донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.06.2014 справа №905/444/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Принцевської Н.М.
суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Кирилова С.В., довіреність від 22.07.2013р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува», м. Краматорськ Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області
від19.03.2014р.
у справі№ 905/444/14 (суддя Риженко Т.М.)
за позовомПриватного підприємства «ВИП-ТОРГ», м. Донецьк
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Саува», м. Краматорськ Донецької області
про стягнення заборгованості в розмірі 17198,68 грн., пені в розмірі 1028,13грн.
В С Т А Н О В И В:
Господарський суд Донецької області рішенням від 19.03.2014р. задовольнив позовні вимоги Приватного підприємства «ВИП-ТОРГ», стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува» на користь позивача суму основного боргу у розмірі 17198,68грн., пеню у сумі 1028,13грн. та судовий збір.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення господарського суду Донецької області від 19.03.2014р. у справі № 905/444/14 скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки, на думку заявника, судом порушено норми матеріального права.
В судовому засіданні представник позивача пояснила, що вважає оскаржуване рішенням таким, що винесене з дотриманням вимог чинного законодавства з повним дослідженням всіх обставин справи, в зв'язку з чим воно скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
20 квітня 2012 року між Приватним підприємством "ВИП-ТОРГ", як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саува", як Покупцем було укладено договір поставки №229, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах, встановлених даним Договором, продовольчу продукцію та алкогольні напої (надалі-Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.
Згідно п.1.2 договору асортимент та загальна кількість Товару, який поставляється згідно даного Договору, визначається у видаткових накладних. Підписання Специфікацій до даного Договору Сторони визначають необов'язковим, але за бажанням Покупця Сторони оформляють на весь асортимент Товару.
Розділом 2 договору Сторони передбачили, що Покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію Товару протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки Товару на склад Покупця та підписання Сторонами товарних накладних (п.2.2 Договору); форма оплати Товару - безготівковий розрахунок на банківські реквізити Постачальника, або готівковий розрахунок грошовими коштами у касу Постачальника з оформленням усіх прибутково-касових документів (п.2.3 Договору).
Згідно п.5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати отриманого Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
У пункті 7.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2013 року. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії. В разі закінчення строку дії Договору, якщо одна Сторона в письмовому вигляді не повідомить іншу Сторону про розірвання Договору, Договір вважається подовженим на тих самих умовах, строком на один рік.
У додатку 1 до договору зазначено зразки підписів матеріально-відповідальних осіб та зразки відтисків печаток (штампів) Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Саува".
Позивачем на виконання умов договору було здійснено поставку на суму 17 198,68грн., що підтверджується видатковими накладними №КБ-3019/03 від 25.07.2013р. на суму 5 032,38грн., №КБ-3015/03 від 25.07.2013р. на суму 12 166,30грн., які підписано та засвідчено печатками з боку обох Сторін без зауважень.
Факт поставки також підтверджується податковими накладними, внаслідок чого, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним.
Відповідачем, незважаючи на настання строку оплати, оплату за поставлений товар не було здійснено, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 17 198,68грн.
Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 18.10.2013р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар, яка залишилась без задоволення.
Місцевий суд дійшов ґрунтовного висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до умов договору поставки №229 від 20.04.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 17 198,68грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі.
Відповідачем доказів погашення боргу не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 17 198,68грн. місцевим судом задоволені обґрунтовано.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п.5.1 договору у випадку несвоєчасної оплати отриманого Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення пені у розмірі заявленому Позивачем, а саме у сумі 1 028,13грн. за період з 02.08.2013р. по 15.01.2014р.
Відповідач заперечує проти того, що вказані накладні підтверджують поставку товару саме на виконання договору №229 та вказує на те, що між сторонами існували позадоговірні відносини, проти отримання товару по зазначеним вище накладним не заперечує.
Разом з тим, відповідачем не доведено існування між сторонами інших договірних відносин окрім тих, що виникли на підставі договору поставки №229 від 20.04.2012 в період з 20.04.2012 по теперішній час.
Поставлений товар з боку відповідача прийнято уповноваженими особами, що підтверджується підписом останніх на вказаних накладних. Крім того, з представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять усі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та прийняття відповідачем спірного товару.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поставка товару за вищевказаними накладними відбулась саме на виконання договору №229, тому при визначенні строку виконання відповідачем грошових зобов'язань, необхідно застосовувати положення цього договору.
Оскільки будь-яких інших обставин, передбачених ст. 104 Господарського кодексу України, для скасування чи зміни переглядуваного рішення не встановлено, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, що згідно із ст. 49 Господарського кодексу України має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Саува» на рішення господарського суду Донецької області від 19 березня 2014 року по справі № 905/444/14 - відмовити.
Рішення господарського суду Донецької області від 19 березня 2014 року по справі № 905/444/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Т.М. Колядко
Н.В. Ломовцева
Надруковано 5 примірників:
1-позивачу;
1-відповідачу;
1-до справи;
1-ГС;
1-ДАГС