248/9293/13-ц
2/248/49/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Лутай А.М.
при секретарі - Сауніної С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьк цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 в жовтні 2013 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, який мотивує тим, що 12 лютого 2013 року о 00.15 годині він керував автомобілем ВАЗ 21110, державний номер НОМЕР_1, в м.Іловайськ по вул.Ломоносова, де сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ВАЗ-21070, державний номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_2 і який порушив вимоги п.п.2.3, 10.1 ПДР України, що стало причиною зіткнення автомобілів, та вони отримали механічні пошкодження. Згідно постанови Харцизького міського суду Донецької області № 3/248/362/2013 від 26.02.2013р., яка набрала чинності 12.03.2013 р., винним в скоєнні даного ДТП за ст.124 КУпАП визнаний відповідач ОСОБА_2 Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. В результаті винних дій відповідача йому спричинена матеріальна шкода, оскільки в результаті ДТП транспортному засобу, який належить йому на праві власності, були спричинені механічні ушкодження, і він потребує ремонту. Згідно звіту про оцінку вартості збитку № 134-150213-у від 19.02.2013р. вартість матеріального збитку складає 25081,98 грн. За складений звіт ним було сплачено 500,00 грн. Після ДТП його автомобіль не зміг продовжити далі рух, тому на послуги евакуатора ним було витрачено додатково 810,00грн. Загальна сума матеріальної шкоди складає 26391,98грн. 23.07.2013р. він звернувся до страхової компанії «Добробут» з приводу отримання страхового відшкодування, однак на час подачі позову до суду відповідь з СК «Добробут» йому не надійшла. Також вважає, що діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, оскільки він в момент ДТП знаходився у своєму автомобілі і зазнав душевні страждання, переніс нервовий стрес через переживання за своє життя та здоров'я. Автомобіль був основним засобом його пересування, завдяки автомобілю він заробляв гроші на утримання своєї жінки та двох малолітніх дітей, але автомобіль зазнав значні пошкодження, потребує ремонту. Тобто порушений звичний спосіб його життя, для його організації він змушений докладати додаткових зусиль, змушений витрачати час для здійснення дій на відновлення своїх прав: звертатися до експертів, страхових компаній, судів. Всі ці обставини спричинили йому душевні страждання. Моральну шкоду оцінює в 5000грн. За захистом своїх прав він був змушений звернутись до адвоката за правовою допомогою, на що витратив 2000грн., які також підлягають стягненню з відповідача.
Просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 26391,98 грн., моральну шкоду в сумі 5000грн., понесені витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2000грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Харцизького міського суду Донецької області від 12.02.2014р. до участі у справі, у якості співвідповідача, було залучене Приватне акціонерне товариство "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (далі ПрАТ «НФСК «Добробут»).
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив стягнути на користь позивача з ПрАТ «НФСК «Добробут» матеріальну шкоду у розмірі 26391,98грн., з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000грн., а також з обох відповідачів понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та пояснив, що стягнення матеріальної шкоди позивач обґрунтовує належністю йому автомобіля на праві власності та як наслідок - застосування статей 22 і 1187 ЦК України. Однак ним до суду надана довіреність від 16.01.2011р., що свідчить про надані ОСОБА_1 повноваження з користування та розпорядження автомобілем з реєстраційним номером НОМЕР_1. Зазначена довіреність надана на підставі іншої довіреності від 13.05.2011р. Таким чином, позивач не є власником, що унеможливлює застосування норм ст.ст.22, 1187 ЦК України. Крім того, позивач не володіє автомобілем, а лише здійснює надані повноваження із користування та розпорядження. Оскільки позивач не є власником майна, відшкодування матеріальних збитків суперечить діючому законодавству. З цих же підстав вважає, що позивач не отримав жодних моральних страждань. Відповідно до наданої довіреності та заявлених позовних вимог позивачу не надано повноважень щодо представництва інтересів ОСОБА_7 (власника автомобіля) у суді, крім того, не надано повноважень щодо отримання відшкодування за завдані власнику матеріальні збитки. Вважає, що дійсний позов подано неналежним позивачем, із перевищенням наданих повноважень, а діючий ЦПК України не передбачає можливості зміни позивача за ініціативою суду. Вимога позивача щодо відшкодування витрат на евакуацію автомобіля не підлягає задоволенню, оскільки позивачем на надано належних доказів оплати послуг, розрахункова квитанція № 133708 та акт прийому-передачі послуг датовані 02.02.2013р., тобто за 10 календарних днів до ДТП. Не підлягає задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди з наступних підстав. За відсутності автомобіля у власності позивача, право на відшкодування моральної шкоди не виникає. Вважає перебільшенням ствердження позивача щодо перенесеного нервового напруження за своє життя та здоров'я, оскільки за допомогою лікаря позивач не звертався, травм не отримав, жодної особи у ДТП фізично не постраждало. Також вважає не допустимим аргумент позивача щодо основного засобу пересування та отриманою душевною травмою із цього, оскільки позивач є здоровою людиною без фізичних вад, що дозволяють йому вільно пересуватись без застосування допоміжних механізмів. Надані позивачем документи - страховий поліс та висновок експерта - протиречать ствердженню позивача щодо заробляння грошей завдяки саме цьому автомобілю. Страховий поліс має позначення, що дійсний автомобіль не використовувався у таксі. З вищезазначених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» - в судове засідання не прибув за невідомими суду причинами, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут».
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами
захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди та інші способи.
Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, на підставі довіреності, виданої ОСОБА_8 16 липня 2011 року, який діє на підставі довіреності виданої йому ОСОБА_7 30 травня 2011 року, має право користування та розпорядження належним на праві власності ОСОБА_7, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, автомобілем марки ВАЗ 21110, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Позивач ОСОБА_1 є приватним підприємцем та має ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів на таксі.
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 26 лютого 2013 року, яка набрала чинності 12.03.2013р., відповідач ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та 130 ч.1 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт (а.с.10).
З вищевказаної постанови вбачається, що 12 лютого 2013 року о 00.15 годині в м.Іловайськ, по вул..Ломоносова, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ-21070, реєстраційний номер НОМЕР_2, на порушення вимог пунктів 2.3 і 10.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам
дорожнього руху, почав лівий поворот та здійснив зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21110, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.10).
Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої 12 лютого 2013 року відбулося зіткнення транспортних засобів марки " ВАЗ-21070, реєстраційний номер НОМЕР_2 та " ВАЗ 21110, реєстраційний номер НОМЕР_1, дійсно мала місце і трапилася вона з вини відповідача ОСОБА_2
Згідно довідки, виданої ОСОБА_1 Відділенням ДАІ з обслуговування адміністративної території м.Харцизька та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, а також протоколу огляду транспортного засобу від 15.02.2013р., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12.02.2013р., транспортний засіб ВАЗ 21110, реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження, а саме: деформовані капот, передній бампер, решітка радіатора, розбиті фари, деформовані передні крила, лонжерони, розбито лобове скло, кермо (а.с.9, 34).
Згідно звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди № 134-150213-у від 19 лютого 2013 року, за проведення якої позивачем було сплачено 500грн., загальна вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля ВАЗ 21110 ЗНГ, державний номер НОМЕР_1, складає 25081,98 грн. (а.с.16-31).
Таким чином, суд вважає встановленим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 12 лютого 2013 року з вини відповідача ОСОБА_2, позивачу ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода у розмірі 25581,98грн.=25081,98грн. + 500грн.
Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачу ОСОБА_1 була також завдана моральна шкода, оскільки він зазнав душевних страждань через хвилювання за своє життя та здоров'я, через пошкодження автомобілю, який був джерелом його доходу, був порушений нормальний спосіб його життя, для організації якого він був змушений докладати додаткових зусиль, витрачати свій час для відновлення своїх прав.
Судом також встановлено, що автомобіль марки ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував відповідач ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8, належить на праві власності ОСОБА_9 (а.с.66).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами, на момент події дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована у ПрАТ «НФСК «Добробут», страховий поліс серії АВ/0095859 від 03.05.2012р. (а.с.100).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відтак судом встановлено, що 12 лютого 2013 року настав страховий випадок і позивач набув право на отримання відшкодування відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.
Згідно ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
Судом встановлено, що 23 липня 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «НФСК «Добробут» із заявою про здійснення йому виплати страхового відшкодування матеріальної шкоди у вищезазначеному розмірі - 25081,98 грн. (а.с.11), яка була отримана страховою компанією 01.08.2013р. (а.с.12).
Однак, отримавши заяву ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування, ПрАТ «НФСК «Добробут» зазначених вимог закону не дотримало, оскільки страхове відшкодування позивачу не виплачено, рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування він не отримував.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і
страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Проаналізувавши усе вищезазначене, враховуючи, що розмір матеріальної шкоди завданої позивачу не перевищує розміру страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленому в ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд вважає необхідним стягнути на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 25581,98грн лише з відповідача ПрАТ «НФСК «Добробут», задовольнивши таким чином вимоги позивача в цій частині частково.
При цьому суд, при ухваленні рішення, визначаючи межі страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, яку страховик зобов'язаний виплатити, керується Законом, оскільки у відповідача ОСОБА_2 не зберігся Поліс АВ/0095859 від 03.05.2012р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а чисельні запити суду до ПрАТ «НФСК «Добробут», щодо надання копії цього полісу, залишені страховою компанією без уваги.
Що стосується позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення матеріальної шкоди, яка полягає у понесених ним витратах на послуги евакуатора, у розмірі 810грн., суд вважає необхідним відмовити позивачу в цій частині, оскільки надані позивачем докази на їх підтвердження, викликають у суда сумніви в їх достовірності, а тому суд не приймає їх до уваги при ухваленні рішення.
Так, позивачем при подачі позовної заяви до суду були надані копії розрахункової квитанції про сплату ним послуг евакуатора та акту прийому-здачі виконаних робіт, які датовані 02.02.2013р., тобто за десять днів до події дорожньо-транспортної пригоди. Пізніше представником позивача були надані оригінали зазначених документів, в яких дати вже виправлені на 12.02.2013р.
Моральну шкоду на користь позивача ОСОБА_1 суд вважає необхідним стягнути лише з відповідача ОСОБА_2, оскільки, як було зазначено вище, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала.
Враховуючи глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, який заподіяв шкоду, обставини справи, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди частково у сумі 2000грн.
Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем по справі, оскільки не є власником автомобіля ВАЗ 21110, реєстраційний номер НОМЕР_1, суд вважає необґрунтованими і не приймає їх до уваги при ухваленні рішення з наступних підстав.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1. Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ОСОБА_1 є належним позивачем по справі, оскільки він керував автомобілем ВАЗ 21110, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності іншій особі, на відповідній правовій підставі - довіреності на право користування та розпорядження цим автомобілем, якою, до речі, ОСОБА_1 уповноважений на отримання відшкодування завданої шкоди.
На підставі ст.ст.84,88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів ПрАТ «НФСК «Добробут», ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі по 229,40грн. з кожного,
витрати на оплату правової допомоги у розмірі по 1000грн. з кожного, а всього по 1229,40грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.16,22,979,1166,1187,1192,1194 ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Законом України "Про страхування", ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 213, 214 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (04070, м.Київ, вул..Сагайдачного/Ігорівська, буд.10/5, літ. "А", Ідентифікаційний код - 31093336, п/р 2650200002001 в АТ "ЕРДЕ БАНК", код банку 380667) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Харцизьк Донецької області, ІНН НОМЕР_5, матеріальну шкоду у розмірі 25581,98грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м.Іловайськ Донецької області, ІНН НОМЕР_6, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Харцизьк Донецької області, ІНН НОМЕР_5, моральну шкоду у розмірі 2000грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" (04070, м.Київ, вул..Сагайдачного/Ігорівська, буд.10/5, літ. "А", Ідентифікаційний код - 31093336, п/р 2650200002001 в АТ "ЕРДЕ БАНК", код банку 380667), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в м.Іловайськ Донецької області, ІНН НОМЕР_6, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Харцизьк Донецької області, ІНН НОМЕР_5, понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі по 229,40грн. з кожного, витрати на оплату правової допомоги у розмірі по 1000грн. з кожного, а всього по 1229,40грн. з кожного.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Вступна і резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25.06.2014 року. Повний текст рішення складений 27.06.2014 року.
Суддя: