Справа № 2/257/1499/14

257/4192/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року Київський районний суд м. Донецька у в складі:

головуючого судді Чудопалової С.В.,

при секретарі Чигрінової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Путилівська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 05.01.1981 року по 02.01.2014 року працював на ТДВ «ОП «Шахта Путилівська» з повним робочим днем під землею. Внаслідок цих робіт він отримав професійне захворювання, а саме хронічний бронхіт пилової етіології, ускладнена легенева недостатність першого ступеню. 20.11.2013 року був складений акт б/н про розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, згідно до якого вказане захворювання було встановлено професійним. Внаслідок професійного захворювання, первинним висновком МСЕК від 12.12.2013 року його було визнано інвалідом третьої групи та встановлено втрату працездатності 30 % з 10.12.2013 року, рекомендовано санітарно-курортне та медикаментозне лікування. В наслідок вищезгаданого професійного захворювання йому спричинена як матеріальна, так і моральна шкода. Шкоду, яка була заподіяна здоров'ю, він вважає непоправною, оскільки пошкодження здоров'я привело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. З моменту професійного захворювання і до теперішнього часу була порушена його нормальна життєдіяльність. Він відчуває моральні страждання у зв'язку з тим, що позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання у зв'язку з неможливістю подальшого активного суспільного життя, а також від інших негативних наслідків. До теперішнього часу він так і не зміг ні фізично, ні морально пристосуватися до такого життя, вимушений достатньо часто звертатися за допомогою до медичних установ і проходити курси лікування. Таким чином вважає, що професійним захворюванням, яке спричинило втрату працездатності у розмірі 30 % йому була заподіяна істотна моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 15 000 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та заперечення, де зазначила, що факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 висновком МСЕК не підтверджений. Позивачем не було представлено жодного доказу, що підтверджує порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що додаються додаткових зусиль для організації життя, а також докази, що підтверджують настання інших негативних наслідків. В матеріалах справи відсутні докази заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування його розміру.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював з 05.01.1981 року по 02.01.2014 року працював на ТДВ «ОП «Шахта Путилівська» з повним робочим днем під землею (а.с. 5-8).

Внаслідок цих робіт він отримав професійне захворювання, а саме хронічний бронхіт пилової етіології, ускладнена легенева недостатність першого ступеню.

20.11.2013 року був складений акт б/н про розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, згідно до якого вказане захворювання було встановлено професійним (а.с. 15-16).

Оглядом МСЕК від 12.12.2013 року позивач був визнаний інвалідом третьої групи та йому встановлено втрату працездатності 30 % з 10.12.2013 року, рекомендовано санітарно-курортне та медикаментозне лікування. (а.с.17).

Відповідно до ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду Укрїани № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності».

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 8.10.2008 року № 20-рп/2008 вважає, що право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХІУ за рахунок Фонду, не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237' КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Отже, оскільки судом встановлено порушення прав позивача у сфері трудових відносин, які на час заподіяння шкоди склалися між ним та відповідачем з приводу виконання ним робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, - відповідальним по відшкодуванню моральної шкоди є відповідач.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

Наведені позивачем докази свідчать про те, що внаслідок професійного захворювання він відчуває фізичні та душевні страждання, які виникають у зв'язку з характером хвороби. Доводи представника відповідача про відсутність доказів, які підтверджують факт заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування її розміру, спростовуються матеріалами справи.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховує глибину та тривалість страждань позивача, наявність змушених змін у житті, погіршення здібностей потерпілого, порушення загальновизнаних життєвих зв'язків, необоротність викликаних хворобою наслідків, а саме: він став інвалідом, через що відчуває фізичний біль, моральні страждання та хвилювання, обмеження руху, став нервовим, позбавлений можливості нормально вести свій побут через втрату професійної працездатності, а також виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 9 000 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.ч. 1, 2 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Також на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 243,60 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 8 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 6, 7, 13 Закону України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року, ст. ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, п.п. 3, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Рішення Конституційного Суду України від 8.10.2008 року № 20-рп/2008, ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 209, 213, 214, 218, 223 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Путилівська» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Путилівська» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Орендне підприємство «Шахта Путилівська» на користь держави судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 коп.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В. Чудопалова