Єдиний унікальний номер 225/2676/13-к
Номер провадження 11/775/365/2014
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2014 року колегія судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Гришина Г.А.,
суддів Стародуба О.Г., Опрі Л.О.,
за участю прокурора Сухарєвої О.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляціями прокурора, адвоката ОСОБА_1, діючого в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дзержинська Донецької області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, працюючого гірником очисного забою шахти «Торецька», раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1
засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі,-
В С Т А Н О В И Л А:
Згідно вироку, підсудний ОСОБА_2 навмисно заподіяв тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб.
Злочин скоєно за таких обставин:
Підсудний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - засуджений за цей злочин вироком Дзержинського міського суду від 19 січня 2012р., приблизно 17-18 червня 2011р., близько 18 години, точної дати і часу досудовим слідством не встановлено, будучи в стані алкогольного сп'яніння спільно зі своїми знайомими ОСОБА_4, ОСОБА_5 перебували в квартирі за адресою АДРЕСА_2, в якій проживає та знаходився в той момент ОСОБА_6 зі своїми знайомими ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Розпиваючи спиртні напої в зальній кімнаті даної квартири, у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла сварка з ОСОБА_8 з причини того, що ОСОБА_3 приревнував свою співмешканку ОСОБА_4 до ОСОБА_8, а у ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 проігнорував вимоги ОСОБА_2, покинути квартиру ОСОБА_9
При цьому ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, в групі з ОСОБА_3, з метою заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер і суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи діяти саме так, спільно з ОСОБА_3 повалив ОСОБА_8, який лежав на дивані, на підлогу.
Коли ОСОБА_8 опинився на підлозі в зальній кімнаті даної квартири, ОСОБА_2, діючи в групі з ОСОБА_3, став бити ОСОБА_8 завдаючи йому близько 3-4 ударів кулаками і близько 3-4 ударів ногами, взутими у взуття, по різних частинах тіла, у тому числі в область голови та грудної клітини.
Після чого, ОСОБА_2 взявши в руки дерев'яний табурет з металевим ободом на сидінні, завдав ОСОБА_8, який лежав на підлозі, один удар торцем сидіння даного табурета по голові, а також один удар площиною сидіння даного табурета по грудній клітці спереду, після чого ОСОБА_3 взявши також до рук даний табурет, завдав сидінням даного табурета один удар ОСОБА_8, який лежав на підлозі, в область голови, а коли ОСОБА_8, піднявшись з підлоги, перебував у положенні сидячи, то ОСОБА_3 завдав сидінням даного табурета один удар ОСОБА_10 в область лівого плеча. Від цього удару даний табурет розламався і ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, взявши в руки по одній дерев'яній ніжці квадратного перетину від даного табурета, завдали даними ніжками кожен приблизно по два удари по тілу ОСОБА_10, в тому числі в область грудної клітини, попереку, по руках і по ногах.
В результаті даного побиття ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_8 були заподіяні закрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалась крововиливом під тверду мозкову оболонку по базальним поверхням обох скроневих часток в кількості 5 мл., під конвекситальної поверхні лівої півкулі мозку в кількості 10 мл., під м'які мозкові оболонки в області лівої скроневої частки із забоєм головного мозку, в м'які покриви голови в тім'яних областях, в лівій потиличній області, забитими ранами правої тім'яної та лівої скронево-тім'яної областей, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя; закриті переломи 4-6 ребер справа, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; забиту рану правої гомілки, садна в області лівого плечового суглоба, на правій кисті, синці в області обох очей, на обох плечах, на грудній клітці, на правій гомілці і правої кисті, в області правого колінного суглоба, крововиливи в слизову оболонку правої губи, що відносяться до легких тілесним ушкодженням.
24 червня 2011р. ОСОБА_8 з даними тілесними ушкодженнями був доставлений каретою швидкої допомоги в ЦМЛ м. Дзержинська, де ІНФОРМАЦІЯ_2 в 03.05 годин - ОСОБА_8 помер, причиною його смерті став набряк головного мозку з вклиненням - стовбурового відділу у великий потиличний отвір, обумовлений наявністю - реактивного менінгіту, який ускладнив перебіг вищевказаної черепно-мозкової травми.
В апеляції прокурора ставиться питання про зміну вироку в частині призначеного покарання. В обґрунтування апелянт зазначив, що попереднім вироком Дзержинського міського суду Донецької області за даною кримінальною справою від 19.01.2012 року ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.121 КК України з застосуванням ст.69 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від покарання з випробуванням 2 роки. Згідно з ухвалою ВССУ від 09.04.2012 року частково задоволена касаційна скарга прокурора в частині незаконності застосування положень ст.75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2 В частині необґрунтованого застосування ст.69 КК України доводи касаційної скарги судом були відхилені. Прокурор вважає, що суд 1-ї інстанції не виконав вимоги ст.400 КПК України /в ред.1960 року/ та посилив покарання ОСОБА_2, засудивши останнього за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі. Прокурор просить призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.121 КК України з застосуванням ст.69 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.
Адвокат ОСОБА_1, діючий в інтересах засудженого ОСОБА_2, в своїй апеляції зазначив, що при досудовому та судовому розслідуванні кримінальної справи було допущено низку порушень норм законодавства України, що призвели до неправильних висновків при розгляді справи в цілому в суді. В основу звинувачення ОСОБА_2 покладені непослідовні показання свідків. На думку адвоката ОСОБА_1 дії його підзахисного слід кваліфікувати за ч.2 ст.125 КК України, оскільки в при судовому розгляді справи не здобуто безперечних доказів того, що ОСОБА_2 спричинив потерпілому більш тяжкі тілесні ушкодження, ніж легкі за ступеню тяжкості. Крім цього суд, визначаючи ОСОБА_2 міру покарання, не враховував ст.ст.66, 75 КК України. Не відображено, що останній має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працює, є інвалідом 2 -ї групи, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває. Також адвокат зазначив, що при винесенні першого вироку Дзержинським міським судом ОСОБА_2 було призначено покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ч.2 ст.125 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора та захисника, які підтримали свої апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає наступне:
Справу було розглянуто в порядку КПК України 1960р.
Висновки суду 1-ї інстанції про винність засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, відповідають фактичним обставинам справи и підтверджуються дослідженим судом та наведеними у вироку доказами.
Засуджений ОСОБА_2 в суді на заперечував, що він разом із ОСОБА_3 приймав участь у побитті потерпілого ОСОБА_10 в квартирі ОСОБА_11
Свідок ОСОБА_12 показав, що коли він побачив потерпілого ОСОБА_10, то останній сказав, що в квартирі ОСОБА_11 після сумісного розпиття спиртних напоїв його побили двоє чоловіків.
Аналогічні показання дали свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначивши, що потерпілий вказував, що одного з хлопців, які били його, звали ОСОБА_14. Останній бив його табуретом по голові, а також руками та ногами.
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_4 та ОСОБА_16 показали, що у їх присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 били ОСОБА_10
В ході досудового слідства вона також показувала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 били ОСОБА_10 табуретом.
Свідок ОСОБА_6 показав, що в його квартирі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 побили його та ОСОБА_10.
Із показаннями зазначених свідків погоджуються і показання ОСОБА_2, які він дав в ході досудового слідства, та підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події злочину, в яких він детально описав обставини побиття потерпілого ним та ОСОБА_3. При цьому він зазначав, що удари потерпілому він наносив, руками, ногами та стільцем, а коли він зламався - ніжкою від стільця.
Під час досудового розслідування була вилучена одежа ОСОБА_2, і на сорочці були виявлені сліди крові, яка могла належати потерпілому ОСОБА_10. За висновками судово-медичної експертизи ОСОБА_10 спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Сукупність зазначених доказів із належною повнотою підтверджують винність ОСОБА_2 у умисному спричиненні у групі осіб тяжких тілесних ушкоджень. Відповідно до встановлених фактичних даних дії засудженого суд вірно кваліфікував за ч.2ст.121 КК України.
Твердження апеляції захисника про те, що показання свідків ОСОБА_12 є непослідовні, а свідки ОСОБА_13, ОСОБА_15 і ОСОБА_10 казали, що ОСОБА_2 бив ОСОБА_10 тільки по нозі, колегія не вважає слушними, оскільки після події злочину сплив певній час, свідки під час вчинення злочину знаходились в нетверезому стані, але вони в суді підтвердили показання, які дали під час досудового розслідування. Підстав для того, щоб вважати показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_4 не правдивими немає, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами.
Проведеною перевіркою не встановлено будь-яких доказів твердженням ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_15 про те, що під час досудового слідства вони дали показання під незаконним впливом з боку працівників міліції. Тому суд обґрунтовано поклав в обґрунтування вироку показання цих осіб, які вони дали в ході досудового розслідування, оскільки вони узгоджуються та підтверджуються сукупністю інших доказів. А зміну ними показань в судовому засіданні суд обґрунтовано визнав такою, що викликана бажанням пом'якшити відповідальність ОСОБА_2 за скоєне.
В той же час колегія суддів звертає увагу на наступне:
Вироком Дзержинского міськсуду Донецької області від 19.01.2012 р. ОСОБА_2 було засуджено за умисне спричинення ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень за ч.2ст.121, 69 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.
Ухвалою судової колегії Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2012 р. зазначений вирок залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палаті у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 квітня 2013 р. вирок Дзержинского міськсуду Донецької області від 19.01.2012 р. відносно ОСОБА_2 скасовано у зв'язку із неправильним застосуванням ст.75 КК України.
При цьому в цій ухвалі не ставилось питання про необґрунтоване чи незаконне застосування правил ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2.
Відповідно до ст.400 КПК України посилення покарання при новому розгляді справи судом першої інстанції допускається тільки за умови, що вирок скасовано за м'якістю покарання, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
Оскільки, касаційною інстанцією попередній вирок було скасовано лише з приводу неправильного застосування звільнення підсудного від відбування покарання в порядку ст.75 КК України, а останнім вироком обсяг обвинувачення ОСОБА_2 не збільшився, і кваліфікація його дії залишилась тією же, то, призначаючи покарання, суд першої інстанції повинен був застосувати правила ст.69 КК України та обрати покарання у вигляді позбавлення волі, та міра його не повинна перевищувати призначену вироком від 19.01.2012 р.
У зв'язку із чим оскаржений вирок в частині призначення покарання підлягає зміні.
Оскільки, обсяг обвинувачення та кваліфікація дій засудженого залишились без змін, будь-яких нових обставин, які б свідчили про те, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, суду не надано, то відповідно немає і підстав для застосування правил ст.75 КК України, про що просить захисник в апеляції.
Порушень процесуального закону, які б тягли скасування вироку в цілому, органом досудового слідства та судом допущено не було.
Враховуючи викладене, керуючись ст.366 КПК України (1960р), колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора задовольнити, апеляцію захисника задовольнити частково.
Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_2 в частині призначення покарання змінити, вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2ст.121: 69 КК України до п'яти років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді: