ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 5011-28/18833-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В.,

Запорощенка М.Д.- доповідач

розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю " Конча-Заспа" товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Європа"

на постановугосподарського суду міста Києва від 21.01.2014р.

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.03.14р.

у справі№5011-28/18833-2012 господарського суду міста Києва

за заявою Української міської ради Обухівського району Київської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю " Конча-Заспа"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від ТОВ "Конча-Заспа":не з'явився;

від ТОВ "Концерн Європа":Прохорчук Р.В.,за довіреністю;

від заявника:Шевель С.М.,за довіреністю;

від Вендемір Трейдінг Лімітед:Ткаченко О.М.,за довіреністю;

АК Кебкал О.М. -особисто;

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року визнано банкрутом ТОВ „Конча-Заспа"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кебкала О.М. та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.14р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Концерн „Європа" на постанову Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 5011-28/18833-2012 залишено без задоволення. Постанову господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 5011-28/18833-2012 - без змін.

Не погодившись з означеними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" та товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Європа" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами про скасування постанови господарського суду міста Києва від 21.01.2014р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.03.14р. у справі № 5011-28/18833-2012, з вимогою повернути справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Конча-Заспа", в обґрунтування заявлених вимог, посилається на те, що в порушення ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції діяв всупереч рішенню комітету кредиторів, чим позбавив його законних прав на прийняття рішення у справі. Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції фактично фальсифіковано матеріали справи, а саме клопотання розпорядника майна від 04.12.2013р. не містить прохання про введення ліквідаційної процедури, про необхідність визнання боржника банкрутом введення ліквідаційної процедури вказано у клопотанні арбітражного керуючого від 13.01.2014р., вже після закінчення його повноважень як розпорядника майна боржника. Також, заявник звертає увагу суду на наявність доказів, які підтверджують можливість відновлення платоспроможності боржника в разі укладення мирової угоди.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Європа" доводи та вимоги касаційної скарги мотивує тим, що судами попередніх інстанцій неправомірно та всупереч Перехідним положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" були застосовані норми Закону за редакцією, що набрала чинності 19.01.13р. Крім того, скаржник звертає увагу суду на те, що комітетом кредиторів не приймалося рішення про відкриття ліквідаційної процедури, а 20.01.14р. на зборах комітету кредиторів прийнято рішення про укладення з боржником мирової угоди. Кредитор, також, вказує на те, що клопотання розпорядника майна від 04.12.2013р. не містить прохання про введення ліквідаційної процедури.

Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Українська міська рада Обухівського району Київської області звернулась до господарського суду міста Києва з заявою про визнання банкрутом ТОВ „Конча-Заспа" з урахуванням приписів ст. 1, 3-14 Закону.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2012 року порушено провадження у даній справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року задоволено заяву розпорядника майна ТОВ „Конча-Заспа", продовжено строк процедури розпорядження майном у даній справі на один місць, тобто до 05.12.2013 року та продовжено повноваження розпорядника майна ТОВ „Конча-Заспа" арбітражного керуючого Кебкала О.М. на один місяць, тобто до 05.12.2013 року. Розпоряднику майна роз'яснено його обов'язок подати до господарського суду міста Києва клопотанням щодо наступної процедури банкрутства у справі № 5011-28/18833-2012.

Заявою від 04.12.2013 року розпорядник майна повідомив суд про неможливість звернення до господарського суду міста Києва з клопотанням щодо подальшої процедури у даній справі, оскільки відповідно до Протоколу № 2 засідання комітету кредиторів ТОВ „Конча-Заспа" від 20.11.2013 року рішення про перехід до наступної судової процедури банкрутства - ліквідації не прийнято та вирішено повернутися до розгляду питання про перехід до наступної судової процедури після перегляду в апеляційній інстанції ухвали господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року, якою відмовлено в затверджені мирової угоди у даній справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2013 року, враховуючи, що станом на 12.12.2013 року закінчився строк процедури розпорядження майном та повноважень розпорядника майна боржника Кебкала О.М., а розпорядником майна не виконано вимог ухвали суду від 05.11.2013 року, розгляд справи було відкладено на 21.01.2014 року.

20.01.2014 року від Голови комітету кредиторів до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що 20.01.2014 відбулися збори комітету кредиторів боржника, на яких було прийнято рішення про укладення та затвердження мирової угоди у даній справі.

Постановою Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року визнано банкрутом ТОВ „Конча-Заспа"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кебкала О.М. та інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.14р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Концерн „Європа" на постанову Господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 5011-28/18833-2012 залишено без задоволення. Постанову господарського суду міста Києва від 21.01.2014 року у справі № 5011-28/18833-2012 - без змін.

Приймаючи означені судові акти, суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на 21.01.2014 року закінчився строк процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна Кебкала О.М., комітетом кредиторів не було подано до суду відповідного клопотання про перехід до наступної процедури чи клопотання про укладення мирової угоди та припинення провадження у справі та самої мирової угоди або клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном. При цьому, суди прийняли до уваги звіт за результатами проведеного аналізу фінансового стану та аналізу наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства ТОВ „Конча-Заспа", відповідно до якого загальний фінансовий стан боржника характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Пропозицій від кредиторів, від третіх осіб або від учасників товариства щодо санації підприємства не надходило, будь-яких інших заходів оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення вимог кредиторів немає, у зв'язку з чим не вбачається за рахунок яких коштів відбуватиметься задоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного, обставин та матеріалів справи, не погоджується з висновками та рішеннями судів попередніх інстанцій та вважає їх передчасними з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи приписи п. 1-1 розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011р. № 4212-VI, а також пункт 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. № 01-06/606/2013, в даному випадку, при вирішенні питання про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора підлягають застосуванню норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» що діяли до 19.01.13р.

Застосовуючи в даному випадку норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.11р., суди попередніх інстанцій на вищенаведене уваги не звернули.

За приписами абз. 4 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону, ліквідація це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Частиною 4 статті 205 Господарського кодексу України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Аналогічними є положення частини 3 статті 110 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону про банкрутство господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених Законом.

Пунктом 2 ч.85 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.09року №15 встановлено , що згідно з частиною першою статті 22 Закону господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру , зокрема, у разі, якщо виявлена неможливість досягнення мети процедури санації після її введення судом (частина шоста статті 18, частина дванадцята статті 19, частини п'ята, шоста і одинадцята статті 21 Закону).

Відповідно до частини 8 статті 16 Закону до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про введення процедури санації, ліквідації боржника, внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника.

Пунктом 2. ч. 5 ст. 18 Закону визначено, що комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень схвалити план санації та подати його на затвердження господарського суду; відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таким чином, саме комітет кредиторів визначає подальший напрямок провадження у справі про банкрутство боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд в обґрунтування постанови про визнання боржника банкрутом прийняв до уваги клопотання арбітражного керуючого від 04.12.13р. про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а не рішення комітету кредиторів про укладення мирової угоди.

При цьому, апеляційний суд не звернув уваги на відсутність такого клопотання та наявність на момент прийняття Постанови про визнання боржника банкрутом вищеозначеного рішення комітету кредиторів.

Суди попередніх інстанцій вказані вище обставини не врахували, дійсні обставини справи про банкрутство належним чином не перевірили, що призвело до суттєвого порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови. При цьому, суди попередніх інстанцій не врахували, що задачею чинного законодавства України про банкротство є відновлення платоспроможності господарюючого суб'єкта, а не його банкрутство і ліквідація.

Щодо закінчення строку повноважень арбітражного керуючого, слід зазначити , що відповідно до положень ст. 13 Закону про банкрутство повноваження розпорядника майна не припиняються автоматично зі спливом строку на який його було призначено. Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

На підставі вищевказаного та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції і його повноваження, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю" Конча-Заспа" та товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Європа" задовольнити частково.

Постанову господарського суду міста Києва від 21.01.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.14р. у справі №5011-28/18833-2012 - скасувати.

Справу №5011-28/18833-2012 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: І.Ю. Панова

Судді: О.В. Білошкап

М.Д. Запорощенко