Єдиний унікальний номер 230/14867/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3983/2014
Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л.В.
Доповідач - Бугрим Л.М.
Категорія 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.,
суддів: Гапонова А.В. Халаджи О.В.
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 02 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 02 квітня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ( далі банк ) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенні частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» комісію у сумі 5390,00 грн. , проценти у сумі 4 670,24 грн., усього на загальну суму 10 060,24 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодились відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, подали апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення , яким слід відмовити у задоволені позову . В обгрунтування доводів апеляційної скарги вони посилалась на те, у процесі розгляду справи до суду ними була подана заява про застосування строку позовної давності , однак судом такий строк було застосовано дише до вимог про стягнення пені . Судом першої інстанції не будо звернуто увагу на те, що строк погашення кредиту було визначено 22 листопада 2010 року .Позивач у 2009 році вже звертався до них з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і рішенням суду від 21.07. 2009 року були задоволені вимоги позивача. Це рішення набрало чинності 03.06.2009 року у зв'язку з цим термін позовної давності прервався і починається заново. На думку апелянтів строк позовної давності починається 3 03.08.2009 року . Виходячи з цього позивач мав право на звернення до суду про стягнення заборгованості за період з 03.08.09 2009 року по 03.08.2012 року, а позивач звернувся до суду з позовом 21..11. 2013 року. Відповідач ОСОБА_1 не здійснював погашення кредиту добровільно , воно здійснювалоась за рішення суду щляхом утримань з заробітної плати .Просили врахувати зазначені доводи та відмовити у позові.
В судове засідання апелянти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не з'явились , направили апеляційного суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Представник банку ОСОБА_4 просила рішення суду залишити без зміни та відхилити апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідача, пояснення представника банку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав:
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надані докази, яким дав належну оцінку та зробив правильний правовий висновок, вірно застосував матеріальний закон.
Зокрема, cудом першої інстанції було встановлено, що 22 листопада 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с. 9-11), та ОСОБА_1. позичальником, був укладений кредитний договір № 4706 Р, у відпловідності до якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 11 000,00 грн. на строк до 22 листопада 2010 року, а позичальник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку.Позичальник ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами зазначеного кредитного договору, а також із порядком та строками здійснення погашення отриманого кредиту і сплати процентів за його користування, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 20-29).
22 листопада 2007 року відповідачу ОСОБА_1 на підставі його заяви банком були перераховані кошти у сумі 11 000,00 грн. на отриману платіжну картку, що підтверджується меморіальним ордером від 22.11.2007 року № 754/8246 (а.с. 19, 37).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем, ОСОБА_2, поручителем, та ОСОБА_1 позичальником, 22 листопада 2007 року був укладений договір поруки № 4706 Р, за умовами якого поручитель відповідає перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором № 4706 Р від 22.11.2007 року. ( а.с. 30- 35 )
З вказаним договором поруки були ознайомлені відповідачі, що підтверджується їх особистим підписом (а.с. 30-34).
Відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість .
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 липня 2009 року стягнуто з відповідачів як з солідарних боржників заборгованість за кредитним договором № 4706 Р від 22.11.2007 року на загальну суму 11 846,41 грн. (а.с. 48).
Заборгованість за кредитним договором на загальну суму 11 846,41 грн., яка стягнута за рішення суду була сплачена у повному обсязі 09.08.2011 року (а.с. 49-76, 100-109).
Відповідно до п. 4.2 кредитного договору № 4706 Р від 22.11.2007 року, нарахування процентів проводиться за період списання кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок (а.с. 26).
Згідно з положеннями п. 4.7 кредитного договору, комісійна винагорода банка сплачується позичальником щомісячно за весь період до моменту повного виконання позичальником зобов'язань по поверненню отриманих кредитних ресурсів (а.с. 27).
Пункт 4.9 кредитного договору передбачає, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не у повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів та/або щомісячних комісійних винагород за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36 % річних, подальше нарахування процентів проводиться за вказаною процентною ставкою (а.с. 27).
Пункт 6.1 кредитного договору передбачає , що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2, 3.3, 3.5, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами (а.с. 27).
Несвоєчасне обов'язків за кредитним договором № 4706 Р від 22.11.2007 року призвело до виникнення заборгованості на загальну суму 46 880,72 грн., з яких: нарахована комісія - 5390,00 грн.;- нараховані проценти - 4 670,24 грн.;- пеня по кредиту, комісії та відсоткам - 36820,48 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 12-18).
У звязку з порушенням кредитного зобовязання та у відповідності з положеннями ст ст.. 629 ,526 , ч.1 ст. 530, ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1049 . ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України у позивача виникло право на застосування . п. 4.2, п.4.7,п.4.9, п. 6.1 кредитного договору .
Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
П. 2.1 договору поруки № 4706 Р від 22.11.2007 року встановлює, що відповідальність поручителя і позичальника є солідарною (а.с. 30).в
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачено , що зобов'язання вважається порушеним у випадку повного його невиконання, або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, судом першої інстанції було встановлено неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань відповідно до умов укладеного кредитного договору № 4706 Р від 22.11.2007 року,
Обговорючи питання про можливість стягнення зазначених сум та перевіряючи доводи відповідачив про сплив строку позовної давності для захисту порушенного права з боку банку суд першої інстанції правильно застосував матеріальний закон та зробив правильний правовий висновок
Зокрема, згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено , що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як визначено правилами ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання строку позовної давності її перебіг починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
У відповідності до положень ст. 267 Цивільного кодексу України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається , що заборгованість за кредитним договором була сплачена у повному обсязі 09.08.2011 року, позивачем розрахована пеня по кредиту, комісії та відсоткам у сумі 36 820,48 грн. за період з 21.05.2009 року по 09.08.2011 року, позивач звернувся до суду 21.11.2013 року.
У процесі розгляду справи ОСОБА_1 подав заяву про застосування строку позовної давності на підставі чого просив відмовити у позові .
У зв'язку з тим , що , відповідачами не здійснювалося жодних дій, які б свідчили відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України про переривання строку позовної давності, а позивач не зазначив поважні причини пропуску строку давності і не надав суду доказів, що підтверджують поважність причини пропуску, суд першої інстанції зробив правильний правовий висновок про застосування строку позовної давності відносно стягнення пені та відмовив у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідачив пені у сумі 36820,48 грн.
Також судом зроблений правильний висновок і відносно іншої частини позовних вимог по яким строк позовної давності не пропущено , оскільки заборгованість за кредитним договором була погашена 09.08.2001 року , а позов про стягнення комісії та процентів було заявлено 21..11. 2013 року , тобто в межах строку позовної давності,тому обгрунтоано стягнув з відповідавчив у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором на загальну суму 10 060,24 грн., з яких комісія складає суму 5 390,00 грн., та проценти у сумі 4 670,24 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був відмовити у задоволенні позову про стягнення сум комісії та процентів у зв'язку з пропуском строку позовної давності є непереконливими..
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається .
У відповідності з положенням ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального закону
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 02 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді :