2\251\948\14

251\1692\14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2014 року Калінінський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі: судді Щербаченко І.В.,при секретарі Студенковій Т.В.,представника позивача ОСОБА_1,представника відповідача Губарєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Горлівці, Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Калінінському районі міста Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, посилаючись на те, що з 19.04.1982 року працював на шахті «Олександр-Захід» прохідником,ГРОЗ по 02.10.2001 року,був звільнений за ст.40 п.2 КзпП України,за станом здоров,я. Позивач отримав трудові каліцтва,про що був складений акт за формою Н-1 №103 від 14 травня 1993 року.

Згідно висновку Донецької обласної МСЄК № 000363 від 02 жовтня 2001 року у позивача була вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% у зв,язку із трудовим каліцтвом, позивача визнано інвалідом 3 групи.

Згідно висновку Донецької обласної МСЄК № 085282 від 18 жовтня 2002 року у позивача була повторно встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% у зв,язку із трудовим каліцтвом 12.05.1993 року, позивача визнано інвалідом 3 групи.

Згідно висновку Донецької обласної МСЄК № 085282 від 18 жовтня 2002 року у позивача повторно безстроково була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% у зв,язку із трудовим каліцтвом 12.05.1993 року, позивача визнано інвалідом 3 групи.

У результаті погіршення здоров'я було порушено його звичний уклад життя, він відчуває страждання і фізичний біль, не має змоги виконувати тяжку фізичну роботу,домашню роботу, яка потребує фізичних зусиль, працювати на своїй присадибній ділянці. Він змушений проходити курси лікування, порушені його плани на подальше життя, погіршені стосунки з оточуючими. Вважає, що внаслідок ушкодження здоров,я йому була заподіяна моральна шкода. Тому просить суд стягнути на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Калінінському районі міста Горлівки Донецької області суму у розмірі 30000 гривен.

Позивач до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності,позовні вимоги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги,надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими, посилаючись на те, що позивач не представив доказів заподіяння йому моральної шкоди, оскільки не надав відповідний висновок МСЄК про заподіяння йому моральної шкоди. Крім того, посилається на те, що на теперішній час норми про відшкодування моральної шкоди із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання» із вказаного закону вилучено.

Заслухав пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази по справі та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Позивач з 19.04.1982 року працював на шахті «Олександр-Захід» підземним роздатником вибухових матеріалів, прохідником, ГРОЗ по 02.10.2001 року, 29 січня 1992 року, у зв,язку з реорганізацією, шахта була перейменована на шахту «Кіндратівка». Позивач був звільнений за ст.40 п.2 КзпП України, за станом здоров,я. Позивач отримав трудові каліцтва,про що був складений акт за формою Н-1 №103 від 14 травня 1993 року.

Згідно висновку Донецької обласної МСЄК № 000363 від 02 жовтня 2001 року у позивача була вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% у зв,язку із трудовим каліцтвом, позивача визнано інвалідом 3 групи.

Згідно висновку Донецької обласної МСЄК № 085282 від 18 жовтня 2002 року у позивача була повторно встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% у зв,язку із трудовим каліцтвом 12.05.1993 року, позивача визнано інвалідом 3 групи.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу внаслідок виконання ним трудових обов'язків, заподіяло останньому моральні і фізичні страждання, обмежило його можливість вести активний спосіб життя.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача відшкодувати цю шкоду випливає також із рішення Конституційного Суду України № 20 - рп2008 від 08 жовтня 2008 року, згідно якому у випадку ушкодження здоров'я в зв'язку з професійним захворюванням або виробничою травмою громадяни мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника чи уповноваженого ним органа у відповідності зі ст. 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про охорону праці" у редакції від 21 листопада 2002 року відшкодування збитку, заподіяного працівнику внаслідок ушкодження його чи здоров'я у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності" від 23.09.1999 року. У відповідності зі ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що заподіяли втрату працездатності" (далі - Закону..), обов'язок відшкодувати моральну шкоду лежить на фонді соціального страхування.

Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача відшкодувати цю шкоду випливає із ст. 34 Закону... і рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статі 34 Закону... від 27 січня 2004 року № 1 - рп2004.

Посилання відповідача на те, що для визнання факту завдання моральної шкоди позивачу необхідний висновок МСЄК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу суд вважає незаможними, оскільки такий висновок МСЄК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності. Крім того, моральна шкода є поняттям юридичним, а не медичним.

Посилання відповідача на те, що на теперішній час вказані норми виключено із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванню, що заподіяли втрату працездатності",суд вважає незаможними за тих підстав, що страховий випадок і спірні правовідносини склалися до виключення норм про право на відшкодування моральної шкоди із Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванню, що заподіяли втрату працездатності", право на відшкодування морального збитку в позивача мається.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров,я, суд враховує ступінь утрати професійної працездатності, неможливість продовження колишньої роботи, відновлення втраченого здоров'я, вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити частково, визначив суму у відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000 гривень.

В іншій частині позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров,я, слід залишити без задоволення як дуже високі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213, 214, 223, 234, 367 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Калінінському районі міста Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Калінінському районі міста Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, суму в розмірі 12000 гривень.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Калінінський районний суд міста Горлівки Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Щербаченко І.В.