Єдиний унікальний номер 244/5625/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4252/2014

Головуючий у 1 інстанції Кучма В.В.

Категорія 31 Доповідач Прокопчук Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

Головуючого: судді Прокопчук Л.М.

Суддів Корчистої О.І., Хейло Я.В.

При секретарі Попченко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину та стягнення щомісячних платежів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 27 березня 2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача. Посилалась на те, що постановою Сніжнянського міського суду від 06 вересня 2012 року кримінальна справа за звинуваченням відповідача за ч.1 ст. 286 КК України закрита за примиренням з потерпілою. Потерпілою є вона, позивачка, оскільки порушуючи Правила дорожнього руху відповідач, керуючи автомобілем Тойота-прадо реєстраційний номер НОМЕР_1 19 травня 2012 року близько 12 годив здійснив на неї наїзд під час перетинання нею проїзної частини дороги по вул. Совєтська в м. Сніжне. Їй були завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості. Висновком міжрайонної МСЕК від 11.09.2012 року їй була встановлена 2 група інвалідності від загального захворювання з 11 жовтня 2012 року до 11 жовтня 2013 року, а через рік непрацездатність продовжена ще на рік. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 20.11.2013 року втрата професійної працездатності у зв'язку з травмою складає 60%. Просила стягнути з відповідача витрати на лікування, в тому числі санаторне-курортне, на загальну суму 8613,93 грн., стягнути щомісячні платежі, починаючи з 01 жовтня 2012 року до 01 січня 2013 року по 664,20 грн. щомісячно, а з 01.01.2013 року по 688 грн., стягнути понесені судові витрати за надання правової допомоги 400 грн. Рішення в частині виплати за місяць піддати негайному виконанню (а.с. 1-2). У січні 2014 року позивачка доповнила позов вимогою про стягнення щомісячних платежів не менше 60% при кожному збільшенні мінімальної заробітної плати. (а.с.42-43). У березні 2014 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягнути витрати на лікування в розмірі 8496,33 грн., витрати за надання юридичної допомоги 350 грн. (а.с. 79).

Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 27 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 103-106).

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що воно є незаконним та порушує її права, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом невірно застосовані норми матеріального права (а.с. 111-115).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідачки просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення з наступних підстав.

Судом встановлено, що висновком МСЕК позивачці 11.09.2013 року повторно була встановлена 2 група інвалідності від загального захворювання на період з 11.09.2013 року по 01.10.2014 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка, не зважаючи на роз'яснення суду, не надала доказів вини відповідача у скоєнні ДТП та не довела наявність причинного зв'язку між заподіяною її здоров'ю шкодою та виною відповідача. Заявляючи вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, виходячи з мінімального розміру заробітної плати, а не з середнього заробітку, позивачка не підтвердила, чи перевищують її доходи розмір мінімальної заробітної плати. Крім того, суд зазначив, що експертиза про встановлення позивачці 60% втрати професійної працездатності була проведена 26.07.2013 року, за цей період стан здоров'я позивачки міг змінитися.

Але з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам норм матеріального та процесуального права.

Зі справи вбачається, що відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2013 року, прийнятої за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 20 листопада 2012 року та на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2012 року у справі за позовом позивачки до відповідача про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, 6 вересня 2012 року Сніжнянським міським судом Донецької області прийнята постанова про закриття кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_2 за злочин, передбачений ч.1 ст. 286 КК України, та звільнення його від кримінальної відповідальності за вказаним обвинуваченням у зв'язку із примиренням підсудного з потерпілою. Із вказаної постанови вбачається, що 19 травня 2012 року ОСОБА_2, керуючи належним йому транспортним засобом, в зоні дії дорожнього знаку 5.35.1 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України, проявив необережність у вигляді злочинної недбалості, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка в зоні дії нерегульованого пішохідного переходу перетинала проїзну частину автодороги, внаслідок чого ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. Висновком МСЕК від 11.08.2012 року позивачці встановлено 2 групу інвалідності на період з 11 жовтня 2012 року по 11 жовтня 2013 року (а.с. 62-63).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 481 від 26 липня 2013 року позивачці внаслідок ДТП були спричинені: сполучена травма: закрита черепно-мозкова травма, садно лоба, струс головного мозку; закритий перелом правої плечової кістки із зміщенням, відкритий перелом ліктьового відростка лівої ліктьової кістки із зміщенням, компресійний перелом 1 поперекового хребця, садна кінцівок. У зв'язку з наслідками травми ступінь втрати її професійної працездатності становить 60% (а.с.91-96).

В порушення вимог ст. 214 ЦПК України суд першої інстанції не вирішив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно ст. 3,5 Закону України від 01.07.2004року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Детально питання відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого врегульовані ст.ст. 23-26 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші мови договору.

Апеляційним судом встановлено, що забезпечений транспортний засіб - автомобіль Тойота-прадо реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахований за полісом АВ № 7687453, укладеним відповідачем зі ПАТ «СК «Універсальна», який на час ДТП є діючим. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого, становить 100000 грн. Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду відповідач у передбачений законом строк повідомив страхову компанію про настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом положень зазначеного Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Як вбачається зі справи відповідач не згоден на відшкодування шкоди позивачці.

Суд першої інстанції не врахував, що до спірних правовідносин слід було застосувати положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки цивільна відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з полісом страховик, яким є ПАТ «СК «Універсальна», забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

Суд першої інстанції зазначених обставин не з'ясував, та не залучив до участі в справі ПАТ «СК «Універсальна». Апеляційний суд відповідно до положень ст. 303, 304 ЦПК України на стадії апеляційного розгляду не має право залучати до участі в справі осіб, які не були залучені до участі в справі судом першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З урахуванням характеру допущених судом порушень норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційної скарги і відповідно до вимог пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав, частково задовольнивши апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 27 березня 2014 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину та стягнення щомісячних платежів, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді