Справа № 2/257/760/14
257/690/14-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2014 року Київський районний суд м. Донецька у в складі:
головуючого судді Чудопалової С.В.,
при секретарі Чмгрінової І.А.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Цікра К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені А.Ф. Засядько», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 11.07.2007 року працював на ПАТ «Шахта імені А.Ф. Засядько» з повним робочим днем під землею. Під час виконання трудових обов'язків 13.07.2007 року з позивачем трапився нещасний випадок на ПАТ «Шахта ім. Засядько», який полягав у тепловому ударі тяжкого ступеня, набряк головного мозку з судинним синдромом та енцефалопатією тяжкого ступеня, з двустороннею рефлекторно-пирамидною недостатністю, вестибулопатієй, вегето-судневою дистонією, астеноневротичним синдромом. За даним фактом було проведено розслідування, на підставі чого 15.03.2008 року було складено акт за формою Н-1 № 289, яким установлено обставини нещасного випадку, коло винних осіб. Оглядом МСЕК № 135797 від 08.11.2007 року позивач був визнаний інвалідом третьої групи по причині загального захворювання, позивачу було протипоказано тяжкий фізичний труд, робота підземних умовах, біля вогню, води, механізмів, які рухаються та на висоті, може виконувати підсобні, слюсарні робота на поверхні. Висновком лікарсько-експертної комісії № 2177 від 10.06.2008 року ОСОБА_3 направлено на повторний огляд МСЕК для уточнення категорії захворювання. Після чого оглядом МСЕК № 112456 від 02.07.2008 року позивач був визнаний інвалідом третьої групи у зв'язку з трудовим каліцтвом з втратою професійної працездатності у розмірі 40 % з 02.07.2008 року, також рекомендовано медикаментозне, санітарно-курортне лікування.
Представник позивача в судовому засіданні суду пояснив, що шкоду, яка була заподіяна здоров'ю позивача, він вважає непоправною, оскільки пошкодження здоров'я привело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. З моменту нещасного випадку на виробництві і до теперішнього часу була порушена нормальна життєдіяльність позивача. Він відчуває моральні страждання у зв'язку з тим, що позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання у зв'язку з неможливістю подальшого активного суспільного життя, а також від інших негативних наслідків. До теперішнього часу позивач так і не зміг ні фізично, ні морально пристосуватися до такого життя. Він вимушений достатньо часто звертатися за допомогою до медичних установ і проходити курси лікування. Таким чином, він вважає, що професійним захворюванням, яке спричинило позивачу втрату працездатності у розмірі 40 % у зв'язку з трудовим каліцтвом, а також 3 групу інвалідності, позивачу була заподіяна істотна моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 15 000 гривень.
Представник відповідача проти позову заперечував, пояснив суду, що у висновку МСЕК не має відомостей про наявність у позивача моральної шкоди, тому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з 11.07.2007 року працював на ПАТ «Шахта імені А.Ф. Засядько» з повним робочим днем під землею, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача (а.с. 7).
Під час виконання трудових обов'язків 13.07.2007 року з позивачем трапився нещасний випадок на ПАТ «Шахта ім. Засядько», який полягав у тепловому ударі тяжкого ступеня, набряк головного мозку з судинним синдромом та енцефалопатією тяжкого ступеня, з двустороннею рефлекторно-пирамидною недостатністю, вестибулопатієй, вегето-судневою дистонією, астеноневротичним синдромом.
Згідно акту за формою Н-1 № 289 від 15.05.2008 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом позивачу встановлено діагноз тепловому ударі тяжкого ступеня, набряк головного мозку з судинним синдромом та енцефалопатією тяжкого ступеня, з двустороннею рефлекторно-пирамидною недостатністю, вестибулопатієй, вегето-судневою дистонією, астеноневротичним синдромом (а.с. 5-6).
Оглядом МСЕК № 135797 від 08.11.2007 року позивач був визнаний інвалідом третьої групи по причині загального захворювання, позивачу було протипоказано тяжкий фізичний труд, робота підземних умовах, біля вогню, води, механізмів, які рухаються та на висоті, може виконувати підсобні, слюсарні робота на поверхні (а.с. 68).
Висновком лікарсько-експертної комісії № 2177 від 10.06.2008 року ОСОБА_3 направлено на повторний огляд МСЕК для уточнення категорії захворювання (а.с. 8).
Після чого оглядом МСЕК № 112456 від 02.07.2008 року позивач був визнаний інвалідом третьої групи у зв'язку з трудовим каліцтвом з втратою професійної працездатності у розмірі 40 % з 02.07.2008 року, також рекомендовано медикаментозне, санітарно-курортне лікування (а.с. 3)
Відповідно до ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїани № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 8.10.2008 року № 20-рп/2008 вважає, що право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХІУ за рахунок Фонду, не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237' КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Отже, оскільки судом встановлено порушення прав позивача у сфері трудових відносин, які на час заподіяння шкоди склалися між ним та відповідачем з приводу виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, - відповідальним по відшкодуванню моральної шкоди є відповідач.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».
Наведені позивачем докази свідчать про те, що внаслідок нещасного випадку, який стався на виробництві 13.07.2007 року, він відчуває фізичні та душевні страждання, які виникають у зв'язку з характером хвороби. Доводи представника відповідача про відсутність доказів, які підтверджують факт заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування її розміру, спростовуються матеріалами справи.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховує глибину та тривалість страждань позивача, наявність змушених змін у житті, погіршення здібностей потерпілого, порушення загальновизнаних життєвих зв'язків, необоротність викликаних хворобою наслідків, а саме: він став інвалідом, через що відчуває фізичний біль, моральні страждання та хвилювання, обмеження руху, став нервовим, позбавлений можливості нормально вести свій побут через втрату професійної працездатності, а також виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають у задоволенні у розмірі 12 000 грн.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.
Також на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 243,60 грн.
На підставі вищенаведеного, ст. ст. 3, 8 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1168 України, ст. ст. 4, 6, 7, 13 Закону України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року, ст. ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, п.п. 3, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Рішення Конституційного Суду України від 8.10.2008 року № 20-рп/2008, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 209, 213, 214, 218, 223 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені А.Ф. Засядько», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядько» на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядько» на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.В. Чудопалова