АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5856/14 Справа № 199/3407/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Чубуков О.П.

Категорія 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Судді-головуючого: Чубуков О.П.

Суддів колегії: Кочкової Н.О., Каратаєвої Л.О.

при секретарі Гасановій С.Д.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія» до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_5 про визнання першочергового права на виділення земельної ділянки, про визнання недійсним рішення щодо виділення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року забезпечено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія» до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_5 про визнання першочергового права на виділення земельної ділянки, про визнання недійсним рішення щодо виділення земельної ділянки.

Заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних робіт та робіт з огородження і благоустрою у межах земельних ділянок за адресою - АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу судді -скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія» звернулося до суду з позовом про визнання права першочергового виділення у користування земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1, визнання недійсним протокол обґрунтування щодо виділення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 № 103 від 22.01.2014 року та з заявою про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо розробки землевпорядної документації та/або відчуження земельних ділянок суміжних з земельними ділянками на яких розташовані об'єкти незавершеного будівництва жилових будинків по АДРЕСА_1.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року заява про забезпечення позову задоволена. В обґрунтування вказаної ухвали суддя посилалась на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, із вказаними висновками погодитись неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п.4 цієї ж Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із абзацом 3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст.. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Із ухвали суду вбачається, що вона фактично не має обґрунтування як необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту.

За таких обставин та із врахуванням того, що судом 1 інстанції вирішено питання забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, ухвала суду підлягає скасуванню згідно із п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з постановленням ухвали із цього питання апеляційним судом.

Заборонивши ухвалою від 07.05.2014 року суд фактично лишив права користування власників земельних ділянок які мають межі з вищезазначеними ділянками, порушивши їх законні права власника, які в позові не оспорюються, та вирішив це питання у судовому засіданні без них, не притягнувши їх до участі у справі, чим порушив також їх процесуальні права, а також не звернув увагу на те, що спірні земельні ділянки не належать на праві власності нікому.

Крім того, на момент ухвалення рішення по справі, ОСОБА_5 вже не була власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору дарування земельної ділянки № 293 від 02.04.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

За таких обставин ухвала судді від 07.05.2014 року постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2014 року скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська торгово-інвестиційна компанія» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: