Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108

Справа № 270/6297/13-ц

Провадження № 2/270/216/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:

Головуючого судді Мащенко С. В.

при секретарі Мізерній О. В.

за участю представників відповідачів Черемісіної К. А.,

Масюріної Г. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в місті Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКІЇВВУГІЛЛЯ» та ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШАХТА № 13-БІС» «Про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи»,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до ДП "Макіїввугілля" та ДП «Шахта № 13-БІС» "Про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи", на обґрунтування якого зазначила, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений 27 вересня 1975 року. Від цього шлюбу народилась вона, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 30.08.1995 року нею укладено шлюб з ОСОБА_7. У 1994 році її батько ОСОБА_4 працював на шахті № 13-БІС міста Макіївки робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею на шкідливих роботах у шкідливих умовах праці під впливом шкідливих факторів виробничого середовища. ІНФОРМАЦІЯ_3 року з ним трапився нещасний випадок на виробництві - він смертельно отруївся газом метаном. У смерті ОСОБА_4 винен роботодавець, який не забезпечив йому належні та безпечні умови праці. Смерть ОСОБА_4, заподіяла їй фізичні та моральні страждання, так як вона залишилась без батька. Внаслідок цього горя вона змушена була здійснювати додаткові зусилля для організації свого повсякденного життя, переносила і продовжую переносити особливі моральні страждання у зв'язку з самим фактом смерті батька, що жадають від неї додаткових зусиль. Через смерть батька вона не мала можливості вести повноцінне сімейне життя, були частково порушені її відносини з оточуючими людьми, близькими, друзями та знайомими, а також були порушені її плани на подальше життя. Наведені вище обставини свідчать про те, що смерть батька спричиняє їй моральні та фізичні страждання та вимагає додаткових зусиль для організації життя. Вважає, що моральну шкоду слід стягнути з роботодавця. Враховуючи обсяг заподіяних їй моральних страждань /фізичних, душевних, психічних/, характер та тривалість, глибину заподіяної моральної шкоди, ступень та тривалість моральних страждань, вважає, що сума відшкодування заподіяної смертю моральної шкоди, яку їй повинні відшкодувати відповідачі становить по 500000 гривень з кожного з відповідачів. Просила стягнути на її користь гроші в цій сумі в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті ОСОБА_4 від нещасного випадку у шахті, допустивши негайне виконання рішення суду.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена своєчасно та належним чином, надала суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, скориставшись правом, передбаченим частиною 1 статті 38 Цивільного процесуального кодексу України щодо прийняття участі у цивільній справі через представника за довіреністю.

Представник позивача ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності, у судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, зареєстровану за вхідним № 24552/13-вх від 12.11.2013 року, з проханням справу розглянути за його відсутності, з урахуванням того, що позовні вимоги він підтримує у повному обсязі й просить їх задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті 158 Цивільного процесуального кодексу України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та її представника свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Представник відповідача ДП «Макіїввугіля» Черемісіна Г. Ю., що діяла на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що наказом Міністерства вугільної промисловості України від 25.09.2007 року № 379 «Про створення шляхом виділення Державного підприємства «Шахта № 13-БІС» відокремлений підрозділ «Шахта № 13-БІС» виділено зі складу ДП «Макіїввугілля» і на його базі створено ДП «Шахта № 13-БІС» /місцезнаходження: 86145, Донецька області, місто Макіївка/. Згідно з пунктом 8 зазначеного наказу ДП «Шахта № 13-БІС» є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Макіїввугілля», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Шахта № 13-БІС», про що свідчіть підписаний між підприємствами та затверджений Мінвуглепромом розподільчий баланс. Вважають, що вони є не належним відповідачем і просять суд відмовити ОСОБА_3 у стягненні моральної шкоди з ДП « Макіїввугілля » в сумі 500000,00 гривень. Крім того, сума позовних вимог ОСОБА_3 /загальна сума 1000000 гривень/ є безпідставно великою та не обґрунтованою. Відповідно до пункту 11 «Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, які діяли на той час, коли трапився нещасний випадок на виробництві, можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, передбачалась за рахунок роботодавця на підставі рішення суду. Визначаючи розмір моральної шкоди, необхідно керуватися пунктом 11 Правил в редакції, яка діяла на час нещасного випадку, тобто, на ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникає з моменту загибелі ОСОБА_4, то відповідно до абзацу 2 пункту 11 Правил, в редакції, що діяла на час нещасного випадку, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат, яка згідно Постанови Верховної ради України від 25.11.93 року № 3653-ХІІ у період часу з 01.12.1993 року по 29.02.1996 року дорівнює 60000 карбованців.

Представник відповідача ДП «Шахта 13-БІС» Масюріна Г. Ю., що діяла на підставі довіреності, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила суду, що у нещасному випадку, який трапився із близькою людиною позивача, є й вина цього працівника підприємства. Крім того, на той час їх шахта не була самостійною юридичною особою, внаслідок чого належним відповідачем у цьому спорі є саме ДП «Макіїввугілля». Також звернула увагу суду на відсутність доказів, наданих позивачем на підтвердження факту завдання моральної шкоди, а тому у позові просила повністю відмовити.

Повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, що досліджені у судовому засіданні й відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, а саме: вислухавши пояснення представників відповідачів та дослідивши матеріали справи, що містять письмові докази у справі, - суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Судом встановлено, що 27.09.1975 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 27.09.1975 року зроблено запис за № 433 та після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_4, дружині ОСОБА_5. Зазначені факти підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу /серії НОМЕР_1/ /а. с. 7/.

Як убачаться зі свідоцтва про народження /серії НОМЕР_2/, виданого 27.06.1989 року відділом ЗАГС Советського району міста Макіївки Донецької області, ОСОБА_11 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що в книзі реєстрації актів про народження 27.06.1989 року зроблено запис за № 320. Її батьками у вказаному свідоцтві зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а. с. 9/.

Згідно до свідоцтва про народження /серії НОМЕР_3/, виданого 26.07.1976 року відділом ЗАГС виконкому Советського району міста Макіївки, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що в книзі реєстрації актів про народження 26.07.1976 року зроблено запис за № 459. Її батьками у вказаному свідоцтві зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а. с. 9/.

Відповідно до свідоцтва про смерть /серії НОМЕР_4/, виданого 04.05.1994 року Відділом РАГСу Советського району міста Макіївки Донецької області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 42 років, про що в книзі реєстрації актів про смерть 04 травня 1994 року зроблено запис за № 363. Причина смерті: отруєння окисом вуглецю /а. с. 8/.

Зі свідоцтва про укладення шлюбу /серії НОМЕР_5/, виданого Макіївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецької області 30.08.1995 року убачається, що ОСОБА_12 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 30.08.1995 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено відповідний запис за № 1597. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові «ОСОБА_12», дружині «ОСОБА_3» /а. с. 10/.

Згідно із актом про нещасний випадок на виробництві № 38 від травня 1994 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 09 годині 57 хвилин під час виконання ремонтних робіт на дільниці шахти « 13-Біс» трапився вибух метано-повітряної суміші та під впливом шкідливих речовин з гірником очисного забою ОСОБА_4 трапився нещасний випадок.

Як убачається з протоколу засідання урядової комісії з розслідування причин аварії, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 року на шахті « 13-БІС» ВО «Макіїввугілля» від 5-6 травня 1994 року, загиблий ОСОБА_4 мав склад сім'ї: дружину - ОСОБА_5, дочку - ОСОБА_3, дочку - ОСОБА_11 та батька - ОСОБА_13, яким вирішено провести виплати відшкодування шкоди, одноразової допомоги, страхових виплат та інші /а. с. 11 - 12/.

Відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості від 25.09.2007 року № 379 «Про створення шляхом виділу Державного підприємства «Шахта № 13-БІС» відокремлений підрозділ «Шахта № 13-БІС» виділено із складу ДП «Макіїввугілля» та на його базі створено ДП «Шахта № 13-БІС» /місце розташування: 86145, Донецька область, місто Макіївка/. Крім того, встановлено, що ДП «Шахта № 13-БІС» є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Макіїввугілля», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Шахта № 13-БІС».

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що за своїм правовим характером вони є деліктними, тобто такими, що виникли внаслідок заподіяння шкоди.

Відповідно до роз'яснень наданих Пленумом Верховного Суду України у пункті 5 своєї Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Норми права, які містяться у положеннях статті 5 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року передбачають, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи наведене суд виходить з того, що станом на дату виникнення спірних правовідносин їх правове регулювання здійснювалось нормами Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року.

З огляду на положення частини другої статті 4 Цивільного кодексу УРСР однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є заподіяння шкоди іншій особі.

Як убачається з положень статті 6 Цивільного кодексу УРСР захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, зокрема, шляхом компенсації моральної шкоди.

Згідно до положень частини першої статті 440-1 Цивільного кодексу УРСР моральна /немайнова/ шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У свою чергу, як убачається з положень частини другої статті 456 Цивільного кодексу УРСР в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання /у тому числі, неповнолітні діти - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учні - вісімнадцятирічного віку/, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

З огляду на положення статті 450 Цивільного кодексу УРСР організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення /транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та інше/, зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз'яснень наданих у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм права суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_3 має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди, у зв'язку із загибеллю батька, внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Крім того, на час смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 року відносини, пов'язані з відшкодуванням власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, регулювались відповідними Правилами, що були введені в дію Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року /далі - Правила відшкодування шкоди…/.

Положеннями пункту 1 цих Правил відшкодування шкоди… передбачений обов'язок власника підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Відповідно до пункту 4 вказаних Правил відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, складається, у тому числі, з виплати суми моральної шкоди.

У свою чергу, положення пункту 11 даного нормативно-правового акту визначають, що моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі, зокрема, рішення суду. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких.

Крім того, в редакції пункту 20 Правил відшкодування шкоди…, яка діяла на час смерті ОСОБА_4, передбачалась можливість зменшення розміру відшкодування шкоди залежно від ступеню вини потерпілого, що встановлюється комісією з розслідування нещасного випадку, але не більш як на 50%.

Постановою Верховної Ради України № 3653-12 від 25 листопада 1993 року "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком" з 01 грудня 1993 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 60000 карбованців, що діяла д 01 березня 1996 року.

При цьому, 100000 карбованців відповідає 1 гривні згідно пункту 3 Указу Президента України № 762/96 від 25.08.1996 року.

Таким чином, суд також враховує, що розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати /частина друга статті 440-1 Цивільного кодексу України/.

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди, який може бути стягнуто на користь позивача у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 року її батька ОСОБА_4 коливатиметься від 5 х 0,60 гривень = 3 гривень до 200 х 0,60 гривень = 120,00 гривень, тому визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер і ступень страждань позивача ОСОБА_3 через смерть її батька, якій на час смерті виповнилось лише 17 років, й вважає за можливе, законне та справедливе відшкодування завданої шкоди у максимально можливому розмірі, тобто у сумі 120,00 гривень.

Крім того, при вирішенні спірних правовідносин суд виходить, що з огляду на положення статті 153 Кодексу Законів про Працю України від 10 грудня 1971 року та статті 17 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року /у редакціях чинних на дату виникнення спірних правовідносин/ на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Таким чином, обов'язок по забезпеченню належних безпечних умов праці повинно було виконати ДП «Шахта № 13-БІС» як юридична особа, з якою перебував у трудових відносинах загиблий ОСОБА_4

Отже, виходячи з наведених обставин сума завданої позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 120,00 гривень підлягає стягненню на її користь з відповідача ДП «Шахта № 13-БІС».

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 до ДП «Макіїввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої смертю її батька, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, оскільки відповідно до наказу № 379 від 25.09.2007 року «Шахта № 13-БІС» була відокремлена від складу ДП «Макіїівугілля» та створено ДП «Шахта № 13-БІС», яке є правонаступником майнових прав та обов'язків ДП «Макіїввугілля», пов'язаних з діяльністю його колишнього відокремленого підрозділу «Шахта № 13-БІС», у зв'язку з чим ДП «Макіїівугілля» не несе відповідальності по зобов'язанням ДП «Шахта № 13-БІС».

Також, як убачається із змісту позовних вимог, ОСОБА_3 обрала спосіб відшкодування завданої їй моральної шкоди шляхом одноразової виплати грошової суми, а тому застосувати приписи пункту 3 частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України щодо допуску негайного виконання судового рішення не можливо, оскільки ця норма процесуального права розповсюджує свою дію тільки на щомісячні виплати.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позовну заяву ОСОБА_3 до ДП «Шахта № 13-БІС» "Про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи", суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 214 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат.

Частинами 1 та 2 статті 79 цивільного процесуального кодифікованого закону України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом з 01 листопада 2011 року є Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року.

Підпункт 2 пункту 1 частини 2 статті 4 вказаного Закону визначає, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 в суд з позовом до ДП "Макіїввугілля" та ДП «Шахта № 13-БІС» "Про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи" звернулась у 2013 році.

Місячний розмір мінімальної заробітної плати в Україні на 01 січня 2013 року встановлений статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" № 5515-VІ від 06.12.2012 року у сумі 1147,00 гривень.

Отже, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру у 2013 році справлявся судовий збір в розмірі 114,70 гривень.

Частина 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В той же час частина 3 цієї ж норми права обумовлює, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Нормою права, яка міститься у пункті 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлено пільги щодо сплати судового збору, якими позивачі звільнені від сплати судового збору за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відтак, ухвалюючи рішення на користь позивача, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення її позову частково, стягнувши з відповідача - ДП «Шахта № 13-БІС» на користь позивача ОСОБА_3 завдану моральну шкоду у розмірі 120,00 гривень, а тому з цього відповідача в доход держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід стягнути 114,70 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 6, 440-1 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 року, Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" № 5515-VІ від 06.12.2012 року, Правилами відшкодуванням власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, статтями 4, 8, 10, 11, 38, 57, 58, 60, 61, 79, 80, 88, 158, 208, 209, 212 - 215, 218, 292, 294 та 296 Цивільного процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «МАКІЇВВУГІЛЛЯ» та ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШАХТА № 13-БІС» «Про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи» задовольнити частково.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШАХТА № 13-БІС» на користь ОСОБА_3 завдану моральну шкоду у розмірі 120,00 гривень /сто двадцять гривень 00 копійок/.

Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ШАХТА № 13-БІС» на користь держави судовий збір в сумі 114,70 гривень (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Макіївки шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини рішення було ухвалено, складено шляхом комп'ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті 11.03.2014 року.

Повний текст рішення було виготовлено та підписано суддею 14.03.2014 року.

Суддя: С. В. Мащенко