Єдиний унікальний номер 227/6888/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4486/2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Жданової В.С.

суддів : Принцевської В.П., Тимченко О.О.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 20 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Розглядаючи справу, суд встановив, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачем з 1978 року по 02.07.2012 року, працював у шкідливих та небезпечних умовах, в результаті чого отримав професійне захворювання. У зв'язку з чим позивачу встановлено ступень втрати працездатності - 65% за сукупністю: 25% за травму, отриману на виробництві, та 40% вперше безстроково за професійним захворюванням та встановлена третя група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК від 03.09.2013 року.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права. При винесенні рішення суд не врахував те, що позивач був повідомлений про шкідливі умови роботи та можливі наслідки для здоров'я, але на свій вибір продовжував роботу в небезпечних умовах. Крім того, вважає, що позивач не надав доказів про наявність моральних страждань, оскільки відсутній висновок МСЕК, не зазначив у чому саме полягає вина відповідача.

Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з»явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вруче6ння судової повістки уповноваженій особі 10.05.2014 р.( а.с. 43). Вказані обставини відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України є підставою для розгляду справи без участі сторони, яка належним чином повідомлена про розгляд справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і обгрунтовано виходив з того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, а обов'язок по її відшкодуванню покладено на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач втратив здоров'я у зв'язку із професійним захворюванням, що підтверджено актом розслідування хронічного професійного захворювання від 23.08.2013 року, висновком МСЕК від 03.09.2013 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КзПП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявність факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до ст. 9 закону України " Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Однак, із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виключена ч 3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23.02.2007 року №717-У " про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Оскільки на час звернення позивача до суду /05.12.2013 року/ Законом України ""Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

Довід апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надані докази заподіяння моральної шкоди не заслуговує на увагу. В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Факт ушкодження здоров'я позивача підтверджений висновком МСЕК.

За таких підстав суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що моральну шкоду на користь позивача необхідно стягнути з відповідача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер негативних наслідків, порушення життєвих зв'язків позивача через звільненням з роботи за станом здоров'я, ступінь та глибину його моральних страждань і визначив до стягнення 20 000 грн., що відповідає засадам розумності та справедливості.

Таким чином, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий Судді :