кредитного договору, сторони дійшли згоди про те, що Відповідач сплачує Банку комісію за внесення змін до Кредитного договору, пов'язаних із збільшенням суми кредитної лінії або строку користування кредитними коштами, розмір якої встановлюється додатковими угодами до Кредитного договору.

Відповідно до договору № 3 від 21.11.2008р., розмір такої комісії буде становити 0,5 процентів від суми діючого на дату внесення змін ліміту кредитування. Комісія сплачується на рахунок № 35789301008887 до 12 грудня 2008 р.

Договором № 3 про внесення змін до кредитного договору № 11 від 22.06.2007р. сторонами доповнено розділ 4 договору пунктом 4.8 та викладено його в наступній редакції:

Позичальник зобов'язаний протягом 14 календарних днів з дати підписання іпотечних договорів в день підписання договорів застави обладнання та устаткування надати належним чином завірену копію діючих договорів страхування майна, що надається в іпотеку/заставу, укладеного з погодженою банком страховою компанією, та підтвердження його оплати та набрання чинності стосовно страхування договорів забезпечення на весь строк дії договору від стандартного пакету ризиків відповідно до Порядку акредитації страхових компаній та правил роботи з ними у ВАТ ВТБ Банк.

Страхування предмета застави здійснюється щорічно, протягом в сього терміну дії договору. Належно завірені копії договорів Договорів страхування надати до ВАТ ВТБ Банк у встановлені Договором строки. В разі ненадання копії діючого договору страхування в ВАТ ВТБ Банк у зазначені строки - плата за користування кредитом, яка вказана в пункті 1.1. кредитного договору підвищується на 3% річних, починаючи з наступного дня після спливу строку надання необхідних документів.

Як встановлено судовими рішеннями у даній справі 22.06.2007р. між ВАТ ВТБ Банк та ВАТ "Укрбурвод" укладено іпотечний договір № 11/Z, посвідчений нотаріально за реєстровим № 2319.

В матеріалах справи відсутні докази укладення договору страхування майна, що перебуває в іпотеці, у зв'язку з чим позивачем розрахунок відсотків з листопада 2008р. здійснюється за ставкою 28%.

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме виписки по особовим рахункам (т. 1 а.с. 89-92): №276164 від 25.06.2007р. на суму 400000,00 грн.; №ТR.43622.1 від 26.06.07 на суму 700000,00 грн.; №ТR.43622.1 від 27.06.07 на суму 500000,00 грн.; №ТR.43622.1 від 02.07.07 на суму 200000,00 грн.; №ТR.43622.1 від 04.07.07 на суму 149500,00 грн.; №ТR.43622.1 від 05.07.07 на суму 235000,00 грн.; №ТR.43622.1 від 19.07.07 на суму 313000,00 грн.; №ТR.43622.1 від 14.08.07 на суму 115000,00 грн.; № 364 від 31.07.08 на суму 187500,00 грн. (т. 1, а.с. 37-41), колегія суду приходить до висновку, що свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, у період з 25.06.2007 р. по 31.07.2008 р. надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 2800000 грн. шляхом їх перерахування з позичкового рахунку відповідача на його поточний рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, надані кредитні кошти, відповідач повернув частково в сумі 250 000 грн.

Враховуючи вищевказане, колегія суду констатує той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором в частині повернення коштів, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 2550000 грн.

Неналежне виконання відповідачем кредитного договору, стало підставною для звернення позивача в суд з позовом про стягнення заборгованості по кредиту, відсотках та штрафних санкцій, інфляційних, річних.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Згідно зі статтею 345 ГПК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до п.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо не встановлений строк, кредитор має право вимагати його в будь - який час.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умови оскаржуваного договору, зокрема, п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2550000 грн. заборгованості по кредиту, 1957675,66 грн. заборгованості по сплаті процентів, 14000 грн. заборгованості по сплаті комісії за внесення змін до кредитного договору, а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати за користування кредитом, а також плати за управління зобов'язаннями по кредиту Позивальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються положеннями ст. ст. 534, 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 229-234 Господарського суду України та вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В силу приписів ст. 230 Господарського суду України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 ст. 343 Господарського суду України Господарського суду України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, частиною 6 ст. 232 Господарського суду України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведені правові положення, апеляційний суд приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача 176032,38 грн. пені.

Крім того, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача: 2600071,13грн. - 30 (тридцять) процентів річних за весь час прострочення сплати кредиту нараховані за період з 01.12.2008р. по 20.09.2012р. (включно); 129869,46 грн. - 3% річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 03.11.2008р. по 20.09.2012р. (включно); 1585,62 грн. - 3% річних, на суму комісії за внесення змін до кредитного договору у зв'язку із порушенням строку її сплати, нарахованих за період з 13.12.2008р. по 20.09.2012р. (включно); 576 537,77 грн. - інфляційних втрат в зв'язку з простроченням сплати кредиту за період з 01.12.2008р. по 20.09.2012р. (включно); 339 052,29 грн. - інфляційних втрат в зв'язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом за період з 03.11.2008р. по 20.09.2012р. (включно); 4996,19грн. - інфляційних втрат, нараховані за період з грудня 2008 року по червень 2011 року, у зв'язку з порушенням строків сплати комісії за внесення змін до кредитного договору.

У разі несвоєчасного повернення кредиту позивальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми (п. 9.1).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною другою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок річних, колегія суду погоджується з правильністю розрахунку господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 129869,46грн. 3% річних час прострочення сплати процентів; 2600071,13грн. 30% річних за час прострочення сплати кредиту; 1585,62грн. 3% річних нарахованих на суму комісії.

Водночас, переглядаючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 576537,77грн. інфляційних за прострочення сплати кредиту; 339052,29грн. інфляційних за прострочення сплати процентів; 4996,19грн. інфляційних за порушення строків сплати комісії, колегія суду дійшла висновку про помилковість висновку місцевого суду про задоволення даної вимоги в повному обсязі.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що періоди нарахування сум інфляційних втрат визначені Позивачем вибірково і здебільшого становлять менше одного місяця, що є неправильним, оскільки індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Враховуючи вказане, апеляційний суд констатує, що врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р. "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Водночас, колегія суддів констатує, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Проте, з розрахунку, поданого позивачем до суду першої інстанції, вбачається, що при обчисленні інфляційних нарахувань за прострочення сплати кредиту; за прострочення сплати процентів та інфляційних за порушення строків сплати комісії, позивачем здійснено розрахунок без урахування суми інфляційних втрат.

Оскільки застосовані позивачем індекси інфляції за спірний період не відповідають індексам, визначеним Держкомстатом, колегія суддів вважає, що нарахування інфляційних втрат здійснено без достатніх правових підстав.

Проте, вирішуючи спір, місцевий суд лишив поза увагою вказані порушення, визнавши всупереч ст. 625 ЦК України обґрунтованою заявлену суму інфляційних втрат, що призвело до прийняття помилкового рішення в частині стягнення інфляційних втрат.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 492387,77грн. інфляційних за прострочення сплати кредиту; 275890,14грн. інфляційних за прострочення сплати процентів; 4256,00грн. інфляційних за порушення строків сплати комісії, а тому змінює оскаржуване рішення в цій частині.

Водночас, колегія суду вважає безпідставною вимогу відповідача про залишення позову розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11 від 22.06.2007 в сумі 8 349 820,50 грн., тоді як предметом позову у справі №11/1042 є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ст.. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекою держатель вправі задовільнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого іпотеку нерухомого майна. Переважно перед іншими кредиторами боржника. Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України (постанови від 04.09.13р., від 16.10.12р.).

А тому колегія суддів вважає, що наявність судового провадження про звернення стягнення на передане боржником в іпотеку майно не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на стягнення з боржника суми боргу в грошовому виразі.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що предметом розгляду справи № 11/1042 є не тотожні позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, заявлені ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "БК "Укрбурвод" у справі № 2/5007/1129/12.

А відтак, відсутні правові підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, для залишення без розгляду позову ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "БК "Укрбурвод" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11 від 22.06.2007.

Також суд вважає, що розгляд справи про звернення стягнення на предмет іпотеки не вплине на розгляд даної справи, не сприятиме збиранню доказів та встановленню фактів, які є важливими для з'ясування обставин у даній справі, у зв'язку з чим відхиляє клопотання представника відповідача про зупинення провадження до розгляду справи № 11/1042.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог та залишення позову без розгляду.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, однак помилився в частині стягнення інфляційних нарахувань, тому апеляційний суд змінює оскаржуване рішення в частині стягнення інфляційних втрат та залишає рішення в іншій частині без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.12 р. у справі №2/5007/1129/12 задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.12 р. у справі №2/5007/1129/12 змінити в частині стягнення інфляційних витрат, у зв'язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" (10000, м. Житомир, вул. Чапаєва, 7; ідентифікаційний код 01416317) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01004,м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; п/р 37399000001023 в ПАТ «ВТБ БАНК», код ЄДРПОУ 14359319):

- 2550000,00грн. заборгованості по кредиту;

- 1957675,66грн. заборгованості по сплаті процентів;

- 14000,00грн. заборгованості по сплаті комісії за внесення змін до кредитного договору;

- 176032,38грн. пені;

- 129869,46грн. 3% річних час прострочення сплати процентів ;

- 2600071,13грн. 30% річних за час прострочення сплати кредиту;

- 1585,62грн. 3% річних нарахованих на суму комісії;

- 492387,77грн. інфляційних за прострочення сплати кредиту;

- 275890,14грн. інфляційних за прострочення сплати процентів;

- 4256,00грн. інфляційних за порушення строків сплати комісії.

- 1580,53 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.

В частині стягнення 148052,34 інфляційних нарахувань - в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" (01004,м. Київ, бульвар Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26; п/р 37399000001023 в ПАТ "ВТБ БАНК", код ЄДРПОУ 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укрбурвод" (10000, м. Житомир, вул. Чапаєва, 7; ідентифікаційний код 01416317) 619,38 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №2/5007/1129/12 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.