донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.06.2014 справа №913/566/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Принцевської Н.М.
суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Краснодонський м'ясокомбінат», м. Краснодон Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від26.03.2014р.
у справі№ 913/566/14 (суддя Ворожцов А.Г.)
за позовомПриватного акціонерного товариства «Тростянецький м'ясокомбінат», смт. Тростянець Вінницької області
до Приватного акціонерного товариства «Краснодонський м'ясокомбінат», м. Краснодон Луганської області
про стягнення 317 229,62 грн.
В С Т А Н О В И В:
Господарський суд Луганської області рішенням від 26.03.2014р. задовольнив позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Тростянецький м'ясокомбінат» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Краснодонський м'ясокомбінат» заборгованості за договором поставки № 87 від 20.06.13р. в розмірі 235000грн., а також пені в розмірі 26014,07грн., штрафу в розмірі 40300грн. та 3% річних в розмірі 5926,79грн.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуване рішення не відповідає матеріалам справи. Просив рішення господарського суду Луганської області від 26.03.2014р. у справі № 913/566/14 змінити та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу відмовити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання з проханням розглянути справи у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та містить повний юридичний аналіз обставин справи, а правові висновки, що містяться в ньому, ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2013р. між сторонами по справі був укладений договір поставки № 87, згідно з специфікацією № 1 до якого (а.с. 11) позивач мав поставити м'ясну продукцію на суму 513 тис. грн., а оплату за продукцію відповідач мав здійснити протягом 14 банківських днів з моменту передачі, тобто до 15 липня 2013 року.
П. 5.1 договору передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, крім того, п. 3.6 договору передбачений штраф в розмірі 10% від суми боргу за затримку оплати на строк більш ніж 40 календарних днів.
Поставка товару підтверджується видатковою накладною № 10391 від 27.06.2013, довіреністю на отримання ТМЦ № 000568 від 29.06.13, ТТН від 27.06.13 та актом приймання № 173 від 29.06.2013, що наявні в матеріалах справи (а.с. 13 - 17).
Відповідач протягом з 3 липня 2013 року по 15 січня 2014 року частково сплатив отриманий товар в сумі 258 тис. грн. (а.с. 18 - 33), борг на час звернення з цим позовом складав 250 тис. грн.
У зв'язку з тим, що відповідачем частково погашено заборгованість за період з 4 по 13 лютого в загальній сумі 15 тис. грн., сума заборгованості за договором, яка розглядалась судом першої інстанції, складає 235 тис. грн.
Згідно з п. 3.4 договору датою поставки є дата передачі товару, позначена в накладній, при цьому передача товару, як вже зазначалося, відбулася 27.06.2013, прострочення оплати, що обумовлено у п. 3.6 договору (40 днів) виникло у відповідача з 05.08.2013.
Станом на 5 серпня 2013 року за відповідачем існувала заборгованість в сумі 403 тис. грн., тому на цю заборгованість позивачем нараховано штраф в розмірі 10% в сумі 40300 грн.
Також за умовами договору відповідачу нарахована пеня в сумі 26014,07 грн. за період з 15.07.13 по 05.03.2014.
Відповідач повний розрахунок з позивачем за поставлений товар не виконав, таким чином, суд першої інстанції вірно визначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 87 від 26.06.13р. складає 235 000 грн.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку продукції, Відповідачем повну оплату поставленої продукції не здійснено, чим порушено умови договору, який підписаний між сторонами.
Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 87 від 26.06.2013р. і як наслідок задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 235000грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За порушення строків виконання грошових зобов'язань позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 5926,79 грн. 3% річних, які обґрунтовано стягнуто судом першої інстанції на користь позивача.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За порушення строків оплати позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня в сумі 26014,07 грн. за період з 15.07.2013р. по 05.03.2014р.та штраф в розмірі 40300,00грн.
Колегія суддів вважає, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, штрафу та пені, оскільки такі вимоги відповідають зазначеним вимогам законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судова колегія зазначає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність факту порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, що передбачає стягнення з винної сторони санкцій за неналежне виконання зобов'язань. Натомість відповідачем не наведено жодного доводу, який би спростовував позицію позивача.
Посилання відповідача на проголошення в судовому засіданні іншої резолютивної частини рішення, ніж знаходиться в матеріалах справи, а саме про задоволення позовних вимог в частині стягнення лише суми основного боргу та 3% річних, нічим об'єктивно не підтверджується. Так, в протоколі судового засідання, в якому було проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі, зазначено, що позовні вимоги задоволено повністю. Предметом розгляду справи були: стягнення з відповідача заборгованості за договором, 3% річних, пені та 10% штрафу. Зауваження на протокол судового засідання в порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не подавалися.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Краснодонський м'ясокомбінат», м. Краснодон Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 26 березня 2014 року по справі № 913/566/14 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 26 березня 2014 року по справі № 913/566/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Т.М. Колядко
Н.В. Ломовцева
Надруковано 5 примірників:
1-позивачу;
1-відповідачу;
1-до справи;
1-ГС;
1-ДАГС