Справа №22ц-2104,  2007р.                                           Головуючий в 1-й інстанції

Головко О.В.

Категорія: 18                                                                      Доповідач - Пузанова Л.В.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2007 року грудня "12" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Пузанової Л.В. Суддів: Орловської Н.В.,  Стародубця М. П. при секретарі - Костеннікові Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні

цивільну    справу     за    апеляційною     скаргою                             ОСОБА_1,  діючого від імені ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.  Херсона від 12 червня 2007 року в справі

за позовом.  закритого акціонерного товариства Комерційний банк

«Приватбанк»

до

ОСОБА_2

про стягнення безпідставно набутого майна у вигляді готівкових

коштів та відсотків за користування ними,

встановила:

В лютому 2006 року закрите акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав,  що 23 січня 2003 року відповідач відкрив у Херсонській філії ЗАТ КБ «Приватбанк» на власне ім'я поточний рахунок в іноземній валюті за НОМЕР_1.

Посилаючись на те,  що в період з 20.02.2003 року по 26.03.2003 року відповідач через помилку працівників банку отримав із вказаного рахунку грошових коштів на 7 000 доларів США більше ніж йому належало,  позивач просив суд стягнути з нього на користь банку безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 7 000 доларів США,  проценти за користування ними за період з 26 березня 2003 року по 20 вересня 2005 року на загальну суму 16 709, 24 грн. та судові витрати.

В якості забезпечення позову позивач просив заборонити ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії,  спрямовані на відчуження його особистого майна.

Ухвалою від 07 квітня 2006 року суд в порядку забезпечення позову наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

В лютому 2007 року позивач звернувся до суду із заявою про часткове збільшення розміру позовних вимог і просив стягнути з відповідача на користь банку відсотки за користування безпідставно отриманими грошовими коштами за період з 26 березня 2003 року по 07 лютого 2007 року в сумі 25 973 грн. 76 коп.

Рішенням суду від 12 червня 2007 року постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» 35 350 грн.,  що в еквіваленті становить 7 000 доларів США безпідставно набутих коштів,  а також 25 973, 76 грн. процентів за користування ними та судові витрати у вигляді державного мита на суму 512 грн.,  а всього - 61 844 грн. 76 коп.

Суд стягнув з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 97 грн. 44 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1,  діючий від імені ОСОБА_2 за дорученням,  просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову,  скасувавши вжиті судом заходи забезпечення позову,  зазначаючи,  що висновки суду в спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи і нормам цивільного законодавства. Вважає,  що факт безпідставного отримання ОСОБА_2 грошових коштів не доведений.

Представник позивача доводи апеляційної скарги не визнала,  а рішення суду вважає правильним та законним.

Заслухавши доповідача,  перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах,  визначених  ст.  303 ЦПК України,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено,  що 23 січня 2003 року між сторонами був укладений договір про відкриття та обслуговування поточного рахунку в іноземній валюті.

При цьому ОСОБА_2 на рахунок,  що був відкритий банком на його ім'я,  грошові кошти не вкладав,  а,  як пояснив його представник в судовому засіданні,  відкрив рахунок з ціллю зарахування на нього грошових коштів,  які повинні були надійти від його матері ОСОБА_3 із-за кордону (США).

Одержання іноземної валюти,  переказаної із-за кордону здійснювалося ЗАТ КБ «Приватбанк» за допомогою міжнародної системи грошових переказів SWIFT і іноземна валюта,  що була переказана із-за кордону на ім'я ОСОБА_2,  обліковувалася банком на балансовому рахунку 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку»,  як це передбачено Правилами здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону іноземної валюти (затв. Постановою Правління Національного банку України від 17 січня 2001 року №18,  із послідуючими змінами,  яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до виписки на балансовому рахунку «2909» облікована на ім'я ОСОБА_2 іноземна валюта,  що була переказана із-за кордону 19.02.2003 року в сумі 7 000 доларів США,  в той час,  як на його особовий рахунок помилково зараховані та отримані ним грошові кошти в розмірі 14 000 доларів США.

Враховуючи викладені обставини та те,  що факт переказу коштів на ім'я ОСОБА_2 із-за кордону у розмірі більшому,  ніж: 7 000 доларів США свого підтвердження в процесі розгляду справи не знайшов,  колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про   те,   що  відповідач  зобов'язаний  повернути    банку

грошові кошти в сумі,  еквівалентній 7000 доларів США,  як отримані без достатніх підстав відповідно до вимог  ст.  469 ЦК України в редакції 1963 року,  що регулює спірні правовідносини за часом їх виникнення,  а також відшкодувати завдані банку збитки у вигляді неодержаних ним доходів,  які банк одержав би в процесі здійснення банківської діяльності від передачі безпідставно отриманих ОСОБА_2 коштів у кредит іншим особам в розмірі середньовизначеного розміру відсотків за користування грошовими коштами у системі «Приватбанку».

При цьому,  колегія суддів вважає,  що збитки мають відшкодовуватися з 28.02.2005 року,  коли ОСОБА_2 дізнався про обов'язок повернути банку безпідставно отримані ним грошові кошти і їх розмір становитиме 13 217 грн. (0, 052% (відсотки за добу) х 719 діб = 37, 388% від 35 350 грн.)

Таким чином,  на думку колегії суддів,  неправильно застосувавши норми ЦК України,  які набрали чинності з 01 січня 2004 року,  в той час,  як спірні правовідносини виникли в лютому 2003 року,  суд вирішив спір у відповідності до наведених вище положень ЦК України в редакції 1963 року,  а тому ухвалене ним рішення підлягає лише частковій зміні у частині визначення розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами та розподілу судових витрат.

В іншій частині доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і як необгрунтовані законом та належними доказами підлягають відхиленню.

На підставі викладеного,   ст.  469 ЦК України  1963 року,  керуючись  ст.  ст.  303, 307, 309 ЦПК України,  колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну                                скаргу              ОСОБА_1,  діючого від імені ОСОБА_2,  частково задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м.  Херсона від

12 червня 2007 року в частині позовних вимог про стягнення

відсотків за користування грошовими коштами та розподілу

судових витрат змінити,  зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на

користь ЗАТ КБ «Приватбанк» суму відсотків за користування

безпідставно  набутими грошовими коштами з  25 973, 76  грн.  до

13 217 (тринадцяти тисяч двохсот сімнадцяти) гривень,  а суму

судових витрат з 512 грн. до 485 грн. 67 коп. (чотирьохсот

вісімдесяти п'яти гривень 67 коп.)

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 державного мита на користь держави у розмірі 97 грн. 44 коп. скасувати.

В решті частині це ж рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.