Єдиний унікальний номер 234/13239/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3527/2014
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2014 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого - судді Жданової В.С.
суддів : Принцевської В.П., Тимченко О.О.
при секретарі Забавіній М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, поділ спільного сумісного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 14 березня 2014 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири від 25.11.1998 року та визнання недійсним договору довічного утримання від 01.04.2006 р., поділ спільного сумісного майна подружжя.
ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що спірний договір купівлі-продажу квартири від 25.11.1998 року було укладено без дотримання ст. 65 СК України, яка передбачає нотаріальну письмову згоду іншого з подружжя на його укладання.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.12.1994 року по 14.04.2013 року. В період зареєстрованого шлюбу 19.01.1998 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована в БТІ м. Краматорська на її ім.»я. 25.11.1998 року ОСОБА_3 продала вказану квартиру своїй матері ОСОБА_4.При укладання цього договору чоловік продавця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 давав свою згоду на укладання договору шляхом вчинення погоджувального підпису в договорі купівлі-продажу. Після припинення між подружжям шлюбних відносин ОСОБА_4 на підставі договору довічного утримання від 01.04.2006 р. передала вказану квартиру у власність своїй доньці ОСОБА_3
В судовому зсіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги щодо оскарження рішення суду в частині відмови визнати недійсним договір купівлі-продажу. В частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним договору довічного утримання рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду у справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції.
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оспорюючи договір купівлі - продажу квартири від 25.11.1998 року , відповідно до якого колишня дружина ОСОБА_3 продала спільну квартиру, позивач посилався на порушення вимог ст.. 65 СК України про відсутність своєї письмової згоди на укладання вказаного договору.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив що відповідно до ст.. 5ЦК України та ст.. 8 СК України нормативно-правові акти, на які посилається позивач ОСОБА_2 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які виникли у 1998 році до введення в дію СК України.
Відповідно до приписів п. ( Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» зазначена позивачем конкретна правова норма не є визначальною при вирішення судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору, тому суд першої інстанції повинен був послатися на ч. 2 ст. 23 КЗпШ, відповідно до якої при укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Ухвалюючи дане рішення суд першої інстанції на конкретну норму КЗпШ не послався, що є помилкою, але це не вплинуло на розгляд справи по суті, оскільки в своєму рішенні суд зазначив, що договір купівлі-продажу був укладений за згодою чоловіка, що перебуває у відповідності до ч.2 ст. 23 КЗпШ.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасованим правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19.01.1998 року відповідачем ОСОБА_3 була придбана трьохкімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 з реєстрацією прав власності в БТІ м. Краматорська на її ім.»я (а.с. 19), яку вона 25.11.1998 року за згодою свого чоловіка ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу продала своїй матері ОСОБА_4
З вказаного договору купівлі-продажу вбачається, що позивач ОСОБА_2 надав згоду на вчинення правочину, про що свідчить його погоджувальний підпис (а.с. 20 зв.).
Оспорюючи договір позивач посилається також на те, що договір не був нотаріально посвідчений. Статтю 47 ЦК України ( ред. 1963 року) визначено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Встановлено, що договір купівлі-продажу квартири укладено 25.11.1998 року на Донецькій товарній біржі. Згідно Закону України « Про товарну біржу» №1956-Х!! від 10.12.1991 р. ст.. 15 угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
У відповідності до ст.. 227 ЦК України вказаний договір зареєстровано в БТІ м. Краматорська. Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір купівлі продажу від 25.11.1998 року був укладений відповідно до діючого на той час цивільного законодавства, підстав для визнання його недійсним не вбачається.
Також вірним є висновок суду першої інстанції в тій частині, що позивач не був стороною договору довічного утримання, який укладений 01.04.2006 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Укладанням цього договору будь-яким чином права позивача порушені не були, оскільки власник квартири ОСОБА_4 не несе перед ОСОБА_4 будь-яких зобов»язань та вправі розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову в позові через безпідставність заявлених вимог.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 14 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді :